Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2462/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2462/25 пров. № А/857/24889/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І., з участю секретаря Майстрів Ю.І., представника позивача Сороки О.Є., представника відповідача Загородньої Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 140/2462/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- суддя в 1-й інстанції Стецик Н.В., час ухвалення рішення 24.03.2026 року, 14:31 год., місце ухвалення рішення м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення 31.03.2026 року, в с т а н о в и в : ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР відповідальність настає лише за реалізацію необлікованих товарів або ненадання документів, що підтверджують облік товарів. Натомість в акті перевірки зафіксовано порушення порядку ведення обліку, що не є тотожним ненаданню документів про облік і не може бути підставою для штрафу за ст. 20 вказаного закону. В акті фактичної перевірки податковий орган зазначив, що під час проведення перевірки не надані документи про походження товару. Однак ст. 20 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність за ненадання документів про облік, а не про походження товару. При цьому, позивач надав контролюючому органу договір комісії та акти приймання-передачі, які підтверджують облік товару, але ні третя особа, ні відповідач не надали належної оцінки вказаним документам. В свою чергу, факт проведення реалізації необлікованого товару під час перевірки взагалі не був встановлений, що робить висновки податкового органу необґрунтованими Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні, апеляційну скаргу заперечила, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки явка учасників справи в суді не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ на проведення перевірки складений з дотриманням вимог чинного законодавства, а також наявністю достатніх правових підстав для її проведення. Ненадання ж на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Проте. колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.03.2018, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21980000000030767. Основними видами діяльності платника податків визначено наступні КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. На підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.09.2024 №2789-п «Про проведення фактичної перевірки» (т.1., а.с.70), направлень на перевірку від 18.09.2024 №5247 та №5248 (т.1, а.с.52) працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки №17173/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.09.2024. Як зазначено в пункті 2.2.20 вказаного акту перевірки, в ході проведення перевірки «встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, у встановленому порядку. Документи щодо походження товару для перевірки не надано. До перевірки надано договір комісії МО-02-09-2024-ПД, акти приймання передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 та від 04.09.2024. Крім того в акті приймання-передачі товарів, зазначені товари, які належать до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту та знаходяться в реалізації. Вартість товарів не облікованих у встановленому порядку за встановленою формою згідно актів приймання передачі товарів на загальну суму 1 031 708 грн. У розділі 3 «Висновки перевірки» податковим органом вказано, що перевіркою встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку» (т.1., а.с.50-51). На підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0317030705 від 15.11.2024, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР в сумі 1 031 708, 00 грн (т.1., а.с.71). Позивач не погодилася із податковим повідомленням-рішенням та оскаржила його до ДПС України, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 06.02.2025 №3484/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0317030705 від 15.11.2024 без змін (т.1, а.с.13-15). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України). Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, законодавства з питань регулювання виробництва та обігу підакцизних товарів (продукції), у тому числі товарів (продукції), що підлягають маркуванню, законодавства з питань застосування Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 Податкового кодексу України). Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 81.1 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Суд наголошує на тому, що наказ про проведення перевірки є ключовим документом на підставі якого контролюючий орган може приступити до проведення перевірки. Суд зазначає, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання. У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки. З огляду на це вимоги пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненими позначеннями фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності. У цій справі встановлено, що в наказі про проведення перевірки як об`єкт визначено «магазин Ябко» за адресою: АДРЕСА_1 , тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 , на яку й були складені документи за результатами перевірки. Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах. Суд наголошує, що належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки. Отже, значення наказу у процедурі податкового контролю полягає не лише у формальному оформленні рішення контролюючого органу, а у забезпеченні законності початку перевірки, визначеності її меж та гарантуванні прав платника податків. Недотримання вимог щодо індивідуалізації суб`єкта перевірки ставить під сумнів правомірність усієї процедури податкового контролю, що здійснювалася на підставі такого наказу. Суд також враховує, що за змістом частини другої статті 19 Конституції України будь-яка реалізація владних управлінських функцій контролюючим органом повинна мати чітку нормативну підставу та здійснюватися у порядку, встановленому законом. Оскільки наказ про проведення перевірки не забезпечував належної індивідуалізації платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, подальше здійснення перевірочних заходів стосовно ФОП ОСОБА_1 не відповідало вимогам законності, що є самостійним підтвердженням неправомірності спірних дій контролюючого органу. За таких обставин Суд доходить висновку, що встановлені у справі порушення, допущені при оформленні та визначенні змісту наказу про проведення перевірки, є такими, що мають істотний характер, оскільки стосуються базової передумови здійснення податкового контролю - належної та індивідуалізованої правової підстави для його початку. Невідповідність наказу вимогам Податкового кодексу України щодо визначення конкретного платника податків та об`єкта перевірки, а також фактичне проведення перевірки щодо іншого суб`єкта, ніж той, який зазначений у наказі, свідчить про порушення процедури призначення перевірки, що є визначальною стадією податкового контролю. У такому випадку сам наказ не може розглядатися як належна та законна підстава для проведення перевірки. Суд виходить з того, що протиправність наказу про проведення перевірки має наслідком незаконність усіх дій контролюючого органу, вчинених на його виконання, а також результатів такої перевірки, оформлених відповідними актами та прийнятими на їх підставі рішеннями. За відсутності належної правової підстави для проведення перевірки, сам процес її здійснення не породжує правомірних юридичних наслідків. У зв`язку з цим усі інші доводи сторін, наведені у позовній заяві та касаційній скарзі, у тому числі щодо правильності встановлених під час перевірки обставин, оцінки доказів та застосування норм матеріального права, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки вони стосуються наслідків перевірки, яка проведена з істотним порушенням процедури її призначення. Таким чином, встановлена протиправність наказу про проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність результатів перевірки, що унеможливлює їх збереження в правовому полі незалежно від інших доводів учасників справи. Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені висновки щодо істотних порушень, допущених при прийнятті наказу про проведення перевірки, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій контролюючого органу та належної оцінки спірних правовідносин. Судом першої інстанцій не було надано належної правової оцінки порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо індивідуалізації наказу про проведення перевірки та невідповідності між суб`єктом, визначеним у наказі, та фактично перевіреним платником податків. Унаслідок цього судами було зроблено передчасний висновок про законність проведеної перевірки та прийнятих за її результатами рішень. Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що судове рішення не можна вважати таким, що відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За таких обставин рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 140/2462/25 підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Аналогічна правова позиція застосована Верховним судом в постанові від 09 червня 2026 року у справі № 380/26084/24. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 140/2462/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0317030705 від 15.11.2024. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 44106679 ) 20634,25 гривень судових витрат, які складаються з 8253,70 гривень судового збору за подання до суду адміністративного позову, 12380,55 гривень судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. Б. Заверуха О. І. Мікула Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.