Постанова 4856 № 120/13873/25
від 15.04.2026 ·П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13873/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ан О.В. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 15 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову №7257 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 03 вересня 2025 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, мав відмітку від 04.04.2017 про те, що він не придатний до служби у мирний час і обмежено придатний у воєнний час. Позивач мав діючу відстрочку до 05.11.2025 у зв`язку із доглядом за батьком. Протоколом про адміністративне правопорушення № 4893 від 20.08.2025 ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суть правопорушення полягає в тому, що позивач будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-IХ від 21.03.2024 (в редакції Закону № 4235-1X 610 12.02.2023) в частині обов`язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. У протоколі зазначив, що він у день складення протоколу пройшов ВЛК. Постановою №7257 від 03.09.2025 визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнено штраф у сумі 17 000 грн. Позивач пройшов ВЛК 20.08.2025, тобто у день складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон України № 2232-ХІІ). Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про оборону України особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 Про часткову мобілізацію. Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року Про правовий режим воєнного стану воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і продовжує свою дію на час розгляду справи. За змістом ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 63 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі Порядок №560) , військовозобов`язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю. Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив вимоги ст. 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та п.10 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних Додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022. 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року №3621-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист. Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як обмежено придатний до військової служби та непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями. Водночас, до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 року було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби (п. 3.8 глави 3розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800. Так, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд (п. 69 Порядку №560). Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1цього Порядку (п. 74 Порядку №560). Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію (п. 69 Порядку №560). Законом України від 21.03.2024 року №3621-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист чітко визначено, що необхідність проходження повторного медичного огляду стосується усіх громадяни України віком від 25 до 60 років (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом. Так, до внесення змін до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов`язаних громадян України. Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 року саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Таким чином, зазначеною нормою встановлено прямий та самостійний обов`язок особи, який не поставлений у залежність від вручення повістки чи направлення. Отже, довід апелянта про відсутність повістки як підставу невиникнення обов`язку є безпідставним. При цьому наявність у позивача відстрочки від призову не звільняла його від обов`язку пройти повторний медичний огляд. Відстрочка регулює питання призову на військову службу, тоді як обов`язок проходження повторного медичного огляду встановлений спеціальною нормою закону для окремої категорії осіб і має самостійний характер. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач до 05.06.2025 самостійно звертався до ТЦК та СП саме з метою отримання направлення на ВЛК або ініціював проходження медичного огляду через електронний кабінет. Натомість встановлено, що повторний медичний огляд пройдено лише 20.08.2025, тобто після спливу встановленого законом строку. Сам по собі факт відвідування ТЦК та СП з інших питань, у тому числі щодо оформлення відстрочки, не свідчить про належне виконання зазначеного обов`язку. Невиконання позивачем обов`язку пройти повторний медичний огляд у визначений законом строк свідчить про порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. З урахуванням особливого періоду такі дії правильно кваліфіковані відповідачем за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Доводи апелянта про відсутність умислу не спростовують факту невиконання обов`язку, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали його виконання. Стосовно строків притягнення до відповідальності суд зазначає наступне. Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно з матеріалами справи датою вчинення позивачем правопорушення є 06 червня 2025 року, тобто день, наступний за останнім днем встановленого строку для виконання ним обов`язку у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Правопорушення виявлено 20.08.2025, а постанова винесена 03.09.2025, тобто в межах строку, встановленого статтею 38 КУпАП. Щодо доводів про непропорційність стягнення суд зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності із застосуванням мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією частини третьої статті 210-1 КУпАП. Підстав вважати застосоване стягнення явно несправедливим чи непропорційним суд не вбачає. За встановленого та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Оскаржувана у цій справі постанова складена повноважною особою, постанова за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів, містить необхідну інформацію та усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, згідно з якими уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, розмір штрафу відповідає санкції статті. Посадова особа відповідача під час винесення оскаржуваної постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано. Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.