Постанова 4855 № 320/37583/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/37583/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: суддя-доповідач Говорун О.В. судді: Попова О.Г., Чуприна О.В. Позивач - ОСОБА_1 . Відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_1 . Особа, яка подала апеляційну скаргу - Військова частина НОМЕР_1 . Оскаржуване судове рішення - рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026. Справу розглянуто в порядку письмового провадження. ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним призов на військову службу на особливий період під час мобілізації студента 3 курсу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, медичного факультету № 1 ОСОБА_1 та скасувати наказ № 69/мг від 11.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу на особливий період під час мобілізації солдата ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ №128 від 06.05.2025 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу підрозділу вказаної частини; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, та виключити зі списків особового складу частини. Рішенням суду першої інстанції від 26.01.2026 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ №69/мг від 11.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу на особливий період під час мобілізації солдата ОСОБА_1 ; - скасовано наказ №128 від 06.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби, та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного наказу № 69/мг від 11.03.2025 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу на особливий період під час мобілізації солдата ОСОБА_1 . При цьому, хоча Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення є необхідним зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про виключення позивача зі списків особового складу даної військової частини. Також судом першої інстанції зазначено про неможливість застосування правових висновків Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 з огляду на їх нерелевантність до правовідносин у даній справі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що вказані висновки суду першої інстанції є помилковими та необґрунтованими, позаяк не було враховано того, що позивачем не надано доказів оформлення відстрочки від призову, чи доказів наявності факту звернення до ІНФОРМАЦІЯ_8 з питання надання такої відстрочки. Відповідач 2 наголосив, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в спосіб передбачений законом. Також зазначив, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації може бути отримана лише до здійснення такого призову на військову службу. Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04.10.2024 щодо ОСОБА_1 в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця через Єдину державну електрону базу з питань освіти (ЄДЕБО) сформована довідка №408923, в якій містився запис про наявність порушення послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». 16.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України з вимогою вжити заходів по усуненню порушень стосовно помилковості запису послідовності поточного здобуття освіти. 22.10.2024 Міністерство освіти і науки України відмовило позивачу у внесенні змін до картки здобувача освіти в ЄДЕБО. 06.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративний суд із позовною заявою та заявою про забезпечення позову про визнання противоправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (адміністративна справа № 320/54300/24). 20.11.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у цій справі ОСОБА_1 було відмовлено у забезпеченні позову шляхом заборони направляти військовозобов`язаного студента-медика ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію до закінчення розгляду справи (а.с.16-17), яка була залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 (а.с.18-21). Підставою відмови зазначалося відсутність доказів вчинення будь-яких дій зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_1 , які б свідчили про намір вчиняти дії, пов`язані із потенційною мобілізацією. У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задоволено: заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на військову службу по мобілізації, до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/54300/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України та Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допущено до негайного виконання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 в адміністративній справі № 320/54300/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 та набрало законної сили 09.07.2025, позов задоволено: визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України про відмову вчинити заходи по внесенню змін до картки здобувача освіти ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо відсутності порушення поточного здобуття освіти, послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» і їх скасувати, викладені у рішенні «Про розгляд звернення» №3/7788-24 від 22.10.2024; зобов`язано Міністерство освіти і науки України через технічного адміністратора - Державне підприємство «Інфоресурс» (код ЄДРПОУ: 37533381; місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3), що належить до сфери управління розпорядника - Міністерства освіти і науки України, внести зміни до картки здобувача освіти ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, шляхом зазначення відомостей про те, що поточне здобуття студентом ОСОБА_1 освіти на денному відділенні в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця по спеціальності - 222 Медицина, рівень освіти - магістр, «так, не порушує» послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»; зобов`язано уповноважену особу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (код ЄДРПОУ 02010787; місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 13), після внесення змін технічним адміністратором - Державним підприємством «Інфоресурс», сформувати в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідку про здобувача освіти відносно студента ОСОБА_1 . При цьому судом встановлено дотримання позивачем послідовності здобуття освіти. Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2025 ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції та переданий працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, після чого направлений для проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується довідкою ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-1842 та карткою обстеження та медичного огляду від 11.03.2025 (а.с. 23-24). У відповідь на адвокатський запит від 22.03.2025 № 8 ІНФОРМАЦІЯ_6 надано лист від 04.04.2025 № 5786, яким відмовлено в наданні копій документів щодо призову на військову службу під час мобілізації відносно ОСОБА_1 (а.с. 45). У відповіді від 14.04.2025 на звернення ОСОБА_2 (представника позивача) на гарячу лінію Міністерства оборони України №ХА-18583109 від 12.03.2025, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що 11.03.2025 ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 11.03.2025 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Вказано, що за висновком ВЛК ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби та призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період і направлено до Київського міського збірного пункту для формування військових команд та їх направлення до військових частин за межі міста Києва (а.с.47). Крім того, щодо позивача 11.03.2025 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення №1075, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 22). Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 21.10.2024 за викликом по повістці 310089 від 29.11.2024. При цьому, суду не надано жодних доказів оформлення повістки від 29.11.2024, як і її вручення або надсилання ОСОБА_1 . Більше того, суд звертає увагу, що у протоколі №1075 від 11.03.2025 суть адміністративного правопорушення викладена як неприбуття 21.10.2024 о 09:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою від 29.11.2024. Будь-яких пояснень щодо вказаних вище обставин відповідачем 1 надано не було. Також не подані і докази перебування позивача у розшуку за наслідками неявки за повісткою або ж з інших підстав. Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії від 11.03.2025 №2025-0311-1842, 11.03.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 із визнанням його придатним до військової служби (а.с.23). Також, 11.03.2025 згідно з наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) №69/мг, військовозобов`язаний ОСОБА_1 був призваний на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 (зі змінами) на військову службу під час мобілізації, на особливий період і направлений до Київського міського збірного пункту з метою формування військових команд (зведених) та направлення до військових частин (установ) (а.с.9). 12.03.2025 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві з адвокатським запитом про надання інформації та документів в обґрунтування обставин стосовно того, коли ОСОБА_1 викликано до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_8, оголошення у розшук, направлення на ВЛК, примусового утримання і зупинення направлення до військової частини до вирішення судового спору (а.с. 25-26). Відомості про надання відповіді на такий запит - відсутні. Того ж дня (12.03.2025), ОСОБА_1 в електронній базі «ІНФОРМАЦІЯ_7» отримав сповіщення: «Відстрочку не надано. Ваша освіта не підпадає під відстрочку» (а.с.27). Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 17.03.2025 по 03.05.2025 пройшов базову загальновійськову підготовку та здобув кваліфікацію ВОС - НОМЕР_7 «стрілець», що підтверджується сертифікатом НОМЕР_4 від 03.05.2025 та свідоцтвом до сертифіката НОМЕР_4 про складання випускних іспитів (а.с.10,11). Листом від 20.03.2025 №1858 військова частина НОМЕР_5 повідомила про те, що ОСОБА_1 з 13.03.2025 зарахований до списків особового складу частини, а ухвала суду від 17.03.2025 у справі №320/54300/24 не підлягає виконанню військовою частиною НОМЕР_5 . (а.с. 33). 21.03.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві прийнято постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідно до протоколу № 1075 від 11.03.2025 через закінчення строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 61). Згідно з відповіддю Національного медичного університету від 17.03.2025, до 12.03.2025 письмових звернень та повісток ІНФОРМАЦІЯ_1 до університету стосовно студента ОСОБА_1 не надходило, 13.03.2025 надійшов запит щодо довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (а.с.106). Наказом №128 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2025, солдат ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 , призначений наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України від 29.04.2025 № 300/ПУ/1885/П на посаду санітара евакуаційного відділення медичної роти, зарахований до списку особового складу частини та на грошове забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , де проходить службу під час мобілізації по теперішній час (а.с.12). З 20.05.2025 по 19.06.2025 позивач пройшов скорочений курс фахової підготовки бойового медика взводу та здобув кваліфікацію «бойовий медик взводу» (ВОС-878), що підтверджується сертифікатом МО № 16774 від 19.06.2025 та свідоцтвом до сертифіката НОМЕР_6 (а.с.13,14). 24.06.2025 Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця видана довідка № 4226, за змістом якої ОСОБА_1 є студентом 3 курсу 6 семестру 2024/2025 навчального року медичного факультету № 1 денної форми навчання; зарахований на 1 курс навчання відповідно до наказу № 2787/л-1 від 16.09.2022 та переведений на 3 курс 6 семестру відповідно до наказу № 5509/л-1 від 23.12.2024. Дата закінчення навчання - 30.06.2028 (а.с.15). 16.07.2025 представник позивача звернувся до Міністерства освіти і науки України з адвокатським запитом щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі № 320/54300/24 (а.с. 55). У відповідь на названий адвокатський запит, листом від 23.07.2025 № 3/6017-25 позивача проінформовано, що з метою виконання судового рішення Міністерством освіти і науки України до технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державного підприємства «Інфоресурс», надісланий лист від 15.07.2025 № 3/5802-25 про внесення змін до довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 (а.с.62). Згідно листа університету, ОСОБА_1 був відрахований з 3 курсу 6 семестру 2024/2025 медичного факультету №1 освітньо-кваліфікаційного рівня магістр (денна форма навчання) НМУ ім. О.О. Богомольця за невиконання вимог навчального плану, згідно з наказом №2725/л-1 від 26.08.2025. Водночас, рішенням кваліфікаційної комісії від 27.08.2025 рекомендовано поновити ОСОБА_1 в число студентів НМУ ім. О.О. Богомольця на 3 курс 5 семестр 2025/2026 на навчання у складі групи 13114 з 01.09.2025 (а.с.125-127). Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно зі ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Нормами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до ст. 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Закон України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII), встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони. Відповідно до ст. 4 Закону № 1932-XII, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Згідно ст. 17 Закону № 1932-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, у тому числі, призов (направлення) на військову службу та дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII). Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8). Частиною 10 ст. 1 Закону № 2232-XII встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані у тому числі, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває на даний час. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022, постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами (пункти 1-2, 4 Указу). Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. За нормами ст. 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Статтею 2 Закону №3543-XII встановлено, що правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII, мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Статтею 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідно до п. 1 ч. 1, ст.ст. 7-8 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, ІНФОРМАЦІЯ_8, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487). За приписами пункту 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Підпунктом 8 п. 1 Порядку №1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560). Пунктами 56-57 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_8 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку. Відповідно до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Згідно положеннями п. 62 Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком

9. У відповідності до пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 23.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №154, якою затверджено Положення про ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - Положення № 154), пунктом 1 якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Пунктом 7 Положення № 154 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні ІНФОРМАЦІЯ_8 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних ІНФОРМАЦІЯ_8 у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного ІНФОРМАЦІЯ_8, що затверджується керівником районного ІНФОРМАЦІЯ_8. Згідно з п. 8 Положення завданнями ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Пунктом 9 Положення № 154 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до покладених на них завдань: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_8, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_8, контролюють дотримання ними вимог законодавства, виконання наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, наказів і директив Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил та інших органів військового управління (п. 10 Положення № 154). Відповідно до п.11 Положення №154, районні ІНФОРМАЦІЯ_8, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. З аналізу вищенаведених норм слідує, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні ІНФОРМАЦІЯ_8. Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. В постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 640/18584/20 зазначено, що одна з найголовніших відмінностей вирішення саме публічно правових спорів полягає у презумпції правомірності вимог суб`єкта приватного права, оскільки стаття 77 КАС встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). В постанові від 06.08.2021 у справі № 805/1692/17-а Верховний Суд дійшов висновку, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. У справі №320/54300/24 відбувався розгляд справи про дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, у межах якої вирішувалось питання про забезпечення позову. Перша така заява була залишена без задоволення. У той же час, після подій, які мали місце 11.03.2025, тобто після початку вчинення відповідних дій стосовно призову, позивач знову звернувся із заявою про забезпечення позову, яка була розглянута 17.03.2025 і задоволена. ІНФОРМАЦІЯ_1 було заборонено вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації, до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/54300/24. Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця у відповіді від 17.03.2025 зазначено, що до 12.03.2025 письмових звернень та повісток ІНФОРМАЦІЯ_1 до університету стосовно студента ОСОБА_1 не надходило, лише 13.03.2025 надійшов запит щодо довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_8 приймав участь у справі №320/54300/24 як третя особа, то ІНФОРМАЦІЯ_8 був обізнаний як про навчання позивача у НМУ ім. О.О. Богомольця, так і про наявність спору, який розглядається в судовому порядку щодо дотримання послідовності здобуття освіти позивачем. Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовим рішенням у справі №320/54300/24, яке набрало законної сили, визнано відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності порядку здобуття освіти і необхідність Міністерству освіти і науки України внести зміни до картки здобувача освіти ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, шляхом зазначення відомостей про те, що поточне здобуття студентом ОСОБА_1 освіти на денному відділенні в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця по спеціальності - 222 Медицина, рівень освіти - магістр, «так, не порушує» послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»; а також зобов`язано уповноважену особу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, після внесення змін технічним адміністратором - Державним підприємством «Інфоресурс», сформувати в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідку про здобувача освіти відносно студента ОСОБА_1 , що, в свою чергу, може бути підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймаючи рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації не виконав свій обов`язок щодо повної та належної перевірки наявності обставин, які, враховуючи звернення позивача з метою отримання відстрочки, вочевидь могли стати підставою для надання такої відстрочки. Відтак, ухвалене відповідачем 1 рішення про призов позивача на військову службу є протиправним та підлягає скасуванню. З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наказ виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 69/мг від 11.03.2025 в частині призову на військову службу на особливий період під час мобілізації солдата ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування наказу №128 від 06.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання звільнити ОСОБА_1 з військової служби, та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів зазначає, що прийняття протиправного наказу про призов тягне за собою протиправність усіх наступних наказів у ланцюгу, оскільки вони є наслідком першого протиправного рішення. Наказ виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 69/мг від 11.03.2025 в частині призову на військову службу на особливий період під час мобілізації солдата ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а отже, всі подальші накази про зарахування позивача до списків особового складу військових частин, будучи похідними від первинного протиправного наказу, також підлягають скасуванню. Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення. Хоча Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення є доцільним скасування наказу №128 від 06.05.2025 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби, та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності необхідності у застосуванні при вирішенні даних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 з огляду на їх нерелевантність. Верховним Судом у справі №160/2592/23 зазначено, що процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Разом з тим, у вищезазначеній справі що розглядалась Верховним Судом, правовідносини виникли через те, що позивач не проходив ВЛК, військовослужбовець оскаржував дії ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. В цій справі позивач оскаржує акт індивідуальної дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, при ухваленні рішення про призов на військову службу, відповідачем 1 не було враховано наявність обставин, які свідчили про обов`язковість надання позивачу відстрочки від призову, тобто справи не є тотожними. При цьому, колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковою, а стосується конкретного випадку військовослужбовця. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21, від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21, від 06.04.2023 у справі № 990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23. Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень протиправно діяти та/або видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, та неможливість подальшого оскарження таких актів (дій, бездіяльності) з метою повернення до стану який існував до ухвалення суб`єктом владних повноважень протиправного рішення (вчинення протиправних дій/бездіяльності). В іншому випадку це не відповідало б завданню адміністративного судочинства, визначеного в ч.1 ст. 2 КАС України, та самій суті судового захисту. Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення. Верховний Суд в постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. В постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Вказане також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.10.2018 у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23.11.2018 у справі №826/8844/16 та від 20.12.2018 у справі №524/3878/16-а. Приймаючи до уваги викладене вище, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначений позивачем в позові спосіб захисту його порушеного права є ефективним, оскільки в такій спосіб буде максимально забезпечено дієве поновлення його порушених прав. Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України). Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 308, 322 КАС України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Суддя-доповідач О.В. Говорун Судді О.Г. Попова О.В. Чуприна