Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/7426/23

Дата документу Справа № 335/7426/23 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/142/24Головуючий у 1-й інстанції Мінаєв М.М. Єдиний унікальний №335/7426/23Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2024 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2023 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 30.07.2023 року о 15 год. 24 хв. по вул.Перемоги, 70 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Audi А4» д.н.з. НОМЕР_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень. В апеляційній скарзі захисник просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що під час винесення оскаржуваної постанови судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт посилається на порушення працівниками поліції під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року. Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння не доведено, оскільки його дій щодо ухилення від його проходження у відповідному протоколі не зазначено. Вказаний процесуальний документ, на переконання захисника, є недопустимим доказом. У ОСОБА_2 не було видимих ознак сп`яніння, мова чітка, порушення координації рухів та тремтіння рук відсутні. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було роз`яснено передбачених ст.268 КУпАП прав. Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без участі ОСОБА_2 . Таким чином, його було позбавлено можливості надати суду свої пояснення. Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Як вбачається з наданих матеріалів ОСОБА_2 дійсно не був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції. Між тим, апеляційний суд звертає увагу, що районний суд повідомляв особу, яка притягається до адміністративного правопорушення, і його захисника про час, місце розгляду справи та направляв їм повістки. У призначені на 24.08.2023 року, 26.09.2023 року, 01.11.2023 року, 21.11.2023 року, 05.12.2023 року судові засідання ОСОБА_2 та його захисник не з`явилися. В подальшому через захисника ОСОБА_2 було реалізовано його право на апеляційне оскарження судового рішення. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_2 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі і в правах бути присутнім під час апеляційного розгляду його скарги, заявляти клопотання та подавати докази. Проте, ОСОБА_2 та його захисник в судове засідання апеляційного суду не з`явились, зазначеними вище правами не скористались, жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано. Клопотань про дослідження нових доказів не заявлялось. Тому передбачені ст.268 КУпАП права особи, на переконання апеляційного суду, не порушено. Крім того, чинним законодавством не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Рішення суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, всупереч протилежним аргументам захисника, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №511107 від 30.07.2023 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку із відмовою водія; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП «ОКЗНПД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 30.07.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія; - долученим до матеріалів справи відеозаписом. Із цього відеозапису встановлено, що керований ОСОБА_2 автомобіль було зупинено працівниками поліції через те, що водій перевищив дозволену швидкість руху. Після зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_2 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, на що ОСОБА_2 відмовився. В результаті чого, працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення. На відеозаписові події за допомогою технічного засобу відеозапису об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_2 у його вчиненні. Наявний відеозапис узгоджується з іншими доказами у справі, є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП. З огляду на положення ст.266 КУпАП присутність свідків за таких обставин була непотрібна. Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи судом були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_2 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 відмовився пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 розділу Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції внаслідок виявлення передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах. Такі ознаки очевидно вбачаються на відеозаписах, що містяться в матеріалах справи. Крім того, жодних зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення та доданих документів водієм не зазначено. У зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє заперечення апелянта проти існування вказаних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння. Крім того, апеляційний суд критично ставиться до аргументів щодо відсутності у водія такої ознаки алкогольного сп`яніння як тремтіння пальців рук, адже заявлену ознаку уповноваженими працівниками поліції встановлено не було. Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія. При цьому апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві та його захиснику права оспорювати таку вимогу поліцейського. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_2 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови. Посилання в апеляційній скарзі щодо нероз`яснення працівником поліції прав та обов`язків ОСОБА_2 та нерозбірливого тексту у протоколі про адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою районним судом постановою, проте висновків суду не спростовують. Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2023 року в цій справі щодо ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар