Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/1640/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 925/1640/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі № 925/1640/25 (суддя А.І. Гладун) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства «Теплокомуненерго» про стягнення 11 723 095,95 грн, - за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Теплокомуненерго» про стягнення 6 827 575,00 грн боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що на виконання договору постачання природного газу у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року передав відповідачу у власність природний газ вартістю 18 732 911,81 грн. Відповідач виконав зобов`язання з оплати лише частково, сплативши позивачу 11 904 336,81грн. Розмір невиконаного відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за поставлений газ становить 6 827 575,00 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1640/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства «Теплокомуненерго» задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 6 828 575,00 грн боргу, 81 942,90 грн судових витрат зі сплати судового збору. Розстрочено виконання рішення суду шляхом сплати 6 828 575,00 грн боргу відповідно до графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця: до травня 2026 року 645 643,80 грн, до червня 2026 року - 772 246,90 грн, до липня 2026 року - 640 006,30 грн, до серпня 2026 року - 672 650,00 грн, до вересня 2026 року - 939 937,50 грн, до жовтня 2026 року - 877 800,00 грн, до листопада 2026 року - 938 887,50 грн, до грудня 2026 року - 1 341 403,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 655, 692, 693, 712, 714 Цивільного кодексу України, а також встановленими судом обставинами наявності між сторонами договірних зобов`язань, які виникли на підставі договору поставки природного газу, належним виконанням позивачем зобов`язань за договором в частині поставки газу та неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого газу. Розстрочуючи виконання рішення суду, суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 239, 331 ГПК України, а також встановленими судом обставинами скрутного матеріального становища відповідача та виділення відповідачеві 9 076 875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині розстрочення виконання рішення суду та постановити нове в цій частині, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду повністю, оскільки приймаючи рішення у цій частині, суд першої інстанції не встановив всі обставини справи та не врахував баланс інтересів сторін. Судом неправильно застосовано статті 326, 331 ГПК України. Позивач зауважує, що за змістом ст. 331 ГПК України, важкий фінансовий стан не може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1640/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. 21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1640/25 та призначено розгляд скарги на 02.07.2026. Комунальному підприємству «Теплокомуненерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 11.06.2026. 09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині, - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано ст. 331 ГПК України та здійснено розстрочку виконання рішення суду. Відповідач підкреслює, що не відмовляється від взятих на себе зобов`язань, однак, просить врахувати ту обставину, що держава, встановивши заборону на підвищення (приведення до економічно обґрунтованого) тарифу для підприємств паливно-енергетичного комплексу із прийняттям Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.07.2022 взяла зобов`язання забезпечити виконання грошових зобов`язань, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, взяла на себе господарське зобов`язання між учасниками відносин. Кабінет Міністрів України зобов`язань зі встановлення порядку погашення заборгованості з різниці в тарифах на 2023-2024 роки для підприємств паливно- енергетичного комплексу не виконав, погашення заборгованості не забезпечив. На 2025-2026 роки, згідно із Законами №4695-IX від 03.12.2025 та №4059-IX від 19.11.2024, взагалі зупинено дію абзацу дев`ятого статті 4 Закону України № 1730 щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах. Станом на 01.06.2026 загальний обсяг узгодженої та непрофінансованої заборгованості з різниці в тарифах перед Підприємством становить 19 999 328,20 грн, що значно перевищує заборгованість Відповідача перед Позивачем у даній справі: 6 828 575,00 грн. Оскільки у Підприємства відсутня заборгованість за спожитий природний газ в опалювальний період 2021-2023 років, узгодженою різницею в тарифах, в першу чергу, покривається заборгованість Підприємства за спожитий природний газ в опалювальний період 2024-2025 років (тобто по пред`явленому позову у даній справі). 13 170 753,20 грн. решти різниці (19 999 328,20 грн - 6 828 575,00 грн) спрямовується на погашення заборгованості Підприємства за спожитий природний газ в опалювальний період 2025-2026 років. Скасування рішення суду в оскаржуваній частині призведе до накладення арештів на рахунки Підприємств ТКЕ, зрив опалювального сезону 2025-2026 років, зупинки ремонтних та підготовчих робіт до опалювального сезону 2026-2027 років, введення в експлуатацію когенераційної установки, а також становить загрозу з оплати Підприємствами ТКЕ податків, зборів, заробітної плати, енергоресурсів тощо, тобто призведе до фактичного блокування діяльності Підприємства 01.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, у якій представник відповідача просить відкласти розгляд апеляційної скарги позивача на іншу дату у зв`язку з тим, що повноважний представник перебуває на лікарняному. До заяви додано Витяг з Електронного реєстру листків непрацездатності від 30.06.2026 №22879084-2042081270-1. 02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, у якій представник позивача просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника. У судове засідання 02.07.2026 представники сторін не з`явились. Вирішуючи питання про можливість відкладення розгляду справи, що переглядається, колегія суддів керується таким. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті унормовано, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи відсутність обставин, які унеможливлюють розгляд справи у судовому засіданні 02.07.2026, подане позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також те, що відповідач ґрунтовно та фундаментально виклав свою позицію у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів, дійшла висновку про можливість розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія» Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (споживач) уклали договір постачання природного газу №8676-ТЕК(24)-22, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору (а.с. 18-25 том 1). Відповідно до пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. На виконання договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року природний газ вартістю 18 732 911,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-45 том 1). Відповідач виконав своє зобов`язання за договором частково та станом на 04.12.2025 сплатив позивачеві за спожитий природній газ 7 009 815,86 грн, на підтвердження цього позивач подав виписку з системи СДО (ПТК «Клієнт казначейства - Казначейство») (а.с.48-66, 136-138 том 1, а.с. 12-14 том 2 ). За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.12.2025 становить 11 723 095,95 грн, а станом на 21.01.2026 - 9 433 856,92 грн, станом на 24.03.2026 - 7 434 712,50 грн (а.с. 67, 185 том 1, а.с. 17 том 2). Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за постачання газу. Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, а також для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 статті 714 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар. Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки під час розгляду спору було встановлено належне виконання позивачем зобов`язань за Договором поставки, а також неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати поставленого за договором газу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Надаючи оцінку обставинам розстрочки виконання рішення суду, колегія суддів керується таким. Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду (частини 1, 2 статті 239 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України). Підставою для відстрочки виконання рішення має бути існування об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення суду. Розстрочка виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення. Як підтверджується матеріалами справи, відповідач просив суд врахувати його фінансове становище та розстрочити виконання рішення суду про стягнення боргу, який є предметом спору у цій справі строком на 9 місяців відповідно до графіку, вказаному у заяві. В обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду відповідач вказав, що 18.12.2025 Монастирищенська міська рада прийняла рішення №28-19/VIII «Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік», зокрема, у додатку №3 якого серед видатків бюджету територіальної громади на 2026 рік передбачено виділення 9 076 875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), а саме відшкодування різниці в тарифах відбуватиметься помісячно: у січні 2026 року - 445 062,50 грн, у лютому 2026 року - 600 150,00 грн, у березні 2026 року - 596 950,00 грн, у квітні 2026 року - 606 137,50 грн, у травні 2026 року - 645 643,80 грн, у червні 2026 року - 772 246,90 грн, у липні 2026 року - 640 006,30 грн, у серпні 2026 року - 672 650,00 грн, у вересні 2026 року - 939 937,50 грн, у жовтні 2026 року - 877 800,00 грн, у листопаді 2026 року - 938 887,50 грн, у грудні 2026 року - 1 341 403,00 грн. На виконання вказаного рішення відповідачу відшкодовано різницю в тарифах у січні 2026 року 445 062,50 грн, у лютому 2026 року - 600 150,00 грн, у березні 2026 року - 596 950,00 грн, у квітні 2026 року - 606 137,50 грн, які перераховано позивачу. Держава взяла на себе зобов`язання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII (зі змінами від 14.01.2025) щодо погашення різниці в тарифах по категорії «Населення». Різницю в тарифах по категорії «Населення» відповідач підтвердив протоколами засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Відсутність фінансування відповідної бюджетної програми на 2025 рік унеможливила розрахунок відповідача з позивачем. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення, повинні враховувати закріплені у нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції. Проаналізувавши доводи відповідача та заперечення позивача, дослідивши докази на підтвердження його скрутного становища, рішення Монастирищенської міської ради від 18.12.2025 №28-19/VIII «Про бюджет Монастирищенської міської територіальної громади на 2026 рік», яким серед видатків бюджету територіальної громади на 2026 рік передбачено виділення відповідачеві 9 076 875,00 грн відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), врахувавши інтереси обох сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду зі сплати 6 828 575,00 грн боргу відповідно до наступного графіку: не пізніше останнього банківського дня місяця: до травня 2026 року - 645 643,80 грн, до червня 2026 року - 772 246,90 грн, до липня 2026 року - 640 006,30 грн, до серпня 2026 року - 672 650,00 грн, до вересня 2026 року - 939 937,50 грн, до жовтня 2026 року - 877 800,00 грн, до листопада 2026 року - 938 887,50 грн, до грудня 2026 року - 1 341 403,00 грн. Суд першої інстанції правильно підкреслив, що розстрочення виконання рішення суду за умови встановлення чіткого графіку його виконання не нашкодить сутності права позивача на судовий захист, не перешкоджатиме ефективному поновленню у правах позивача шляхом виконання судового рішення, а лише сприятиме виконанню рішення суду у встановлені судом строки та порядок. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 331 ГПК України, оскільки під час розгляду заявленого відповідачем клопотання суд першої інстанції дослідив подані сторонами докази та врахував інтереси обох учасників спору. Безпідставними є доводи позивача про те, що розстрочення виконання рішення суду надає відповідачу право не сплачувати заборгованість, та матиме наслідком подальше зволікання відповідача у виконанні зобов`язань за укладеним договором, оскільки навіть під час розгляду справу судом частина заборгованості була сплачена позивачем, а провадження щодо стягнення заборгованості у розмірі 606 137,50 грн було закрито ухвалою суду від 14.04.2026. Крім того, доданими до відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи платіжними інструкціями підтверджується виконання відповідачем ухваленого рішення. 26.05.2026 відповідачем перераховано позивачеві 645 643,80 грн, а 30.06.2026 ще 344 264,15 грн. Тобто дії відповідача свідчать про реальне вжиття ним усіх належних від нього заходів для зменшення заборгованості, що виникла, до того ж, не з його вини. Колегія суддів також звертає увагу позивача на те, що скрутне майнове становище може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, у той час відсутність у боржника грошових коштів не може бути підставою для невиконання взятих за договором зобов`язань. Також, правова природа розстрочення виконання рішення суду не суперечить встановленому у п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України принципу обов`язковості судових рішень. Колегія суддів враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, зробленими за наслідками апеляційного перегляду рішення суду в оскаржуваній частині. Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі № 925/1640/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2026 у справі №925/1640/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1640/25 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 06.07.2026. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко