Постанова Київський апеляційний суд № 754/3083/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Справа №754/3083/26 № 33/824/2840/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Заруби Світлани Олександрівни на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 589148, 11 лютого 2026 о 22 год. 27 хв. в м. Києві по вул. Мілютенка, 28, ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, держаний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для зупинки ОСОБА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, що зафіксовано на відеозаписі, а саме коли працівник поліції не одноразово запитував «Чи відмовляєтесь ви від проходження медичного огляду?» ОСОБА_1 відповідав «ні, не відмовляюся». Крім того, вказує, що в діях працівників поліції вбачається провокація, оскільки, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що у процесі спілкування з працівниками поліції вони схиляли його до поїздки в ІНФОРМАЦІЯ_2 та вимушеної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, проте такої відмови не було, оскільки він не відмовлявся пройти огляд на приладі Драгер, ні поїхати до медичного закладу на своєму автомобілі, після чого вже був складений протокол. Наявне в матеріалах справи направлення для огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я не містить відомостей про ознайомлення водія з його змістом та вручення його копії, тому є недопустимим доказом у справі. Сторона захисту звертає увагу, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 не складався. Ціль поліцейських зводилася до того, щоб завезти ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, що в них вийшло, як видно на відео, тобто повезли не на медичний огляд, а до ІНФОРМАЦІЯ_2 звідки він вже і не вийшов. На дослідженому відеозаписі зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, не зафіксовано сам процес складання протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів до нього. При цьому, на вказаному відеозаписі на запитання працівника поліції «Ви відмовляєтесь від проходження медичного огляду на стан сп'яніння», відповів: «Ні, не відмовляюся». На запитання працівника поліції «Чи поїде до лікаря?», відповів: «Так, власним авто». Тому, вважає, дії поліцейського, як такі, що не відповідають вимогам п. 2.5 ПДР, оскільки жодної вимоги до водія щодо проходження в установленому порядку, медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, поліцейським не було пред'явлено, мета поїздки до лікарні не доведена. Також в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови. Зазначає, що вперше апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року було подано 05 травня 2026 року, однак скаргу було повернуто з підстав не долучення договору про правничу допомогу. Тому вважає, що строк пропущено з поважних причин. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С.О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення захисників, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та доводи щодо підстав пропуску строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2026 року Деснянським районним судом міста Києва було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 05 травня 2026 року адвокат Заруба С.О. вперше звернулася з апеляційною скаргою на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2026 року апеляційна скарга адвоката Заруби С.О. була повернута, у зв'язку з ненадання належних доказів на підтвердження повноважень. 19 травня 2026 року адвокат Заруба С.О., в інтересах ОСОБА_1 , повторно подала апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року, додавши до неї належні документи на підтвердження повноважень. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимогст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п.п. 2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Так, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують факт порушення водієм п. 2.5 ПДР України, а саме відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 589148, 11 лютого 2026 о 22 год. 27 хв. в м. Києві по вул. Мілютенка, 28, ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, держаний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З досліджено відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу, пропозиція працівника поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. На запитання працівника поліції «Ви відмовляєтесь від проходження медичного огляду на стан сп'яніння?», ОСОБА_1 відповів «Ні, не відмовляюся». На запитання працівника поліції «Чи поїде він до лікарні?», відповів: «Так, власним авто». Таким чином, відеозапис з нагрудних камер поліцейських не містить доказів встановлення ознак наркотичного сп'яніння, що давали поліцейському підстави для пропозиції пройти огляд на наркотичного сп'яніння у медичному закладі та самого факту відмови водія від проходження огляду. Відтак, обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази виявлення ознак наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , що були б підставою для проходження огляду на стан сп`яніння та відмова водія від проходження огляду. Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що дії працівників поліції фактично зводилися не до забезпечення проведення огляду на стан спяніння, а доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, що знаходить своє підтвердження на відеозаписах, які долучені до матеріалів справи. Крім того, відеозапис не містить факту складання адміністративних матеріалів. Наведене вказує на те, що висновки суду не грунтуються на наявних у справі доказах. Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 - адвоката Мазура М.В. підлягає задоволенню, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Заруби Світлани Олександрівни - задовольнити. Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.В. Саліхов