Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/523/24

Справа № 308/523/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря Форкош Е.Р., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Качайла А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за її апеляційною скаргою на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2024 року, визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_2 01.01.2024 року о 03 год. 41 хв. в м. Ужгород по вул. Другетів, 126, керувала транспортним засобом марки «CHERY», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія, на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів, чим порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Зазначає, що сам по собі протокол про адмінправопорушення, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Звертає увагу на те, що з відеозапису вбачається, що поліцейський у порушення вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції не проінформував ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. При цьому, поліцейським взагалі не було роз?яснено їй права. Зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп?яніння не було складено у двох примірниках, копії такого акту ОСОБА_1 вручено не було і працівник поліції не пропонував їй отримати такий акт. Вказує, що наведене свідчить про те, що поліцейським було порушено як право ОСОБА_1 на захист, так і процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння, що свідчить про те, що такий огляд є недійсним, а відповідно і всі складені поліцейським документи, у тому числі і протокол, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є недопустимими доказами. Крім того, звертає увагу на те, що поліцейський належним чином не встановив та відповідно не конкретизував відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема прізвище, зазначивши у протоколі ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 . При цьому, поліцейський не взяв до уваги те, що відповідно до паспортних даних її прізвище - ОСОБА_3 , яке з невідомих причин взято в «дужки», натомість безпідставно зазначено ОСОБА_5 , що свідчить про те, що поліцейським не конкретизовано на кого саме складено протокол. Крім того, звертає увагу на те, що сам факт спілкування з працівниками поліції призвів до душевного хвилювання та розгубленості ОСОБА_1 , оскільки у такій ситуації вона опинилися вперше, і не могла об`єктивно оцінити ситуацію, що склалася, однак, користуючись її правовою необізнаністю та розгубленістю, не роз`яснюючи їй ані її прав, ані обов`язків, у тому числі і права користуватись правовою допомогою, працівники поліції з порушенням встановленого законодавством порядку та не розібравшись у ситуації склали щодо неї протокол, який як уже зазначено вище не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Окрім того, звертає увагу, що на відеоматеріалі відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чи ознайомлено зі змістом складених процесуальних документів, чи запропоновано надати пояснення з приводу обставин, які склалися. Зазначає, що з відеозапису не вбачається наявність у неї будь-яких ознак, які б свідчили про те, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння, і на такі не вказується у протоколі. Вказані обставини свідчать про упередженість поліцейського і безпідставну пропозицію на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим, є обґрунтовані підстави вважати про технічну несправність наданого поліцейським приладу «Драгер», про що також свідчить і відображена у роздруківці тестування температура +16° С, що є неможливим у зимній період доби вночі 01 січня о 03 годині 52 хвилини. Зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому факту, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводив інспектор Фревлик Ю.Ю., а протокол про адмінправопорушення складено інспектором Бабидоричем Р.Ф., які після зупинки ТЗ належним чином не представилися і не пред`явили дійсних службових посвідчень або спеціальних жетонів. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Качайла А.І., перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказані положення кореспондуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (дачі Конвенція), яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд. За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішенні спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обгрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1). Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання (п. 2). Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки п, 3). Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п. 4). Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 5). Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (п. 6). Як вбачається з відеозапису, поліцейський у порушення вимог п. 5 розділу II Інструкції не проінформував мене про порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. При цьому, поліцейським взагалі не було роз`яснено мені мої права, у тому числі і про можливість вимоги про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до п. 10 Розділу II Інструкції Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Однак, у протоколі не зазначено результатів огляду на стан сп`яніння. При цьому, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не було складено у двох примірниках, копії такого акту ОСОБА_1 вручено не було і працівник поліції не пропонував їй отримати такий акт. Відповідно до п. 11 Розділу II Інструкції оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Вищенаведені факти свідчать про те, що поліцейським було порушено як її право на захист, так і процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що такий огляд є недійсним, а відповідно і всі складені поліцейським документи, у тому числі і протокол, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є недопустимими доказами. Як вбачається з матеріалів справи поліцейський належним чином не встановив та відповідно не конкретизував відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема прізвище, зазначивши у протоколі ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 . При цьому, поліцейський не взяв до уваги те, що відповідно до паспортних даних прізвище ОСОБА_3 , яке з невідомих їй причин взято в «дужки», натомість безпідставно зазначено ОСОБА_5 , що свідчить про те, що поліцейським не конкретизовано на кого саме складено протокол. Крім того, у роздруківці тестування та акту огляду на стан сп`яніння зазначено відомості про особу - ОСОБА_6 , що не узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення. Будь-яке провадження у справах про адміністративні правопорушення розпочинається зі складання відносно особи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, з огляду на вищенаведені імперативні норми, особі відносно якої розпочинається здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення гарантується законодавцем право на професійну правничу допомогу. Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення. У ньому повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, особу яка його скоїла, дані про свідків і потерпілих, свідків їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах. В Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі «Інструкція поліції)», в більшій мірі деталізовано вимоги, які висуваються при оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому протокол серії ДПР18 № 518606 від 01.01.2024 року не відповідає встановленій формі, затвердженій додатком №1 до Інструкції поліції, був складений з порушенням положень п. 11 розділу 2 Інструкції, а також порушенням положення ст. 256 КУпАП. Так, всупереч п. 11 розділу 2 Інструкції поліції ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не роз`яснено її права, передбачені статтями 55, 56, 59 Конституції України. Протокол було складено на бланку, в якому лише міститься вказівки на роз`яснення ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП і не має вказівок на статті 55, 56, 59 Конституції України. Однак додаткових пам`яток чи розписок про ознайомлення ОСОБА_1 з правами, передбаченими ст.ст.55, 56, 59 Конституції України, матеріали не містять. З відеозапису не вбачається наявність у неї будь-яких ознак, які б свідчили про те, що вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння, і на такі не вказується у протоколі. Вказані обставини свідчать про упередженість поліцейського і безпідставну пропозицію на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим, є обгрунтовані підстави вважати про технічну несправність наданого поліцейським приладу «Драгер», про що також свідчить і відображена у роздруківці тестування температура +16° С, що є апріорі неможливим у зимній період доби вночі 01 січня о 03 годині 52 хвилини. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що з відповіді Закарпатського обласного Центру з гідрометеорології від 31.01.2024 температура повітря 01 січня 2024 року о 03 годині 52 хвилини в м. Ужгород по вул. Другетів, 126 становила +6,7 тепла, що ставить під сумнів показник приладу загалом. Відповідно до ч. З ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейський належним чином не роз`яснив ОСОБА_1 , що вона може не погодитись із результатами огляду та пройти такий у закладі охорони здоров`я, не здійснив жодних дій щодо забезпечення можливості пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, натомість безпідставно склав протокол за порушення нею вимог п. 2.9а ПДР України. Вищевикладене свідчить про те, що поліцейськими не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, тому не можна погодитися з висновками суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Отже, відсутність на відеозаписі з нагрудних відеокамер працівників поліції процедури проведення огляду на стан ОСОБА_1 , а також відсутність даних про залучення свідків, свідчить про те, що такий огляд був проведений з порушенням вимог Інструкції та положень ст.266 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України. Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Враховуючи те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, наданим відеозаписом поліцейськими не зафіксовано в повному обсязі обставин, за яких було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для скасування постанови з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП Керуючись ст. ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага