Постанова Київський апеляційний суд № 361/570/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/2948/2025 Справа № 361/570/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Щиголя Володимира Валерійовича, на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адмінітративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Згідно з постановою суду, 09.01.2025 року о 23:40 год., по вул. Київська, 210, в місті Бровари, Київської області, Броварського району, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом NISSAN JUKE, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки також у найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовилась, що зафіксовано на бодікамеру № 857742 та № 855850, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Щиголь В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на її незаконність. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», працівник патрульної поліції не запропонував пройти огляд в найближчому медичному закладі, а одразу склав протокол про адміністративне правопорушення, а також в матеріалах справи відсутні докази фактичної причини зупинки. Крім того, ОСОБА_1 не була направлена у встановленому порядку на огляд на стан сп`яніння, що свідчить про відсутність в її діях об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, яка полягає у відмові від встановленого законом порядку огляду. Проте, не зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно залишив поза увагою вказані вище обставини, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Також, ОСОБА_1 не було надано (вручено) направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також відсутня відмітка про його вручення, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Щиголь В.В. просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, переглянувши відеоматеріали досліджуваних подій за участю водія ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, встановлену, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчать про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Відповідно до ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 216970 від 10.01.2025 року зазначено, що водій ОСОБА_1 09.01.2025 року о 23:40 год., по вул. Київська, 210, в місті Бровари, Київської області, Броварського району, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом NISSAN JUKE, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки також у найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовилась, що зафіксовано на бодікамеру № 857742 та № 855850, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій. Так, з відеозапису вбачається, що водій автомобіля «NISSAN JUKE» знаходиться в салоні автомобіля, через прочинене вікно працівник поліції повідомляє водію про підозру щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження вказаного огляду. На що водій ОСОБА_1 відповідає, що не знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та не відмовляється від проходження огляду. В подальшому працівник поліції ще декілька раз попереджає про те, що буде складений протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відповідає про те, що не відмовляється від проходження та пройде огляд завтра. Як зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її захисник, водій ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та неодноразово пояснювала працівнику поліції, що погоджується на його вимогу пройти такий огляд. Разом з тим, зі змісту відеозапису вбачається, що на відеозаписі зафіксовано лише твердження поліцейського про складення протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, проте відповіді водія ОСОБА_1 на пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння жодним чином не зафіксовані. Відповідно до п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Отже, з відеозапису вбачається, що після вимоги поліцейського до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, працівники поліції не запропонували їй пройти огляд в медичному закладі охорони здоров`я, як того вимагає закон, оскільки лише після відмови водія від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров`я працівником поліції може бути складено протокол про адміністративне правопорушення, як чітко визначено ч. 3 ст. 266 КпАП України, п.п. 6 та 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Таким чином, з сукупності наявних у справі та досліджених доказів встановлено, що безумовної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не було зафіксовано, а також не було зафіксовано, що працівниками поліції, після вимог до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», було запропоновано ОСОБА_1 в установленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я та вона відмовилась від такого огляду, що ставить під сумнів відповідність протоколу вимогам закону. Переглянувши відеозапис подій та обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом встановлено, що після чергової пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, та до початку складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 категоричної відмови від проходження огляду не висловлювала, проте й не вчинила дій, які б свідчили про згоду пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Разом з тим, в порушення вимог п. 7 розділу I Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейським не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я. Не зважаючи на те, що на відеозаписі поліцейським озвучено, що така відмова з боку ОСОБА_1 відбулась, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо дотримання поліцейським вимог Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року, оскільки на відеозаписі не зафіксовано пропозиції поліцейського до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я. Оскільки суд ухвалює своє рішення лише на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі є логічними і послідовними і не спростовуються жодними доказами, які містяться в матеріалах справи. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини», п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доказування поза розумним сумнівом, який застосовується при оцінці доказів і полягає у тому, що такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. За таких обставин, у справі відсутні докази, які б переконливо свідчили, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я, а висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 обґрунтовані на припущеннях, витлумачені судом не на користь особи, а на користь органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 216970 від 10.01.2025 року не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів. Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Враховуючи вищенаведене та застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена. З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Щиголя Володимира Валерійовича - задовольнити. Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити згідно з п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук