Постанова 4821 № 702/437/26

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1506/26Головуючий по 1 інстанції Справа №702/437/26 Категорія: на ухвалу Нейло І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В. за участі: секретаря Любченко Т.М. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 адвокат Олійник Наталія Олександрівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олійник Наталії Олександрівни на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року, у складі судді Нейло І.М., про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в : У травні 2026 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Олійник Н.О., подав заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування вимог заяви зазначав, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб між ним та матір`ю дитини був розірваний. Після розірвання шлюбу їхній син залишився проживати разом з ним та перебуває на його повному утриманні. Вказував, що мати сина протягом тривалого часу страждає на захворювання психічного характеру, в зв`язку з чим не здійснює належного контролю за життям сина та його розвитком, не бере участі у навчанні, не забезпечує матеріально та не виконує базових батьківських функцій. Акцентував на тому, що самостійно виховує та утримує сина, місце проживання якого рішенням Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області від 25.01.2023 № 19 визначено з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання. Юридичним значенням встановлення факту перебування дитини на утриманні, заявник вказував оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження, в зв`язку з тим, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в поряду окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Не погодившись із ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Олійник Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі в порядку окремого провадження. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сама по собі вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини автоматично свідчить про наявність спору про право та виключає можливість розгляду справи в окремому провадженні. Наголошує на тому, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству та останній практиці Верховного Суду. Вважає, що суд безпідставно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, не врахувавши подальшу судову практику у подібних справах. Так, у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 вказано, що факт самостійного виховання батьком дитини може існувати і без наявного спору про право, а тому скаржник вважає, що сам по собі факт звернення із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини не свідчить про існування спору про право. Звертає увагу, що суд не відкрив провадження у справі, не витребував пояснення заінтересованих осіб та не дослідив жодного доказу, внаслідок чого, на думку скаржника, зробив передчасний висновок про наявність спору про право лише на підставі припущень. Скаржник наголошує на тому, що із самої заяви та долучених до неї документів прямо вбачається відсутність спору між батьками, зокрема такі обставини підтверджуються рішенням Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області від 25.01.2023 № 19, яким визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання. Вважає, що відмова у відкритті провадження фактично позбавляє заявника можливості реалізувати своє право для отримання відстрочки від мобілізації, прямо передбачене законом. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу заінтересовані особи не скористались. В судове засідання сторони та їх представники не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. 20.06.2026 представник заявника адвокат Олійник Н.О. через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи без її участі та участі заявника. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд дійшов висновку, що факт одноосібного виховання дитини одним з батьків не може встановлюватися у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку незалежно від дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Суд виснував, що встановлення факту, про який просить заявник, вирішується у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів. Однак визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення фактів у цьому порядку є те, що встановлення такого факту не повинно бути пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) сформувала правовий висновок, згідно з яким справи про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком (за наявності іншого з батьків, який не позбавлений батьківських прав) не підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Суд зазначив, що доведення цього факту пов`язане з настанням обставин, за яких мати не виконує своїх обов`язків, що впливає на її права та інтереси дитини, а отже, свідчить про наявність спору про право. Судова практика у цій категорії справ є сталою та послідовною. Верховний Суд у своїх останніх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності саме відмови у відкритті провадження у подібних випадках, а відтак колегія суддів не погоджується із доводами скаржника, щодо зміни судової практики Верховного Суду у аналогічних справах та неправильністю висновків суду із застосуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22. Зокрема у постанові Верховного Суду від 20.01.2026 у справі № 705/7214/24, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження за заявою про встановлення факту перебування дитини на утриманні та вказав, що такий факт не може встановлюватися у безспірному порядку або за домовленістю батьків (зокрема, на підставі договору чи нотаріальної заяви), оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу найкращих інтересів дитини, а питання має вирішуватися у позовному провадженні із залученням органу опіки та піклування. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі № 361/11889/24, згідно з якою доведення факту самостійного виховання дитини батьком стосується зміни обсягу сімейних прав матері або невиконання нею обов`язків (умисного чи ні), що зумовлює відповідні правові наслідки. Відтак, такі вимоги не можуть з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків і мають вирішуватись у межах спору про право. Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.08.2025 у справі № 709/1954/24 наведено висновок, відповідно до якого, якщо метою встановлення факту є отримання соціально-правового статусу для відстрочки від мобілізації, то такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а також зачіпають права іншого з батьків, що унеможливлює розгляд справи в порядку окремого провадження. У справі, судове рішення в якій переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. В обгрунтування можливості встановлення такого факту в порядку окремого провадження, зокрема вказував, що рішенням Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області від 25.01.2023 № 19 визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання. Мати сина ОСОБА_2 в утриманні та вихованні дитини участі не приймає, тривалий час страждає на психічне захворювання, в зв`язку з чим не здатна здійснювати свої батьківські обов`язки. Вирішуючи питання відкриття провадження, суд зазначив, що в сімейному законодавстві закріплений принцип невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, а встановлення такого факту, який просить заявник, стосується зміни обсягу сімейних прав другого з батьків та неодмінно впливає на інтереси дитини, а тому таке питання має вирішуватись в порядку позовного провадження. Доводи скаржника про передчасність висновків суду щодо відмови у відкритті провадження у даній справі в зв`язку з неможливістю встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини в порядку окремого провадження є безпідставними. Колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження, суд дотримався норм процесуального закону та актуальної правової позиції Великої Палати Верховного Суду. Доводи скаржника про можливість встановлення факту у даній справі в порядку окремого провадження, оскільки із самої заяви та долучених до неї документів прямо вбачається відсутність спору між батьками, колегія суддів вважає неспроможними, в зв`язку з тим, що встановлення факту самостійного виховання дитини батьком за наявності матері, яка не позбавлена батьківських прав, фактично спрямоване на зміну обсягу прав та обов`язків матері в судовому порядку, що безперечно свідчить про наявність спору (незважаючи на відсутність заперечення) про право, який має вирішуватися за правилами позовного провадження, а не в порядку окремого провадження. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність встановлення факту для реалізації права на отримання відстрочки від мобілізації, колегія суддів зазначає таке. У постанові Велика Палата Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 вказала, що якщо метою встановлення факту є отримання певного соціально-правового статусу (зокрема, для відстрочки від мобілізації), то такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою вирішення питань, які мають вирішуватися у спорі з суб`єктом владних повноважень або у спорі про право між батьками щодо виконання ними своїх обов`язків. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що метою встановлення факту, що має юридичне значення, є отримання відстрочки від мобілізації, а встановлення факту впливає на обсяг прав та обов`язків матері дитини (незалежно від того, чи заперечує вона проти цього факту), суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу з дотриманням норм процесуального права, підстав для скасування якої, за доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено. Враховуючи, що ухвала суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення, судовий збір залишається за скаржником. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олійник Наталії Олександрівни залишити без задоволення, а ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Судді: Ю.В. Сіренко Л.І. Василенко О.В. Карпенко