Постанова 4824 № 753/3495/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року м. Київ Справа № 753/3495/26 Провадження №22-ц/824/9780/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив розірвати шлюб. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області, за Суд першої інстанції постановляючи вказану ухвалу виходив з того, що на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до єдиного державного демографічного реєстру та у відповідності до довідки № 2445936 від 11.03.2026 отримано інформацію про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Таким чином, враховуючи надану інформацію та неможливість застосування ч. 2 ст. 28 ЦПК України, розгляд даної справи підлягає визначенню за правилами загальної підсудності, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року скасувати та направити справу до Дарницького районного суду м. Києва для продовження розгляду справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент звернення з позовом ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , згодом дійсно було змінено адресу реєстрації на АДРЕСА_1 , проте це було виконано після звернення з позовом, а тому передача справи за підсудністю є необґрунтованою. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив розірвати шлюб. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області, за Суд першої інстанції постановляючи вказану ухвалу виходив з того, що на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до єдиного державного демографічного реєстру та у відповідності до довідки № 2445936 від 11.03.2026 отримано інформацію про те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Таким чином, враховуючи надану інформацію та неможливість застосування ч. 2 ст. 28 ЦПК України, розгляд даної справи підлягає визначенню за правилами загальної підсудності, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду, як суду першої інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Відповідно до положень статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Суд першої інстанції встановивши, що позивач зареєстрований за адресоюза адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Києво-Святошинського районного суду Київської області, дійшов вірного висновку про передачу справи за підсуднністю Доводи апеляційної скарги про те, що на час звернення до суду з позовом позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , є необґрунтованими, оскільки, долучений до матеріалів справи витяг з реєстру територіальної громади датований 27 січня 2026 року, тоді як із позовом позивач звернувся у лютому 2026 року. Отже, зазначений витяг підтверджує відомості щодо зареєстрованого місця проживання лише станом на дату його формування та сам по собі не є належним доказом того, що саме на час звернення до суду ОСОБА_2 була зареєстрована або фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 . За таких обставин докази на підтвердження зазначених доводів апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність постановленої ухвали не впливають. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна