Постанова 4824 № 363/5208/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року м. Київ Справа № 363/5208/25 Провадження №22-ц/824/7349/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач Вишгородська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадженнями цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельних ділянок лісового фонду із чужого незаконного володіння., - В С Т А Н О В И В: 04 вересня 2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельних ділянок лісового фонду із чужого незаконного володіння. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме - позивачу необхідно здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог. 18 вересня 2025 року від керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області на виконання ухвали суду від 08 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху надійшла заява, в якій останній зазначив, що відсутня необхідність внесення на депозитний рахунок суми вартості майна, оскільки позов стосується витребування земельної ділянки, яку набув недобросовісно, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦПК України. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння - визнано неподаною та повернуто Вишгородській окружній прокуратурі Київської області. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що в позові обрахунок ціни позову проведено як за землі лісогосподарського призначення виходячи з усереднених показників нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення за 1 га. З урахуванням вказаного у випадку проведення оцінки вартості майна згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка буде проведена як, щодо земель житлової та громадської забудови, а не як щодо земель лісогосподарського призначення, однак за позовом витребовуються з незаконного володіння саме землі лісогосподарського призначення. Також ч. 2 ст. 176 ЦПК України визначає, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Аналогічна норма закріплена в абз. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. Також, в постанові КЦС Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21 виснувано, що у випадку якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна суд не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху. У такому випадку суд здійснює розгляд справи по суті та встановлює ціну позову при розгляді справи і розподіляє судові витрати за результатами такого розгляду (зокрема стягнувши недоплачений судовий збір), а не залишає позовну заяву без розгляду. Сторони правом подання відзиву не скористалися. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційній скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10). Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є витребування на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння відповідача земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0713, площею 0,1235 га. Витребування земельної ділянки є вимогою майнового характеру, у зв`язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про його витребування. Позивачем у своїй позовній заяві вказано ціну позову в розмірі 1053 грн., в обґрунтування якої зазначено, що для її розрахунку була використана інформація Держгеокадастру про усереднені показники нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, що були затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 №376 «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.07.2022 року за №771/38107, з розрахунку 7946 грн. за 1 га. Суд першої інстанції не погодився з таким розрахунком та ухвалою від 08 вересня 2025 року залишив позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарства про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме - позивачу необхідно здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог. 18 вересня 20252 року на виконання вимог ухвали до суду надійшла заява року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області без усунення недоліків, подав до суду пояснення щодо відсутності необхідності внесення на депозитний рахунок суми вартості майна, оскільки позов стосується щодо витребування земельної ділянки, яку набув недобросовісно, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦПК України. Звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову не додано, для визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогами майнового характеру. Повертаючи заяву, суд першої інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу необхідно було здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог. Однак позивач не усунув недоліки, судовий збір не сплатив. Оскільки позивачем недоліки позовної заяви не усунено, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали, що перешкоджає вирішенню питання про її прийняття і є підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу з усіма доданими до неї документами. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Встановивши, що позивач не усунув недоліки, судовий збір не сплатив, сул першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви позивачу. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в позові обрахунок ціни позову проведено як за землі лісогосподарського призначення виходячи з усереднених показників нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення за 1 га згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка буде проведена як, щодо земель житлової та громадської забудови, а не як щодо земель лісогосподарського призначення, однак за позовом витребовуються з незаконного володіння саме землі лісогосподарського призначення, а також посилання на ст. 176 ЦПК України та Закон України «Про судовий збір», відхиляються судом як безпідставні виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 сформульовано правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Отже, щодо позовної вимоги майнового характеру про витребування земельної ділянки, судовий збір має розраховуватися з вартості спірного майна (частина перша статті 176 ЦПК України). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд при визначенні розміру судового збору за подання касаційних скарг (справи № 748/1507/22, 570/2005/21, 362/5249/16). Прокурором заявлено вимоги про повернення земельної ділянки, отже судовий збір обраховується від вартості цієї земельної ділянки. Крім того, колегія суддів вважає не обхідним зазначити, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху чітко визначив, яким чином позиву необхідно усунути, а саме, шляхом уточнення ціни позову та сплати судового збору з урахуванням ціни позову. При цьому, подаючи заяву про усунення недоліків, прокурор подав до суду пояснення щодо відсутності необхідності внесення на депозитний рахунок суми вартості майна, оскільки позов стосується щодо витребування земельної ділянки, яку набув недобросовісно, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦПК України, в той час як підставами для залишення позову без руху було відсутність дійсної ціни позову та сплата судового збору з урахуванням дійсної ціни позову. Таким чином, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2025 року - без змін, тому що підстав для її скасування немає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 369, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації - залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 липня 2025 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна