Постанова 4875 № 917/1924/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/1924/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В., за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В., за участю представників сторін: від позивача: Верхацький І.В., довіреність № 147 від 30.12.2025; від відповідача (апелянта): не з`явилися; від 3-ї особи: не з`явилися; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драймер" (вх. №812 П/2), на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2026 (повне рішення складено 20.03.2026) у справі № 917/1924/25 (суддя Пушко І.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драймер", м. Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ, про стягнення 1912203,71грн ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг", яке в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Драймер" (далі ТОВ "Драймер", відповідач) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1912203,71грн, з яких: 1107213,48грн - основного боргу; 267247,97грн - пені; 109022,60грн - 3% річних; 428719,66грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором про утворення балансуючої групи № БГр-NGT від 30.09.2021 в частині проведення розрахунків за переданий природний газ у квітні 2022 року. Крім того, у зв`язку з простроченням оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні та 3% річних. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.03.2026 у справі №917/1924/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Драймер" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" основний борг у сумі 1107213,48грн, пеню у сумі 267247,97грн, 3% річних у сумі 109022,60грн, інфляційні втрати у сумі 428719,66грн та 22946,45грн судового збору. Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Актом врегулювання добових небалансів до Договору, який підписано між сторонами, підтверджується факт отримання відповідачем газу, тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в заявленому розмірі є обґрунтованими. Позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних також визнані судом обґрунтовані за результатом здійсненої судом перевірки вірності розрахунку позивача. Відповідачем власного контррозрахунку не надано та належним чином не доведено його помилковість. Разом з цим, суд не прийняв до уваги заперечення відповідача з приводу врегулювання спірної заборгованості за процедурою, передбаченою Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", зазначивши при цьому, що матеріали справи не містять будь-яких доказів укладення відповідачем договору про проведення взаєморозрахунків заборгованості, що виникла за укладеним між сторонами договором балансування. При цьому, за висновками суду, положення цього Закону №1730-VIII не позбавляють кредитора права на судовий захист та не виключають можливості стягнення заборгованості у судовому порядку. Відхиляючи заперечення відповідача щодо розповсюдження дії мораторію на нарахування неустойки, інфляційних та річних, наведених з посиланням, що вони нараховані на суму основного боргу по оплаті житлово-комунальних послуг, місцевий господарський суд вказав, що в цьому випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про утворення балансуючої групи, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні. Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ "Драймер" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2026 у справі №917/1924/25 скасувати повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на таке: - пред`явлена позивачем вимога про стягнення основного боргу стосується періоду воєнного стану та підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функіонування" від 29.07.2022; - судом першої інстанції не враховано, що держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою було прийнято Законом України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу; - отже незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства; - позивач відповідно до покладених на нього спеціальних обов`язків не має права на стягнення пені, штрафів та будь яких інших додаткових платежів в період воєнного стану, так само до встановлення порядку Кабінетом Міністрів України компенсації збитків не має права на стягнення заборгованості в примусовому порядку; - окрім того, апелянт заперечує проти стягнення 3 % річних, інфляційних та пені, посилаючись на те, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу, а заборгованість виникла у зв`язку з несплатою коштів побутовими споживачами (населенням). У зв`язку з тим, що відповідач по суті є колективним споживачем, який постачає природний газ населенню, тому на такі нарахування поширюється дія мораторію, встановленого Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID - 19) та постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.202022 № 206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану". Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, окрім іншого, поновлено ТОВ "Драймер" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2026 у справі №917/1924/25; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень та призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/1924/25 на 16.06.2026 об 11 год 30 хв. Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі та їх представникам через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа. 19.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи проти доводів скаржника, позивач зазначає наступне: - оскільки ТОВ "Драймер" порушило умови укладеного між сторонами договору та не здійснило оплату за добовий небаланс квітня 2022 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у заявленому в позові розмірі; - врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, у т.ч. для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості згідно з договорами проведення взаєморозрахунків та договорами реструктуризації заборгованості; - разом з цим, позивач наголошує, що наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків, які у даному випадку відповідачем не укладалися та матеріали справи таких доказів не містять. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" адвоката Верхацького І.В. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 15.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Драймер" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні через хворобу останнього. У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.06.2026 брав участь в режимі відеоконференції представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Також заперечував проти заявленого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Уповноважені представники відповідача (апелянта) та третьої особи у судове засідання 16.06.2026 не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Розглянувши у судовому засіданні 16.06.2026 клопотання представника відповідача (апелянта) про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке. За положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи. У даному випадку, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст. 216, ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви та обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зважаючи на те, що: 1) посилання представника апелянта на хворобу, судова колегія на приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджені будь-якими доказами (у тому числі документами медичних установ, лікарняними листами тощо) та не можуть бути визнано тією обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи; 2) відповідача (апелянта), як і позивача ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 було завчасно повідомлено про судове засідання, яке відбудеться 16.06.2026, а тому ТОВ "Драймер", як сторона у справі, не було позбавлено можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника; 3) правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі та з самого початку розгляду справи в суді першої інстанції не змінювалася, відома суду та іншому учаснику судового процесу (позивачу); 4) при цьому суд також враховує межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначені у ст. 269 ГПК України, а саме здійснення апеляційного перегляду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також в межах двомісячного процесуального строку з моменту відкриття провадження, який на час проведення судового засідання майже закінчився; 5) явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача (апелянта), у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з Договором про утворення балансуючої групи №БГр-NGT від 30.09.2021 (далі Договір) створена балансуюча група та визначено одного замовника послуг транспортування, а саме - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код: 56X930000010610X), як Сторону, відповідальну за добовий небаланс групи (далі - СВБ) перед ТОВ "Оператор газотранспортної системи", як оператора газотранспортної системи (надалі Оператор ГТС). Пунктом 1.1 Договору визначено, що балансуюча група замовники послуг транспортування природного газу, які є Сторонами цього Договору (надалі - Учасники). За умовами п. 2.2 Договору передбачено, що СВБ (позивач) надає послуги з адміністрування балансуючої групи, що включає зокрема ведення профілю Учасника (відповідача), моніторинг добових небалансів кожного Учасника та балансуючої групи в цілому, комунікацію з третіми сторонами, та в межах балансуючої групи здійснює врегулювання добових небалансів Учасників та балансуючої групи в цілому, а кожен Учасник зобов`язаний належним чином виконувати свої зобов`язання в порядку, передбаченому цим Договором. Згідно з п. 2.4. Договору, за цим Договором здійснюється врегулювання СВБ добових небалансів природного газу, що виникли у відповідному розрахунковому періоді у Учасника перед Оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу, укладеного між Учасником та Оператором ГТС, у окремому портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, а саме: Підпунктом 2.4.1. Договору визначено порядок врегулювання негативних добових небалансів Учасника шляхом здійснення СВБ операції з продажу Учаснику природного газу в обсязі негативного небалансу, що виник у такого Учасника. Відповідно до п. 2.5. Договору умови Договору поширюються на всі подачі та відбори природного газу до/з газотранспортної системи у портфоліо балансування Учасника для постачання природного газу побутовим споживачам та портфоліо балансування СВБ. Згідно з п 3.1. Договір є договором приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, і може бути укладений лише шляхом приєднання Учасника до всіх його умов в цілому. Для укладення Договору замовник послуг транспортування, що бажає приєднатися до цього Договору, направляє підписану уповноваженою особою та завірену печаткою Заяву про приєднання до договору про утворення балансуючої групи за формою відповідно до Додатку №1 до цього Договору (надалі Заява) на поштову адресу СВБ (п. 3.2. Договору). За умовами п. 3.3. Договору СВБ має право запитувати у замовника послуг транспортування, який бажає приєднатися до Договору, додаткові дані. У разі згоди на приєднання, СВБ протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви повідомляє замовника послуг транспортування, який бажає приєднатися до договору, про акцепт через інформаційну платформу Оператора ГТС та надсилає такому замовнику послуг транспортування письмову згоду на приєднання в цілому до договору. Згідно з п. 3.6. Договору кожен Учасники балансуючої групи уповноважують СВБ у відносинах з Оператором ГТС в частині плати за добовий небаланс групи діяти як комісіонер Учасників балансуючої групи, які є його комітентами. У відповідності до п. 3.8. Договору з підписанням цього Договору Учасники балансуючої групи надають безвідкличне та безумовне доручення на ім`я Оператора ГТС здійснювати стягнення/виплату плати за добовий небаланс усіх Учасників балансуючої групи з/на користь СВБ і інтересах Учасників балансуючої групи. Згідно п. 6.5. врегулювання добових небалансів Учасника за цим Договором оформлюється Актом врегулювання добових небалансів (надалі Акт врегулювання), що підписується між СВБ та Учасником на весь обсяг добових небалансів у окремому портфоліо балансування Учасника для постачання природного газу побутовим споживачам. Пунктом 6.8. Договору встановлено, що Акт врегулювання оформлюється останнім днем розрахункового газового місяця. Пунктом 6.9. Договору визначено, що право власності на газ переходить від Учасника до СВБ та від СВБ до Учасника на підставі Акта врегулювання добових небалансів (п. 6.5.) в обсягах та у газові доби, зазначені в Акті врегулювання. Згідно з п. 8.1. Договору у разі виникнення добових небалансів у Учасника, СВБ здійснює операції з купівлі/продажу природного газу в обсязі позитивного/негативного добового небалансу Учаснику на умовах, встановлених цим Договором. За змістом п. 8.2. Договору обсяги добових небалансів Учасника визначаються Оператором ГТС відповідно до вимог Кодексу та договору транспортування природного газу, укладеним між учасником і оператором ГТС. У разі виникнення у Учасника негативного добового небалансу, СВБ за цим Договором здійснює продаж Учаснику, а Учасник здійснює купівлю у СВБ природного газу в обсязі такого негативного добового небалансу (п.п. 8.2.2. Договору). Відповідно до п. 8.3. Договору у випадку якщо загальна вартість добових негативних небалансів Учасника протягом розрахункового газового місяця перевищує загальну вартість добових позитивних небалансів протягом розрахункового газового місяця, СВБ до 14 (чотирнадцятого) числа газового місяця, наступного за розрахунковим, надсилає такому Учаснику рахунок на оплату плати за добовий небаланс, розмір якої визначається як різниця між загальною вартістю добових негативних небалансів протягом розрахункового газового місяця та загальною вартістю добових позитивних небалансів протягом розрахункового газового місяця. Учасник зобов?язаний сплатити плату за добовий небаланс до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем відповідно до рахунку. Згідно з п. 10.1.4. Учасник зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату СВБ за адміністрування балансуючої групи та плату за добові небаланси. Пунктом 11.3 Договору визначено, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, передбачених цим Договором, Сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Матеріалами справи підтверджується, що 08.10.2021 ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг" (у подальшому перейменовано на ТОВ "Драймер") було подано Заяву приєднання до договору про утворення балансуючої групи №БГр-NGT від 30.09.2021 (далі Договір). Відповідно до умов цієї заяви про приєднання ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг" є таким, що приєднався до договору та прийняв на себе всі права та обов`язки учасника балансуючої групи. 09.10.2021 після подання відповідачем вказаної заяви відбувся її акцепт позивачем та, відповідно, реєстрація відповідача у складі балансуючої групи на Інформаційній платформі. Відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС вбачається: назва учасника балансуючої групи ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг", статус запису "Приєднано до БГ", а також дата початку приєднання 09.10.2021. 30.04.2022 позивач та відповідач підписали Акт врегулювання добових небалансів, з якого вбачається, що вартість негативного небалансу становить 1107213,48грн. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого за останнім утворилась основна заборгованість у розмірі 1107213,48грн. Крім того, враховуючи умови п. 11.3 Договору, яким передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач також нарахував та просив стягнути з відповідача 267247,97грн пені, 109022,60грн 3% річних та 428719,66грн інфляційних втрат. Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на наступне: - пред`явлена вимога по стягненню основного боргу стосується періоду воєнного стану та підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-ІХ; - стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним, оскільки на такі нарахування запроваджено мораторій відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а також постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"; - позивач зобов`язаний врегулювати питання фінансових взаємовідносин між ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг" і ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" відповідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу"№1730-VIII; - ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг" включене до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2011 №1691 "Порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів" для проведення фінансування, готує проект договору про організацію взаєморозрахунків. На даний час очікується проведення фінансування та повних розрахунків між учасниками ринку природного газу до завершення поточного року, що надасть змоги врегулювати питання фінансових взаємовідносин між сторонами. Як вже зазначалося, за результатом розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення від 19.03.2026 у справі №917/1924/25, яким позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 1107213,48грн, 267247,97грн пені, 109022,60грн 3% річних та 428719,66грн інфляційні втрати. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з обставин доведеності позивачем заявлених позовних вимог. Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з ТОВ "Драймер" заборгованості за поставлений природній газ за договором про утворення балансуючої групи. Спір між сторонами виник у зв`язку з незгодою відповідача щодо стягнення з нього основної заборгованості, яка, на його думку, має погашатися державою в силу закону, а також неправомірним нарахуванням пені, відсотків та інфляцій через запровадження мораторію на здійснення таких нарахувань за прострочення оплати житлово-комунальних послуг у період дії карантину та воєнного стану. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України). З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено Типовий (публічний) договір про утворення балансуючої групи №БГр-NGT від 30.09.2021 шляхом приєднання відповідача до нього. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами як суб`єктами ринку природного газу регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України. Зокрема, відносини між сторонами регулюються Кодексом газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, Законом України "Про ринок природного газу", нормативно-правовими актами Регулятора, чинним законодавством та укладеним договором. У пункті 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС визначено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом (п. 3 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС). Відповідно до п. 5 розділу 6 глави ХІV Кодексу ГТС плата за добовий небаланс має бути відображена окремо в рахунках оператора газотранспортної системи, що виставляються замовнику послуг транспортування природного газу. Згідно з п. 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. У главі 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок визначення обсягу добового небалансу та плати за нього, за пунктом 6 якого, плата за добовий небаланс застосовується таким чином: якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора ГТС в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору ГТС плату за добовий небаланс. Відповідно до п.п. 17, 18, 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор ГТС здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць. Оператор ГТС до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (в розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор ГТС до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, умовою для виникнення у замовника послуг транспортування обов`язку з оплати оператору ГТС вартості добового небалансу є наявність у нього негативного небалансу (тобто якщо є перевищення обсягів відібраного замовником природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу). У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 зроблено висновок, що за законом та договором транспортування природного газу достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними Оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу. Як вже зазначалося раніше, у п. 8.1. Договору сторони погодили, що у разі виникнення добових небалансів у Учасника, СВБ здійснює операції з купівлі/продажу природного газу в обсязі позитивного/негативного добового небалансу Учаснику на умовах, встановлених цим Договором. Як встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 30.04.2022 між позивачем та відповідачем було підписано Акт врегулювання добових небалансів на суму 1107213,48грн, що свідчить про документальне оформлення наданих послуг, а також підтверджує поінформованість відповідача із наявністю заборгованості, яку необхідно сплатити у встановлені строки. Проте, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ у квітні 2022 року є порушеним, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав, оплата за поставлений природний газ у спірний період на загальну суму 1107213,48грн здійснена ним не була. Відповідачем зазначені обставини в ході судового розгляду справи у встановленому порядку будь-яким не спростовано. Що стосується доводів апеляційної скарги про передчасність стягнення спірної заборгованості у зв`язку з відсутністю компенсації відповідачу державою різниці в тарифах на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", колегія суддів зазначає наступне. Так, 29.07.2022 набув чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення № 1730-VIII" (далі - Закон №1730). Цей Закон № 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Згідно з ст. 1 Закону № 1730, взаєморозрахунки розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду. Частиною 1 ст. 4 Закону № 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків. Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону № 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1730, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість). Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 5 Закону № 1730). Отже, в рамках Закону № 1730 процедура врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості на підставі укладених договорів проведення взаєморозрахунків та договорів реструктуризації заборгованості. Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Разом з цим, Верховним Судом зроблено висновок про те, що Закон № 1730 не передбачає можливості проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно. Отже, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, без фактичного врегулювання такої заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов`язання), стягнення якої є предметом позову. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, договору про організацію взаєморозрахунків (ст. 4 Закону №1730) або договору про реструктуризацію заборгованості (ст. 5 Закону № 1730) для погашення боргу за договором між сторонами укладено не було. Будь-яких інших доказів на підтвердження початку проведення та здійснення процедури фінансових розрахунків, у тому числі рішень територіальної комісії з питань узгодження обсягів заборгованості підприємств з різниці в тарифах, сторонами суду не надано та матеріали справи не містять. Колегія суддів також приймає до уваги, що Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках процедури врегулювання заборгованості за природний газ, згідно з якою, у випадку не укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, відсутні підстави припинення спірних правовідносин між сторонами договору постачання природного газу. Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що станом на дату розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у спірному періоду квітня 2022 року в розмірі 1107213,48грн за договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, процедура врегулювання заборгованості не розпочиналася. Отже, відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором. Станом на час розгляду даної справи як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ у спірний період на загальну суму 1107213,48грн, як і відсутні докази врегулювання такої заборгованості у визначеному Законом № 1730 порядку. Судом першої інстанції обґрунтовано враховано й те, що ані Типовий договір постачання природного газу, ані Закон №2479 не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив певні умови та порядок її врегулювання, дотримання та початку виконання яких відповідачем в ході судового розгляду справи не підтверджено. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості не перешкоджає відповідачу в подальшому врегулювати відповідну заборгованість та укласти договори про проведення взаєморозрахунків. Враховуючи наведене, оскільки станом на час розгляду справи наявність заборгованість відповідачем не спростована та не погашена у встановленому договором порядку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1107213,48грн за отриманий у період квітня 2022 року природний газ. Що стосується посилання скаржника на відсутність підстав для стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", судова колегія зазначає таке. Відповідно до п. 3 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував до стягнення інфляційні витрати та 3% річних, оскільки згідно з абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг: індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" може бути власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника користувач об`єкта нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з яким або від імені якого укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. При цьому до колективних споживачів належать лише юридичні особи, яка об`єднують споживачів у будівлі та укладають договори про надання комунальних послуг в інтересах цих осіб. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг", яке змінило назву на ТОВ "Драймер", не об`єднує споживачів у будівлі та не укладає договір про надання комунальної послуги в інтересах цих осіб, а тому не може вважатися колективним споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Колегія суддів зазначає, що вищевказані нормативні акти, на які посилається відповідач, стосуються заборони нарахування стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати саме за житлово-комунальні послуги населенням або колективному споживачу (наприклад ОСББ) та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предмет спору, що розглядається, є відмінним. Як вбачається з умов Договору про утворення балансуючої групи № БГр-NGT від 30.09.2021, предметом даного договору не є відносини сторін щодо безпосереднього надання позивачем (як виконавцем у розумінні приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги") житлово-комунальних послуг відповідачу. Предметом цього Договору є відносини щодо врегулювання небалансів відповідача шляхом здійснення позивачем закупівлі природного для врегулювання небалансу, що виник у відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної зазначає, що норми п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " та абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №2022 не підлягають застосуванню до даних правовідносин, а відтак доводи відповідача щодо відсутності законодавчих підстав для стягнення з нього штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат є необґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та відсотків річних, суд апеляційної інстанції встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. Разом з цим, апелянт не надав власного контррозрахунку та не спростував арифметичної правильності визначеної до стягнення суми, клопотань про зменшення штрафних санкцій також не заявив. Отже, висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 1107213,48грн основного боргу, 267247,97грн пені, 428719,66грн інфляційних втрат та 109022,60грн 3% річних суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним. Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка. Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Драймер" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.03.2026 у справі №917/1924/25 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драймер" на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2026 у справі №917/1924/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.03.2026 у справі №917/1924/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повну постанову складено 26.06.2026. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя П.В. Демідова Суддя І.В. Тарасова