Постанова 4824 № 357/21014/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Справа №357/21014/25 № 33/824/3192/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М. розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги Сергія Павловича на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529204, 02.12.2025 о 00 год. 42 хв. по дорозі АД М-05 Київ-Одеса 78 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави. Не погоджуючись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Баландига С.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального. Зазначає, що із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово висловлював готовність пройти огляд у закладі охорони здоров'я. За таких обставин його дії не можуть бути кваліфіковані як відмова у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП, а суб'єктивне трактування працівниками поліції його поведінки як ухилення не передбачене диспозицією вказаної норми закону. Вказує, що матеріали справи не містять доказів про тимчасове затримання транспортного засобу та відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що викликає сумніви у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження. Зауважує, у даній справі наявні численні суперечності між протоколом, відеозаписами та фактичними діями працівників поліції. Усі сумніви щодо доведеності вини відповідно до ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на користь особи, яку притягають до відповідальності Посилається на порушення спеціального огляду військовослужбовця, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем ЗСУ то до нього підлягав застосуванню спеціальний порядок проведення огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП та ч.ч. 3, 9 ст. 266 КУпАП, із залученням уповноважених осіб Військової служби правопорядку. Також захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, в якому просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин. Зазначає, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні, оскільки є діючим військовослужбовцем та у зв'язку з виконанням службових обов'язків не мав можливості взяти участь у розгляді справи. Уклавши 06 травня 2026 року договір про надання правничої допомоги із адвокатом, останній звернувся до суду із заявою про надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді. Доступ до матеріалів справи через систему «Електронний суд» було отримано 10 травня 2026 року. Саме з цього моменту апелянту стало відомо про існування оскаржуваної постанови та її зміст. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Баладига С.П. не з'явилися. 25 червня 2026 року адвокат Баладига С.П. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість його участі у призначеному судовому засіданні, оскільки 29 червня 2026 року о 12 год 00 хв. Він бере участь у судовому засіданні в Києво-Святошинському районному суді Київської області у справі № 369/10233/26 як представник потерпілої Драченко Н.С. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представник (захисник) не з`явився в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні захисника особи чи самої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуального строку розгляду справи, передбаченого КУпАП, достатність матеріалів для розгляду справи, належне повідомлення про розгляд справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного клопотання та розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та доводи щодо підстав пропуску строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області винесена 03 квітня 2026 року. ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні. 06 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. звернувся до суду із заявою про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи в електронному вигляді. 10 травня 2026 року адвокату було надано доступ до матеріалів справи в системі «Електронний суд». 19 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П. звернувся з апеляційною скаргою. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимогст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п.п. 2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Так, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують факт порушення водієм п. 2.5 ПДР України, а саме відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №529204, 02.12.2025 о 00 год. 42 хв. по дорозі АД М-05 Київ-Одеса 78 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, з відеозаписів, що були долучені до матеріалів справи вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засібOpel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Перевіривши підстави для керування транспортним засобом під час комендантської години, працівник поліції запитав у водія чи не вживав він наркотичні засоби, на що останній відповів, що ні. На запитання поліцейського коли останній раз водій ОСОБА_1 вживав наркотичні засоби, водій відповів, що ніколи не вживав наркотичних речових. Потім, працівник поліції запитав чи пройде водій огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 запитав на якій підставі він має це робити, а поліцейський відповів «у зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння». Водій ОСОБА_1 відповів, що нікуди не поїде, оскільки такі ознаки не встановлювалися. Згодом, поліцейський перелічив ознаки наркотичного сп'яніння, а водій їх заперечив та сказав що він нікуди не поїде, після чого поліцейський повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дізнавшись це, ОСОБА_1 сказав, що в такому разі він готовий пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що поліцейський відповів «До побачення». Таким чином, відеозапис з нагрудних камер поліцейських не містить доказів встановлення ознак наркотичного сп'яніння, що давали поліцейському підстави для пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі та усвідомленого факту відмови водія від проходження огляду. Працівники поліції не роз'яснили водію наслідки відмови від проходження огляду, а в подальшому на згоду пройти огляд, відмовили водію у доставленні до медичного закладу. Відтак, обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази виявлення ознак наркотичного сп`яніння у водія, що були б підставою для проходження огляду на стан сп`яніння та відмова водія від проходження огляду. Наведене вказує на те, що висновки суду не грунтуються на наявних у справі доказах. Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги Сергія Павловича - задовольнити. Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.В. Саліхов