Постанова 4821 № 712/478/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 712/478/26 Провадження № 22-ц/821/1322/26 Категорія: 313000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., секретаря - Кукушкіної А. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Кредитна спілка «Фортеця», треті особи: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, як засновник Державного підприємства «Інформаційний Центр» Державне підприємство «Інформаційний Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», представники Міністерства юстиції України: Вельченко Марина Василівна, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Фортеця», треті особи: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, як засновник Державного підприємства «Інформаційний Центр», Державне підприємство «Інформаційний Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», про звільнення майна з-під арешту, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «Фортеця», третя особа Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.01.2004 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено відомості про об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,5 кв. м, житлова площа 17 кв. м, за реєстраційним номером: 4238698, придбану позивачкою у приватну власність згідно з договором купівлі-продажу від 22.01.2004, зареєстрованого за № 386, посвідченого приватним нотаріусом Веліковою Н. А. Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 , власником якої значиться ОСОБА_3 , містить декілька зареєстрованих обтяжень, що були внесені у 2005, 2006 та 2010 роках у діючому на той період часу Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, останнє з яких арешт нерухомого майна, зареєстрований 17.02.2010 за реєстраційним № 9528940, реєстратором: Черкаська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. У червні 2025 року ОСОБА_4 , як єдиний власник вищевказаної квартири, звернулась до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття даного арешту з її квартири, але 17.06.2025 Перший відділ ДВС у місті Черкаси відмовив у скасування арешту. У відділі ДВС послались на відсутність інформації про виконавче провадження, під час примусового виконання якого виносилася дана постанова про арешт майна № АА 795394 від 13.02.2010. 31.10.2025 Першим ВДВС у місті Черкаси повідомлено, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Першому відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало ряд виконавчих проваджень, але оскільки виготовлення постанови АА № 795394 від 13.02.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження здійснено на спеціальному бланку без використання Єдиного реєстру виконавчих проваджень, то встановити згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження, під час примусового виконання якого виносилася постанова, не вдалось. Станом на 31.10.2025 виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 у Відділі не перебувають. Отже, будь-яких діючих виконавчих проваджень щодо позивачки не існує, відомості про існування виконавчого провадження на виконання якого винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відновити не можливо, а тому подальше обтяження арештом квартири позивачки є невиправданим та безпідставним, що порушує права власності позивачки. Просила суд скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 795394 від 13.02.2010, винесеної Соснівським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції, обтяження № 9528940. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.01.2026 залучено Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, як засновник Державного підприємства «Інформаційний Центр», Державне підприємство «Інформаційний Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.03.2026 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано обтяження у виді арешту нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 9528940 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), зареєстроване 17 лютого 2010 року о 12:07:34 год за № 9528940 реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 795394 від 13 лютого 2010 року Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки подальше існування обтяження реєстраційний номер 9528940 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , як власника квартири за адресою АДРЕСА_2 обмежує її права вільно розпоряджатись належним майном, а за даними Першого та Другого відділів державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неможливо ідентифікувати під час виконання якого саме виконавчого документу накладено вказане обтяження у виді арешту, то суд вважав, що вичерпано всі можливості встановити обставини накладення оскаржуваного обтяження у виді арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 . Оспорюване обтяження у виді арешту нерухомого майна існує більше 16 років, інші відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 відсутні, тому суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , що дозволить їй вільно розпоряджатись належним майном. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 01.05.2026 через систему «Електронний суд», представник Міністерства юстиції України Вельченко М. В., вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив суттєву помилку у визначенні наявності підстав для зняття арешту з нерухомого майна. Згідно отриманими офіційними даними Першого та Другого відділів державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проведений аналіз відповідних виконавчих проваджень не дозволив одночасно ідентифікувати під час виконання якого саме виконавчого документа було накладено оскаржуване обтяження у вигляді арешту. Отже, в матеріалах справи відсутня інформація, яка могла б чітко встановити зв`язок між конкретним виконавчим документом і накладенням арешту на нерухоме майно. Це створює ситуацію, коли невизначеність щодо підстав накладення арешту перешкоджає прийняттю обґрунтованого рішення про його зняття, оскільки неможливо встановити, чи збережені правові підстав для існування такого обмеження. Біль того, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право зняти арешт з майна боржника лише за наявності вичерпного переліку підстав, чітко визначених у законодавстві. У даному випадку, відсутність ідентифікованого виконавчого документа, який став підставою для арешту, не дає можливості застосувати ці спеціальні підстави для зняття арешту. Таким чином, суд першої інстанції не врахував всі аспекти та обставини, що призвело до помилкового висновку щодо наявності підстав для зняття обтяження. Звертає увагу, що у даній справі позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт оскарження постанови про накладення арешту на нерухоме майно у встановленому законом порядку. Отже, відповідна постанова не була предметом розгляду ані судових органів, ані інших компетентних органів, які мають повноваження щодо скасування чи перегляду подібних рішень. У зв`язку з відсутністю таких доказів, постанова про арешт майна залишається чинною, тобто має юридичну силу та є обов`язковою до виконання. 04.06.2026 представник Міністерства юстиції України Вельченко М. В., через систему «Електронний суд», направив клопотання, в якому зазначила, що арешт нерухомого майна був накладений постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження щодо боржника. Позивач фактично оспорює подальше існування такого арешту та бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо його не зняття після завершення виконавчих проваджень. У даній справі позивач є боржником у виконавчих провадженнях, у межах яких було накладено арешт. Відтак спір не є спором про право цивільне у розумінні позовного провадження, а стосується перевірки законності дії та бездіяльності органу ДВС. У зв`язку з вищевикладеним, представник Міністерства юстиції України Вельченко М. В., остаточно просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.03.2026 та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2004 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено відомості про об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,5 кв. м, житлова площа 17 кв. м, за реєстраційним номером: 4238698, придбану ОСОБА_5 у приватну власність згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 22.01.2004. Після розірвання шлюбу 28.07.2010 позивачка залишила за собою прізвище колишнього чоловіка та через деякий час уклала шлюб з ОСОБА_6 , після державної реєстрації якого 08.08.2019 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо квартири АДРЕСА_1 зареєстровано декілька обтяжень, що були внесені у 2005, 2006 та 2010 роках у діючому на той період часу Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, останнє з яких арешт нерухомого майна, зареєстрований 17.02.2010 за реєстраційним № 9528940 реєстратором: Черкаська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № АА 795394 від 13.02.2010. У червні 2025 року ОСОБА_4 , як єдиний власник квартира АДРЕСА_1 , звернулась до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття даного арешту з її квартири. 17.06.2025 Перший ВДВС у місті Черкаси повідомив ОСОБА_4 , що у зв`язку з виготовленням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № АА 795394 від 13.02.2010 на спеціальному бланку без використання Єдиного реєстру виконавчих проваджень, встановити згідно АСВП виконавче провадження, під час примусового виконання якого виносилася постанова про арешт майна, неможливо. 29.10.2025 Перша черкаська державна нотаріальна контора повідомила позивачку, що оскільки ця нотаріальна контора не була реєстратором обтяження на вищевказану квартиру, то не може надати будь-які документи щодо цього. 31.10.2025 Першим ВДВС у місті Черкаси повідомлено, що відповідно до АСВП на виконанні у цьому відділ ДВС перебували виконавчі провадження: - № 8062120 ВП-спецрозділ з примусового виконання виконавчого листа Соснівського райсуду міста Черкаси № 2-4486 від 22.05.2008 про стягнення з ОСОБА_5 на користь КС «Фортеця» боргу в сумі 4 685,37 грн, яке 24.07.2012 завершено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення за належністю до Центрального відділу ДВС ЧМУЮ). Повторне надходження ВП № 35766344 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського райсуду міста Черкаси № 2-4486 від 22.05.2008 про стягнення з ОСОБА_5 на користь КС «Фортеця» боргу в сумі 4 685,37 грн, яке 16.10.2018 завершено на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». - № 16200231 ВП-спецрозділ з примусового виконання виконавчого листа Соснівського райсуду міста Черкаси № 2-3259 від 01.10.2009 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу в сумі 416 596,84 грн, яке 02.02.2011 завершено на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторне надходження ВП № 42400767 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкас № 2-3259 від 01.10.2009 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ТОВ «Фінанс проперті групп» боргу в сумі 416 596,84 грн. (солідарно), яке 17.01.2023 завершено на підставі п. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». - № 8091175 ВП-спецрозділ з примусового виконання виконавчого листа Соснівського райсуду міста Черкаси № 2-5035 від 22.01.2008 про стягнення з ОСОБА_5 на користь КС «Фортеця» боргу в сумі 71 895, 50 грн, яке 15.05.2013 завершено на підставі п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». - № 43062963 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського райсуду міста Черкаси № 2-4189/11 від 11.03.2014 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Західінкомбанк» боргу в сумі 280 147,48 грн, яке 25.04.2017 завершено на підставі п. 9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 31.10.2025 виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 у Відділі не перебувають. Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.05.2013 у справі № 14/01-10/1523 Кредитну спілку «Фортеця» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру і ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.08.2015 арбітражну керуючу Пилипенко Т. В. призначено ліквідатором банкрута. За даними первинного бухгалтерського обліку заборгованість за ОСОБА_9 станом на 09.03.2026 відсутня. Заборгованість відповідно до виконавчого листа стягнена з боржника і перерахована на ліквідаційний рахунок банкрута в період з квітня по жовтень 2018 року в розмірі 4 685,36 грн. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає не в повній мірі. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначали,що будь-яких діючих виконавчих проваджень щодо неї не існує, відомості про існування виконавчого провадження на виконання якого винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відновити не можливо, а тому подальше обтяження арештом квартири позивачки є невиправданим та безпідставним, що порушує права власності позивачки. У ст. 447 розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України». У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті». У постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20.10.2021 у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено». У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчих провадженнях. Під час примусового виконання державним виконавцем було винесено постанову АА № 795394 від 13.02.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Розглядаючи спір за позовом ОСОБА_1 про скасування арешту, суд першої інстанції не врахував того, що остання є боржником у виконавчому провадженні, тому не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто вона не може бути позивачкою у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані на усунення наслідків стадії виконання рішення (арешту/обтяження) у зв`язку з невчиненням посадовою особою ДВС дій щодо його скасування та повідомлення відповідних органів/реєстрів. За своєю правовою природою це є оскарження бездіяльності (дій) державного виконавця під час виконання судового рішення, що підлягає розгляду в порядку Розділу VII ЦПК України, а не в позовному провадженні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Оскільки суд першої інстанції помилково розглянув справу по суті та не врахував того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка була боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Керуючись ст. ст. 374, 377, ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Фортеця», треті особи: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, як засновник Державного підприємства «Інформаційний Центр», Державне підприємство «Інформаційний Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», про звільнення майна з-під арешту закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення в суд із скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 01 липня 2026 року. Головуюча Л. І. Василенко Судді О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко