Постанова 4856 № 127/12157/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/12157/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаміна Ю.А. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 30 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 10 квітня 2026 позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме просив: - скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2026 року № 1397 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП; - провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. В обґрунтування поданого позову зазначено, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є військовозобов`язаною особою, згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , 05.04.2005 року взятий на військовий облік Вінницьким міськвиконкомом, військово-облікова спеціальність №600 посадою оператор код 543-А категорія 2, непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Військово-лікарською комісією від 12 березня 2002 року позивач визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року (в редакції Закону № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року) передбачено, що громадяни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, мають обов`язок до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовослужбовця та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №850 від 23.03.2026 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року в частині зобов`язання до 5 червня 2025 року пройти медичний огляд з надання визначення придатності до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 04 квітня 2026 року № 1397 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою від 04 квітня 2026 року № 1397, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, будучи військовозобов`язаною особою, яка була визнана обмежено придатною до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 року, був зобов`язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або через електронний кабінет. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова від 04 квітня 2026 року № 1397 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн прийнята у спосіб, що передбачений діючим законодавством, тому немає підстав для її скасування. Крім того, суд також зазначив, що на час притягнення позивача до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП постановою від 04 квітня 2026 року № 1397 строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, не пройшов. Також, суд встановив, що жодних доказів на підтвердження того, що позивач вживав заходи для отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду і пройшов такий огляд до 05.06.2025 року, матеріали справи не містять. V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник стверджує, що відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Позивач посилається на те, що він не був належним чином обізнаний про обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду та виникнення цього обов`язку, пізніше не звертався до Відповідача до 23 березня 2026 року. Також, скаржник посилається на грубе порушення норм процесуального права судом першої інстанції, виражене у прийнятті судом першої інстанції відзиву відповідача на позовну заяву, який на його думку поданий поза встановленим процесуальним строком (до 01.05.2026 року), та прийняття на підставі цього відзиву доказів, що порушило принцип змагальності та рівності сторін. Крім того, скаржник вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на суперечність у датах складання протоколу про адміністративне правопорушення (у тексті рішення зазначено одночасно 23.02.2026 та 23.03.2026), проте протоколу від 23.02.2026 фізично не існує в матеріалах справи. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про: 1) оборону 2) мобілізаційну підготовку 3) мобілізацію в особливий період. Так, відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Водночас, зі змісту пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. У силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 КУпАП). Водночас, положеннями частини першої статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу. За приписами статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Такий обов`язок включає виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. Згідно із частиною десятою статті 1 Закону 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Так, згідно вимог ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Наказ МО від 20.12.2017 року № 684, який затверджував Перелік випадків, за яких громадяни України знімають з військового обліку військовозобов`язаних, втратив чинність від 29.08.2024 року на підставі наказу МО № 509 від 25.07.2024 року .04.05.2024 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року № 3621-ІХ, яким виключено визначення «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». П.2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 21.03.2024 року № 3621-ІХ встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання чинності цим законом (до 04.02.2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. Згідно ЗУ «Про внесення зміни до п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025 року були внесені зміни до Закону № 3621-ІХ та п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим законом зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутись до ТЦК та СП (військовозобов`язані, резервісти СБУ до центрального управління або регіональних органів СБУ, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Закон № 4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025 року. У відповідність до зазначеного Закону був приведений наказ МОУ від 14.08.2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями. ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 року, не виключений з військового обліку, тому в силу Закону зобов`язаний був до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Однак у встановлений законом строк повторний медичний огляд не пройшов та належних доказів на спростування вказаного до суду першої та апеляційної інстанцій не надав. Отже, у цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, постановленими за наслідками розгляду цієї справи. Щодо доводів скаржника в апеляційній скарзі про накладення адміністративного стягнення з порушенням визначеного частиною дев`ятою статті 38 КУпАП трьохмісячного строку притягнення до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначено вище, положеннями частини першої статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, становить три місяці з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. При цьому колегія суддів зазначає, що днем виявлення в даному випадку слід вважати день складення протоколу, оскільки згідно з вимогами статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до абзацу другого статті 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Як передбачено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 №3, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (пункт 1 розділу II). Тобто, у даному випадку можна дійти висновку, що без особи уповноважена особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки скласти протокол не має можливості. Водночас, обрахунок строку в три місяці з моменту вчинення правопорушення фактично нівелюватиме можливість притягнення особи до відповідальності в межах статті 210-1 КУпАП, з урахуванням надання можливості особі надати докази та пояснення щодо вчинення адміністративного правопорушення. Отже, з урахуванням наведено вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки обов`язок пройти повторний медичний огляд не був виконаний у визначений законом строк та залишався невиконаним до моменту його фактичного виконання 26.03.2026, таке правопорушення має характер триваючого. Воно було виявлене уповноваженою особою ТЦК та СП 23.03.2026 під час складання протоколу №850, а постанова прийнята 04.04.2026, тобто в межах тримісячного строку з дня виявлення та в межах одного року з моменту виникнення протиправного стану після спливу граничної дати 05.06.2025. Невиконання обов`язку, який не втратив актуальності після спливу граничної дати, а міг бути виконаний і після неї, свідчить про перебування особи у стані безперервного невиконання покладеного законом обов`язку. Такий стан припинився лише після проходження позивачем ВЛК 26.03.2026. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 не порушено строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та, відповідно, відсутні підстави для застосування пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника, на необізнаність про свій статус обмежено придатного до військової служби до 23.03.2026 року. Позивач був взятий на військовий облік як військовозобов`язана особа, та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та резервістів, останній 12.03.2002 року пройшов ВЛК та був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Зазначене свідчить про його обізнаність про свій статус як військовозобов`язаного та результати проходження ним ВЛК на предмет визначення придатності до військової служби. Поряд із цим, Закон №3621-ІХ набрав чинності 04.05.2024 року і був оприлюднений. Як уже зазначалось судом відповідно до перехідних положень зазначеного закону громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим законом зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Із зазначеної норми убачається, що обов`язок проходження ВЛК у цьому випадку засновується на законі, а не на індивідуальному повідомленні кожній особі, а тому бездіяльність і недбалість з боку позивача не може служити виправданням для невиконання обов`язку, встановленого законом. У межах даних правовідносин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Щодо посилань у апеляційній скарзі на порушення процесуальних норм, а саме: прийняття судом першої інстанції відзиву відповідача на позовну заяву, поданого поза встановленим процесуальним строком, та врахування доказів, поданих разом з цим відзивом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів зазнає, що норми КАС України встановлюють чіткі строки для подання відзиву та доказів. Однак, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд у письмовому провадженні без виклику сторін розглядає справу на підставі наявних матеріалів, що є допустимим відповідно до статті 286 КАС України. Беручи до уваги те, що суд першої інстанції розглядав справу в письмовому провадженні, прийняття матеріалів, поданих поза строком, у таких справах не можна однозначно розцінювати як грубе порушення норм процесуального права, що впливатиме на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на суперечності у датах складання протоколу про адміністративне правопорушення (23.02.2026 та 23.03.2026) і на те, що протокол від 23.02.2026 відсутній в матеріалах справи. Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний протокол №850 від 23.03.2026, підписаний позивачем, у якому містяться його письмові пояснення та відмітка про отримання примірника протоколу. Саме цей протокол досліджувався судом першої інстанції та саме його зміст покладено в основу висновків щодо факту невиконання позивачем обов`язку пройти повторний медичний огляд. Помилкове зазначення в окремих частинах рішення дати 23.02.2026 саме по собі не спростовує факту існування протоколу від 23.03.2026, не вплинуло на встановлення обставин справи та не призвело до неправильного вирішення спору. VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає відповідно до ст. 272, 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.