Постанова 4807 № 336/3111/26

Дата документу Справа № 336/3111/26 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/872/26Головуючий у 1-й інстанції Боєв Є.С. Єдиний унікальний №336/3111/26Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі захисника Ворони Д.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ворони Дениса Сергійовича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 22.03.2026 року о 21 год. 55 хв. по вул.Брюллова, 3 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Geely CK» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. На вимогу поліцейського водій ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Ворона Д.С. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова є незаконною. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. У постанові суд формально послався на докази без аналізу їх змісту та належної правової оцінки. Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції допущено ряд порушень, що виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Уповноваженою особою не було дотримано встановленої законом процедури огляду водія на стан сп`яніння та виявлення відповідних ознак. ОСОБА_1 не було вручено примірник акта огляду на стан сп`яніння. Захисник вказує, що поведінка водія цілком відповідала обстановці, останній поводив себе стримано. Мова ОСОБА_1 була зрозуміла, чітка, а рухи тіла - адекватні. На переконання апелянта, дії працівників поліції були упередженими та мали характер штучного створення умов для вчинення водієм адміністративного правопорушення. Поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та не пропонували ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Протокол про адміністративне правопорушення оформлено без участі ОСОБА_1 , останньому лише оголошено зміст складеного документа. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Відтак на переконання апелянта, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведено поза розумним сумнівом. До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber». Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні. Крім того, інтереси ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови представлено захисником Вороною Д.С., який не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши захисника Ворону Д.С., який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621686 від 22.03.2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння; - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння; огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку із відмовою водія; - направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22.03.2026 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія; - долученим до матеріалів справи відеозаписом. Вказані докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП. У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце. Доводи апелянта про те, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення. Оскільки судом першої інстанції було враховано та надано правову оцінку за сукупністю усіх встановлених у даній справі обставин, з якими закон пов`язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ніким не заперечується. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція №1452/735"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 розділу Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції було оголошено ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння внаслідок виявлення у нього передбачених п.3 розділу І Інструкції №1452/735 ознак такого сп`яніння. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими озвучено водієві, а також викладено у протоколі про адміністративне правопорушення, у доданих до нього матеріалах. Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції №1452/735 ознак алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія. При цьому апеляційний суд зауважує, що нормативні документи не надають водієві або його захисникові права оспорювати таку вимогу поліцейського. Більш того, змістом наявного в матеріалах справи відеозапису об`єктивно зафіксовано, як ОСОБА_1 зазначав, що він вживав алкогольний напій коньяк, тому водій не заперечував наявність запаху алкоголю з порожнини рота (БК 474550, часове позначення 22/03/2026, 22:40:36). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою, зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. При цьому обставин, які би дійсно об`єктивно завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, судом не встановлено. Отже, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, за що відносно водія складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Змістом дослідженого апеляційним судом відеозапису повністю спростовуються аргументи апелянта, який у поданій апеляційній скарзі зазначав, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та не пропонували ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я (БК 474550, часові позначення 22/03/2026, 22:33:57; 22:39:40; 22:41:23). Водночас апеляційний суд зауважує, що матеріали провадження не містять та захисником не надано доказів встановлення незаконності та/або упередженості дій працівників поліції і їх ймовірної протиправної поведінки, яка нібито мала місце під час події, що сталася 22.03.2026 року. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх оформленні не встановлено. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року. В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення. Долучений до протоколу акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів оформлено згідно зразка, встановленого Додатком 2 до Інструкції №1452/735, у ньому наявні всі регламентовані даним підзаконним нормативним актом реквізити. Щодо доводів апеляційної скарги про невручення ОСОБА_1 вказаного акта огляду, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до абз.2 п.10 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Відтак, вимогами даного підзаконного акта прямо передбачено випадки обов`язкового вручення примірника акта огляду водієві, зокрема, у разі встановлення стану сп`яніння. Натомість в рамках даного провадження стан сп`яніння водія не встановлювався, адже останній від проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку відмовився. При цьому, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на врученні йому оформлених матеріалів не наполягав, відмовився від підпису як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у акті огляду на стан сп`яніння (а.п.1, 3). Доводи апелянта, що стосуються оформлення протоколу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Вказані аргументи захисника були предметом перевірки суду першої інстанції, який обґрунтовано встановив та у оскаржуваній постанові зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що протокол складено на місці зупинки транспортного засобу, водієві протокол надавався на ознайомлення, а також був зачитаний вголос. Від підпису протоколу водій відмовився, що також зафіксовано відеозаписом. Загалом аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із винесеним судовим рішенням, проте висновків суду не спростовують. Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Ворони Дениса Сергійовича залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 травня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар