Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/523/24

Справа № 308/523/24 П О С Т А Н О В А 13.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря судового засідання - Форкош Е.Р., захисника - Качайла А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Феєра І.С. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: У провадженні Закарпатського апеляційного суду знаходиться справа про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2025, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яка за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційного суду передана в провадження (для розгляду) судді цього суду Феєру І.С. 08.05.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Феєра І.С. у даній справі. В обґрунтування заявленого відводу, ОСОБА_1 посилається на те, що нею вже подавались заяви про відвід головуючому судді Феєру І.С. із наведенням обґрунтованості та достатньої аргументації, у задоволенні яких було відмовлено, мотивуючи тим, що заява містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами. Проте, із постанови Закарпатського апеляційного суду від 21.04.2026 їй стало відомо, що головуючий по справі суддя Феєр І.С., з метою виключення сумнівів щодо його упередженості, заявляв у даній справі самовідвід із тих же підстав про які нею повідомлялися раніше. Зазначає, що однією з підстав для відводу судді є обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 заяву про відвід судді Феєра І.С. передано для розгляду судді Бисага Т.Ю. Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про відвід, апеляційний суд дійшов до наступного висновку. Процедура відводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме ст. 75, 80-81 КПК України. Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження. Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Що стосується доводів ОСОБА_1 , викладених в заявах про відвід судді Феєра І.С., то зазначені обставини з цього приводу не є беззаперечною підставою для відводу судді у розумінні вимог ст. 75 КПК України. Разом з цим, нормами КонституціїУкраїни закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2019 року (справа № 311/3428/18), від 25 лютого 2020 року (справа №619/1205/17), від 18 лютого 2021 року (справа № 127/17123/19) та від 19 жовтня 2021 року (справа № 127/18010/17), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Допустимість повторної участі судді у одному кримінальному провадженні диктується логікою побудови системи судового контролю. Термін контроль інтерпретується як перевірка діяльності кого- , чого- небудь. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об`єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. А тому, якби в майбутньому йому довелося розглядати цю справу по суті, він би не міг вважатися безстороннім, оскільки зв`язаність судді прийнятим рішенням не може не проявитися в подальшому. При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами. Так, рішенням у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984 року, п. 26). Також, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38). Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Стосовно об`єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996 року, п. 58). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45). Враховуючи викладене, апеляційний суд також приймає до уваги подану раніше заяву судді Феєра І.С. про самовідвід у даній справі та приходить до висновку, що з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності і упередженості судді у даній справі та з метою забезпечення особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення права на справедливий суд, подана ОСОБА_1 заява про відвід підлягає до задоволення. На підставі вищенаведених фактів та з метою усунення обставин, які можуть викликати сумніви у неупередженості судді під час апеляційного розгляду справи, задля забезпечення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ст. 2, 246, 294 КУпАП, Засадами використання автоматизованої системи документообігу Закарпатського апеляційного суду, якими визначено питання вирішення відводів (самовідводів) у справах про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Закарпатського апеляційного суду Феєра І.С. - задовольнити. Відвести суддю Закарпатського апеляційного суду Феєра І.С. від розгляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2024 року. Матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, передати для повторного розподілу АСДС для визначення іншого судді. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага