Постанова Київський апеляційний суд № 363/4415/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2303/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 року м. Київ Справа № 363/4415/25 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області Василенка Миколи на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року, постановлену у складі судді Лукач О.П., у справі позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння, встановив: Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння - повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою суду, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області Василенко Микола звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу скаржник мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначивши, що позивачем не було усунуто недоліки протягом встановленого судом строку, адже позовна заява не містила недоліків: предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 3221880802:14:140:6002, площею 0,1445 га, і, на його думку, в неї лісогосподарське призначення, тож ціна позову складала 1149 грн. (нормативна грошова оцінка земель лісогосподарського призначення за даними Держгеокадастру складає 7946 грн за 1 га). Апелянт звертає увагу, що спірна земельна ділянка повністю накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ, тому ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є пред`явлення віндикаційного позову про витребування спірної земельної ділянки відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України. Апелянт стверджує, що механізм компенсації вартості майно за Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» застосовується виключно у випадку, якщо земельну ділянку було набуто добросовісно. Натомість, відповідач обізнана про незаконність набуття у приватну власність земельної ділянки та її недобросовісність у спірних правовідносинах. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, в якому просив витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:6002, площею 0,1445 га. В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що рішенням Богданівської сільської ради від 23 грудня 2016 року № 152-ІІ-VI «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність» ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1445 га. Рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 23 лютого 2017 року № 33995660 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:6002, площею 0,1445 га, було зареєстроване за ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2022 року № 193, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Братушкою А.В., ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку за кадастровим номером 3221880802:14:140:6002 ОСОБА_1 . Посилаючись на матеріали лісовпорядкування 2014 року, прокурор стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221880802:14:140:6002 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення яка розташована у 256-му кварталі Овдієвонивського лісництва Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ, який є користувачем зазначеної земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 26 липня 2000 року серії 1-КВ № 000338. Позивач вважав, що на підставі рішення Богданівської сільської ради від 23 грудня 2016 року № 152-ІІ-VI Богданівською сільською радою було здійснено незаконне відведення земельної ділянки у приватну власність громадянина без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки, без зміни цільового призначення ділянки, в тому числі, за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення). Позивач вказував на те, що відповідач набула спірну земельну ділянку у власність недобросовісно в силу зовнішніх, об`єктивних, видимих і явних характеристик для лісу знала або могла і зобов`язана була знати, проявивши належну обачність, що ліс і ділянка вибули з володіння держави незаконно. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України, а саме, у зв`язку з ненаданням прокурором документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 06 серпня 2025 року, за Законом України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Отже, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор. Вказані норми є обов`язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача у разі задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача, закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову. У зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київські області, код ЄДРПОУ 26268119, рахунок: UA768201720355259001000018661, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом «Про оцінку земель» і додати до позову вказані документи. 12 серпня 2025 року прокурор звернувся до місцевого суду із заявою, в якій зазначив, що механізм компенсації вартості майна за Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» застосовується лише у разі, якщо відповідачем у справі про витребування нерухомого майна за позовом органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи прокурора є добросовісний набувач. Проте у даній справі стверджувалося, що відповідач є недобросовісним набувачем, з огляду на що положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не підлягали застосуванню місцевим судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння - повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 06 серпня 2025 року. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, а тому суд буде зобов`язаний здійснити передбачені частиною п`ятою статті 390 ЦК України дії щодо забезпечення права відповідача на компенсацію у разі задоволення позову, що відповідає міжнародно-правовим зобов`язанням України відповідними міжнародними договорами. Оцінюючи доводи прокурора, який стверджує, що відповідач є недобросовісним набувачем, на якого не можуть поширюватися гарантії, передбачені частиною п`ятою статті 390 ЦК України, в межах відповідної стадії судового розгляду, суд зауважив, що поза увагою прокурора залишилась відсутність у суду процесуальної можливості наперед встановити добросовісність, чи недобросовісність набувача, яким є відповідач. При цьому належний висновок щодо добросовісності, чи недобросовісності відповідача, суд має право викласти лише у судовому рішенні, постановленому за наслідками судового розгляду. Отже, суд має вжити всіх, передбачених законом заходів з метою захисту прав відповідача, як потенційно добросовісного набувача. З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права. 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України (в редакції Закону України № 4292-IX), суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, в редакції Закону України № 4292-IX). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX). У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 10.12.2025 у справі № 354/1754/24, від 10.12.2025 у справі № 354/417/25 сформульовано наступні правові висновки. Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У випадку встановлення обставин недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. При цьому суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього (до ухвалення судового рішення) внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння. Підстави позову зводяться до того, що, на думку прокурора, відповідач недобросовісно набула спірну земельну ділянку у власність (а.с. 10, 11). Отже, оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення та за наслідками оцінки доказів суд може ухвалити рішення про задоволення (у разі встановлення факту недобросовісності набуття земельної ділянки) чи відмову в задоволенні позову (у разі встановлення факту добросовісності набуття земельної ділянки). За таких обставин підстав для залишення позову без розгляду не існувало, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, постановивши оскаржувану ухвалу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтовані, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого суду - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області Василенка Миколи - задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.