Постанова 4824 № 760/16941/25

Унікальний номер справи 760/16941/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9593/2026 Головуючий у суді першої інстанції С. В. Коробенко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 10 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. учасники справи заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» заінтересована особа Акціонерне товариство «Укрсиббанк» заінтересована особа ОСОБА_1 заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Мілоцький Олег Леонідович розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року, постановлену у складі судді С. В. Коробенко, в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва, в с т а н о в и в : До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про заміну сторін у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого напису №2511 від 27.11.2013 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Найди О.І. про звернення стягнення на іпотечне майно боржниці ОСОБА_3 , заінтересовані особи: АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Мілоцький О.Л. Заявник посилається на те, що 17 вересня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс» укладено договір факторингу №17/09/1/2024, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11379758000 від 01.08.2008 перейшло до ТОВ «ФК «Укртехфінанс». Одночасно з правом грошової вимоги до заявника перейшли права за договором іпотеки № 9143 від 01.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим № 3090, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Заявник також посилається на те, що первісний боржник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Приватним нотаріусом Подаваленко М.С. 11 березня 2019 року відкрито спадкову справу №4/2019 щодо майна померлої. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є онук померлої ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 10 серпня 2020 року. Син померлої ОСОБА_4 11 березня 2019 року подав заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_1 . Заявник просить суд замінити стягувача АТ «Укрсиббанк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Укртехфінанс», а також замінити боржника ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 . Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1, стягувача АТ «Укрсиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Укртехфінанс» за правом грошової вимоги; боржника ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 за правом правонаступництва. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , через представника Мєстєчкіна І.О. звернувся з апеляційною скаргою, посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про заміну сторін у виконавчому провадженні №61771094. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 01 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11379758000, згідно з умовами якого ОСОБА_4 було надано кредит в іноземній валюті у сумі 32 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором, 01 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрований у реєстрі за №3090, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після чого відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Зауважує, що за життя ОСОБА_3 заповіту не склала, спадкування після її смерті відбувалося за законом. Отже, на думку апелянта, після прийняття спадщини на квартиру, яка була предметом іпотеки, до ОСОБА_1 перейшов саме статус іпотекодавця за договором іпотеки від 01.08.2008, а не статус боржника за кредитним договором №11379758000 від 01.08.2008. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 - боржник за договором про надання споживчого кредиту №11379758000 від 01.08.2008. За життя ОСОБА_4 заповіту не склав, у зв`язку з чим спадкування після його смерті також відбувалося за законом. 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до П`ятої київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_4 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина - ОСОБА_6 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та також подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Після смерті ОСОБА_6 , за заявою ОСОБА_7 про прийняття спадщини №1964 від 12.12.2024 було заведено спадкову справу №652/2024. Спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_7 . Дані обставини підтверджуються ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2025 у справі №2609/24686/12, постановленою за результатами розгляду заяви ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про заміну боржника у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором №11379758000 від 01.08.2008. Отже, апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем боржника за кредитним договором №11379758000 від 01.08.2008, він не приймав спадщину після смерті ОСОБА_4 та не набував статусу боржника у зобов`язанні за вказаним кредитним договором. Натомість після смерті ОСОБА_3 до нього перейшли лише права та обов`язки іпотекодавця щодо предмета іпотеки в обсязі, визначеному статтею 23 Закону України «Про іпотеку». Зауважує, що для правильного вирішення заяви про заміну сторін у виконавчому провадженні суд першої інстанції мав насамперед перевірити, чи зберігалася іпотека як чинне забезпечувальне зобов`язання на момент звернення заявника до суду, оскільки лише за наявності такої передумови могло існувати правонаступництво у виконавчому провадженні, відкритому по зверненню стягнення саме на предмет іпотеки. Наведена правова позиція Великої Палати Верховного Суду повністю узгоджується з обставинами цієї справи. Боржником (позичальником) за основним зобов`язанням - кредитним договором №11379758000 від 01.08.2008 - був ОСОБА_4 . Іпотека ж була встановлена іншою особою - ОСОБА_3 , яка передала в іпотеку належну їй квартиру для забезпечення виконання зобов`язань боржника. Після смерті ОСОБА_3 до ОСОБА_1 перейшов саме статус іпотекодавця щодо предмета іпотеки, а не статус боржника за кредитним договором. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що він не є правонаступником померлої ОСОБА_3 , оскільки іпотека є припиненою з моменту смерті позичальника та боржника за кредитним договором. Відповідачем ТОВ «ФК «Укркредитфінанс», через представника Сопельника О.В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Зауважує, що рішенням Солом`янського районного суду від 05.12.2012 у справі № 2609/24686/12 позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості були задоволені, вирішено стягнути з останнього на користь банка кошти в сумі 50225,33 дол США. Рішення суду ОСОБА_4 не виконувалось, у зв`язку з чим первісний кредитор звернувся до виконавчої служби з метою примусового виконання вказаного рішення суду, що набрало законної сили та є обов`язковим для виконання. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що станом на день надання відзиву, виконавчий документ, виданий на виконання рішення суду щодо стягнення коштів з правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 перебуває на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Р.А., кошти в рахунок погашення боргу за виконавчим документом не надходили. Зазначає, що ще за життя як основного боржника - ОСОБА_4 , так і іпотекодавця - ОСОБА_3 , первісний кредитор реалізував своє право на судовий та позасудовий захист порушеного права. Так, ще у 2012 році Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з основного боржника, а рішенням суду від 05.12.2012 у справі №2609/24686/12 відповідні позовні вимоги були задоволені. Крім того, у зв`язку з невиконанням забезпеченого зобов`язання, 27.11.2013 приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру, власником якої на той момент була ОСОБА_3 . За вказаним виконавчим написом нотаріуса ще за життя ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження, але виконавчий напис виконано не було. Таким чином, за життя саме ОСОБА_3 була боржником у даному виконавчому провадженні, а її правонаступником (як сторони боржника у виконавчому провадженні) є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину ОСОБА_3 . За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони божника виконавчого провадження її правонаступником, оскільки смерть боржника не припинила зобов`язання, яке є майновим і входить до складу спадщини, а виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) перебуває на стадії виконання. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Мєстєчкін І.В., який брав участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ, апеляційну скаргу підтримав, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15.01.2026 просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Укртехфінанс». Представник ТОВ «ФК «Укртехфінанс», представник АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог закону. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило. Колегія суддів розцінила причини неявки представників ТОВ «ФК «Укртехфінанс», АТ «Укрсиббанк», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. в судове засідання як неповажні та вважала за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб та їх представників. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мєстєчкіна І.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, задовольняючи заяву ТОВ «Укртехфінанс» про заміну сторін у виконавчому провадженні, суд виходив з того, що 17 вересня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Укртехфінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 9143 від 01.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. за реєстровим №3090. Судом встановлено, що боржник за виконавчим провадженням по виконанню виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Приватним нотаріусом Подаваленко М.С. 11 березня 2019 року відкрито спадкову справу №4/2019 щодо майна померлої ОСОБА_3 . Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є онук померлої ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 10 серпня 2020 року. Син померлої ОСОБА_4 11 березня 2019 року подав заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_1 . Отже, суд дійшов висновку, що заявник підтвердив належними доказами факт переходу до нього прав вимоги за договором іптеки, а також факт правонаступництва ОСОБА_1 після смерті боржниці ОСОБА_3 , у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Судом встановлено, що на 01 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11379758000, згідно з умовами якого ОСОБА_4 було надано кредит в іноземній валюті у сумі 32 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором 01 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрований у реєстрі за №3090. За умовами цього договору іпотеки ОСОБА_3 , яка дійсно, як вірно зазначено апелянтом, не була боржником за кредитним договором №11379758000 від 01.08.2008, а виступала іпотекодавцем, передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.01.1995 Органом приватизації Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва згідно з розпорядженням №14, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 10.02.1995 у реєстровій книзі №3633. В розділі четвертому договору іпотеки сторони передбачили, що іподекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у разі порушення іпотекодавцем будь якого зобов`язання за цим договором, або будь якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (п.п. 4.1.1) при цьому звернення стягнення здійснюється на підставі, зокрема виконавчого напису нотаріуса (п.п. 4.2.21), при цьому п. 6.8 договору іпотеки визначено наступне «ця іпотека зберігає силу у випадку коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за договором, що обумовлюють основне зобов`язання на іншу особу, або змінюється власник іпотеки з інших підстав». У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за Договором, 27.11.2013 приватним нотаріусом КМНО Найдою О.І. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 2511 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . 03.12.2013 державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 ідентифікатор доступ НОМЕР_3, з примусового виконання виконавчого напису № 2511 від 27.11.2013 приватного нотаріуса КМНО Найда О.І. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . В ході примусового виконання вищевказаного виконавчого документа 27.01.2014 здійснено опис та арешт майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . За результатами вказаного опису складено відповідний акт, зі змісту якого вбачається, що боржник ОСОБА_3 була присутня в ході проведення опису, прийняла на відповідальне зберігання описане майно та отримала копію відповідного акта (а.с. 152-153). 27.01.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови), у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 ідентифікатор НОМЕР_5 від 07.04.2015 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Виконавче провадження № НОМЕР_4 завершено 30.06.2015 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови) у зв`язку із встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-7 від 03.06.2014 введено заборону на примусове стягнення (відчуження) майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. В подальшому вказаний виконавчий документ повторно пред`явлено до Відділу, постановою № НОМЕР_7 ідентифікатор доступу НОМЕР_6 від 24.11.2015 відкрито виконавче провадження з примусового виконання того ж виконавчого напису. Виконавче провадження № НОМЕР_7 завершено 31.03.2016 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови) у зв`язку із встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-7 від 03.06.2014 введено заборону на примусове стягнення (відчуження) майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. В подальшому виконавчий напис стягувачем було пред`явлено на виконання Приватному виконавцю, який в свою чергу, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 ідентифікатор доступу НОМЕР_8, відкрив виконавче провадження, в ході примусового виконання виконавчого напису встановив, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом. 27.08.2020 приватний нотаріус КМНО Подаваленко М.С. повідомила Приватного виконавця про те, що 11.03.2019 на підставі заяви про прийняття спадщини від імені спадкоємця за законом, рідного онука померлої - ОСОБА_1 , була відкрита спадкова справа № 4/2019 до майна померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син померлої, подав заяву про відмову від отримання спадщини на користь онука померлої ОСОБА_1 . Як вбачається з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Подаваленко М.С., за вих. № 42/02-14 від 27.08.2020, ОСОБА_1 10.08.2020 була надана довідка, що він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, а також було повідомлено про наявність вимоги АТ «Укрсиббаннк» (а.с.33). На думку колегії суддів, слід звернути окрему увагу на питання щодо невиконання зобов`язань за кредитним договором основним боржником - ОСОБА_4 . Рішенням Солом`янського районного суду від 05.12.2012, ухваленим у справі № 2609/24686/12 позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості були задоволені, стягнуто з останнього на користь банка кошти в сумі 50225,33 дол США., як заборгованість за кредитним договором. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист, який стягувачем було пред`явлено до виконання та Солом`янським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_9 (а.с.159 -165). Окрім того, виконавчий документ, виданий на виконання рішення суду щодо стягнення коштів з правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 перебуває на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Р.А., доказів того, що рішення суду виконано матеріали справи не містять. Колегія суддів зауважує, що ще за життя як основного боржниказа кредитним договором - ОСОБА_4 , так і іпотекодавця - ОСОБА_3 , первісний кредитор реалізував своє право на судовий та позасудовий захист свого порушеного права. Так, ще у 2012 році Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з основного боржника за кредитним договором, рішенням суду від 05.12.2012, ухваленим у справі №2609/24686/12 відповідні позовні вимоги були задоволені. Крім того, у зв`язку з невиконанням забезпеченого зобов`язання, 27.11.2013 приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру, власником якої на той момент була ОСОБА_3 . Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, після смерті ОСОБА_3 та подання 11.03.2019 заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 набув права власності на спадкове майно саме з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця. Слід також звернути увагу на ту обставину, що набуваючи права власності на спадкове майно, основний боржник - ОСОБА_8 (батько апелянта, спадкоємця ОСОБА_3 ) був ще живий, і лише ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що апелянт був повністю обізнаний як про наявність кредитних зобов`язань свого батька - ОСОБА_4 , так і про існування іпотеки, виконавчого напису та відкритих виконавчих проваджень щодо квартири, успадкованої ним після смерті ОСОБА_3 . При цьому право власності на спадкове майно, обтяжене іпотекою та забороною відчуження, він набув ще за життя основного боржника, який на той момент залишався належним боржником за кредитним договором та щодо якого вже існувало окреме судове рішення про стягнення заборгованості. З огляду на тісні родинні зв`язки між основним боржником, іпотекодавцем та спадкоємцем, а також враховуючи тривалий характер невиконання зобов`язань, неодноразове пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, обізнаність спадкоємця про наявність боргу, відкритих виконавчих проваджень та обтяжень щодо спадкового майна, слід дійти висновку про недобросовісність божників а виконавчими провадженнями по відношенню до кредитора. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 як новий іпотекодавець не погоджувався забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, а відтак іпотека припинилася в силу закону, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи і умовам укладеного договору іпотеки. Слід зауважити, що ОСОБА_1 прийняв спадщину вже після того, як існувало рішення суду про стягнення заборгованості з основного боржника, як був вчинений виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, як були відкриті та здійснювалися виконавчі провадження щодо спірної квартири; на майно боржника ОСОБА_3 було накладено арешт та існували відповідні обтяження. Таким чином, спадкоємець прийняв майно саме в тому правовому стані, у якому воно існувало на момент відкриття спадщини, разом із усіма встановленими обтяженнями та наслідками невиконання забезпеченого зобов`язання. Крім того, на момент прийняття спадщини основний боржник за кредитним договором - ОСОБА_4 був живий, а тому жодної заміни боржника в основному зобов`язанні на той час не відбулося. Відтак ОСОБА_1 , набуваючи право власності на предмет іпотеки, мав усвідомлювати, що спадкове майно його бабусі, а саме квартира забезпечує виконання зобов`язань його батька як чинного боржника за кредитним договором. Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. (частина перша статті 546 ЦК України). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). (стаття 572 ЦК України). При цьому, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. (Частина перша статті 589 ЦК України) За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Одночасно з цим, відповідно до ст. 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Вважаючи, що іпотека припинилась в силу положень ст. 523 ЦК України, апелянт посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 570/3891/14. Однак, вказані посилання є хибними з огляду на наступне. Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). Правовідносини, які були предметом дослідження при розгляді Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі №570/3891/14 не є подібними (тотожними, аналогічними чи схожими) до правовідносин, які існують у даній справі. Так, як зазначалось вище, до смерті позичальника правовідносини за договором іпотеки трансформувалися у відносини, які виникають з приводу виконання судових рішень. А отже відсутні будь-які підстави для визнання іпотеки припиненою. Наявність або відсутність згоди іпотекодавця відповідати за нового боржника на момент розгляду даної справи не має юридичного значення, оскільки за життя попереднього боржника (позичальника), за виконання яким свого обов`язку перед банком поручалась іпотекодавець, кредитор реалізував своє право вимоги до іпотекодавця так і до основного боржника, звернувшись з відповідним позовом до суду, який було задоволено та стягнуто кредитну заборгованість із позичальника, та звернуто стягнення на іпотечне майно, шляхом вчинення виконавчого напису. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду по справі № 210/3330/20 від 15 серпня 2023 року. У своїй постанові від 27.07.2021 року при розгляді справи № 585/2836/16-ц Верховний Суд зазначив, що: «на переконання Верховного Суду, правильним є висновок, що у разі, якщо у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Слід зауважити, що Верховний Суд у справі № 210/3330/20 висловив позицію, яка є принципово важливою для правильного розуміння позиції суду щодо застосування частини першої статті 523 ЦК України. Суд прямо зазначив, що хоча Велика Палата у справі №570/3891/14 підтвердила загальний підхід щодо поширення положень статті 523 ЦК України на випадки заміни боржника у зв`язку зі спадкуванням, однак у конкретній справі вирішальне значення мали інші обставини. Зокрема, Верховний Суд наголосив, що кредитор ще за життя первісного боржника реалізував своє право вимоги у повному обсязі - звернувся до суду та отримав рішення про дострокове стягнення всієї заборгованості як з боржника, так і з поручителя. Тобто на момент смерті боржника та виникнення потенційного правонаступництва у зобов`язанні, кредитні правовідносини фактично були вже трансформовані в стадію примусового стягнення визначеної судом заборгованості. Таким чином, Верховний Суд виходив із того, що у тій справі основне зобов`язання вже було замінене судовим рішенням про стягнення; кредитор повністю реалізував право вимоги до боржника ще за його життя; спір стосувався не первинного кредитного договору в чистому вигляді, а наслідків виконання вже ухваленого судового рішення. Слід зауважити, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Встановивши, що виконавчий документ про звернення стягнення на предмет іпотеки перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця, суд першої інстанції правильно виходив із того, що у правовідносинах, які виникли, має місце стадія виконання виконавчого напису нотаріуса, а отже, підлягають застосуванню норми, що регулюють процесуальне правонаступництво. Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі її правонаступника на будь-якій стадії судового процесу, що кореспондується із завданням цивільного судочинства щодо забезпечення ефективного захисту прав та інтересів учасників справи. Згідно зі статтею 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника лише у випадку, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і не може бути виконане іншою особою. Натомість зобов`язання, що виникають із кредитного договору та забезпечуються іпотекою, до таких не належать, оскільки мають майновий характер і допускають правонаступництво. Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, які не припинилися внаслідок його смерті, зокрема й обов`язки майнового характеру за кредитними зобов`язаннями та пов`язаними з ними забезпечувальними правовідносинами. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора у межах вартості майна, одержаного у спадщину, що прямо передбачає перехід відповідних обов`язків до правонаступників. Смерть боржника у виконавчому провадженні слід розглядати як вибуття сторони виконавчого провадження, що зумовлює необхідність її заміни правонаступником. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20 підтвердила, що у таких випадках застосовується механізм процесуального правонаступництва, передбачений процесуальним законом, з урахуванням норм матеріального права про спадкування. Судом встановлено, що боржник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Приватним нотаріусом 11 березня 2019 року відкрито спадкову справу №4/2019. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою нотаріуса від 10 серпня 2020 року. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, оскільки смерть боржника не припинила зобов`язання, яке є майновим і входить до складу спадщини, а виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) перебував на стадії реального виконання. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів, необхідності скасування ухвали та залишення без задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційний суд залишає її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_9 по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 01 липня 2026 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна