Постанова 4870 № 914/1360/24(914/936/25)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1360/24(914/936/25) Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Панова І.Ю., Суддів Зварич О.В., Міліціанов Р.В., Секретар судового засідання: Фарина Х.І. за участю представників сторін: від скаржника: Дорош О.Г.; від позивача: Краснокутська Н.М.; від відповідача-1: Григор`єв В.В.; розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" вих.№08-05/26 від 08.05.2026 (вх. №01-05/1436/26 від 11.05.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 (повний текст ухвали складено 28.04.2026) про відмову у долученні доказів та поновлення строку на подання доказів у справі №914/1360/24(914/936/25) (суддя Морозюк А.Я.) за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альс Компані" до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" про: визнання недійсними договорів та стягнення 139 100 000 грн. 00 коп. у межах справи № 914/1360/24 за заявою: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції. Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альс Компані", та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд", в якому просить: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у справі; визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільєна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альс Компані" договір про відступлення права вимоги №БТ01-02 від 01.02.2023; визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільєна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" договір про надання поворотної фінансової допомоги №30/08-2022 від 30.08.2022 на суму 7 060 000,00 грн.; визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільєна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" договір про надання поворотної фінансової допомоги №14/09-2022 від 14.09.2022 на суму 57 000 000,00 грн.; визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільєна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" договір про надання поворотної фінансової допомоги №15/09-2022 від 15.09.2022 на суму 50 000 000,00 грн.; визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільєна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" договір про надання поворотної фінансової допомоги №30/09-2022 від 30.09.2022 на суму 30 000 000,00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна" грошові кошти в розмірі 139 100 000 грн. 00 коп.; судові витрати покласти на відповідачів пропорційної задоволеним позовним вимогам та стягнути на користь ПАТ "Укрнафта" наступним чином: 2 422,40 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альс Компані", 857 529,60 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд". Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2025, зокрема, закрито підготовче провадження. 09.02.2026 від відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) надійшло клопотання про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів (з додатками), сформоване в системі Електронний суд 07.02.2026, в якому відповідач-3 просить поновити процесуальний строк ТОВ Бізнес Тренд на подання доказів у справі № 914/1360/24(914/936/25). Прийняти та долучити до матеріалів справи подані ТОВ Бізнес Тренд докази, а саме: - адвокатський запит представника ТОВ Бізнес Тренд адвоката Дороша О.Г.№ з2301/26 від 29.01.2026 р.; - відповідь представника уповноваженої особи уповноваженої особи учасника у справі про банкрутство ТОВ ВІЛЬЄНА адвоката Маміч Я. С. на адвокатський запит від 05.02.2026 р. з наступними додатками: Зведена ОСВ станом на 29.08.2022 р. та 02.02.2023р. (з розшифровкою за рахунками та окремими ОСВ по зазначеним в ній рахунках); - копії первинних документів на підтвердження показників ОСВ (по ключових контрагентах та значних сумах); - опис документів, що надаються (договори та інші первинні документи під ці договори) разом з копіями цих документів; - копію Довідки №1 від 04.02.2026 р. про відсутність збитків; - копії Банківських виписок по залишках на рахунках станом за 29.08.2022 р. та за період, що охоплює 02.02.2023 р.; - фінансову звітність малого підприємства за 2022 рік та за 2023 рік; - ордер адвоката Маміч Я.С. 09.02.2026 від відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) надійшло клопотання вих. №08-02/26 про повернення (поновлення) розгляду справи на стадію підготовчого провадження, сформоване в системі Електронний суд 07.02.2026, в якому відповідач-3 просить повернутись до розгляду справи № 914/1360/24(914/936/25) на стадію підготовчого провадження. Призначити судове засідання у справі № 914/1360/24(914/936/25) в межах підготовчого провадження та встановити учасникам справи строки для подання пояснень/заперечень щодо нових доказів, долучених ТОВ Бізнес Тренд. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/1360/24(914/936/25) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) вих. 08-02/26 від 07.02.2026 про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів від 07.02.2026). Ухвала мотивована тим, що провадження у справі було відкрито ще 08.04.2025, підготовче провадження неодноразово відкладалося, строк підготовчого провадження продовжувався, а закрито його було лише 11.12.2025. Тобто, ТОВ «Бізнес Тренд» мало достатньо часу для подання доказів або вчинення всіх необхідних дій для їх отримання ще на стадії підготовчого провадження. Крім того, суд першої інстанції не визнав поважними доводи ТОВ «Бізнес Тренд» про те, що лише після завершення апеляційного перегляду ухвали про відмову в забезпеченні доказів товариство було змушене звернутися з адвокатським запитом до уповноваженої особи учасника ТОВ «Вільєна». Суд зазначив, що розгляд заяви про забезпечення доказів та апеляційний перегляд не перешкоджали ТОВ «Бізнес Тренд» паралельно вживати інших заходів для отримання доказів, зокрема звернутися до уповноваженої особи учасника боржника раніше. Також суд врахував, що представник ТОВ «Бізнес Тренд» ще у підготовчому засіданні 07.10.2025 був обізнаний із тим, що ліквідатор ТОВ «Вільєна» повідомляв про відсутність у нього інших відомостей та доказів, окрім уже наданих суду. Водночас уповноважена особа учасника ТОВ «Вільєна» Глинська-Кривонос С.О. ще раніше зверталася із заявою про вступ у справу та зазначала, що може надати пояснення щодо причин, підстав, економічного обґрунтування та доцільності укладення оспорюваних правочинів. Саме це суд розцінив як обставину, що свідчить про обізнаність ТОВ «Бізнес Тренд» щодо можливості отримання відповідних відомостей від цієї особи. У частині повернення справи на стадію підготовчого провадження оскаржувана ухвала мотивована тим, що ГПК України прямо не передбачає такої процесуальної дії після закриття підготовчого провадження. Повернення до процесуальних дій, властивих підготовчій стадії, можливе лише за наявності вагомих обставин. На думку господарського суду, наведені ТОВ «Бізнес Тренд» підстави такими не є, оскільки фактично зводяться до нереалізації відповідачем своїх процесуальних прав у встановлені строки. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТзОВ "Бізнес Тренд" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 11.05.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 р. у справі № 914/1360/24(914/936/25) в частині відмови ТОВ Бізнес Тренд у поновленні процесуального строку на подання доказів та похідної відмови у прийнятті і долученні доказів (пункт 2 резолютивної частини оспорюваного рішення). Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким поновити ТОВ Бізнес Тренд процесуальний строк на подання доказів, поданих разом із клопотанням від 07.02.2026 р. про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів, а саме: адвокатський запит представника ТОВ Бізнес Тренд від 29.01.2026 р.; відповідь на адвокатський запит від 05.02.2026 р. з додатками; зведені та окремі оборотно-сальдові відомості станом на 29.08.2022 р. та 02.02.2023 р.; первинні документи; договори та інші документи, зазначені в описі; банківські виписки; фінансову звітність малого підприємства за 2022 та 2023 роки; довідку № 1 від 04.02.2026 р. про відсутність збитків; інші додатки до відповіді на адвокатський запит. У разі якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість самостійного вирішення питання щодо долучення доказів, скасувати ухвалу в оскаржуваній частині та направити матеріали до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду з обов`язковим урахуванням висновків апеляційного суду щодо поважності причин пропуску строку на подання доказів. Зазначає, що подані ТОВ «Бізнес Тренд» докази мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки стосуються фінансового стану ТОВ «Вільєна», структури його активів і пасивів, руху коштів, первинної бухгалтерської документації, а також наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваними правочинами та неплатоспроможністю боржника або заподіянням шкоди кредиторам. Апелянт зазначає, що без цих доказів неможливо повноцінно перевірити доводи позивача про фраудаторність правочинів, збитковість та негативний вплив спірних операцій на майновий стан боржника. Також вказує, що ТОВ «Бізнес Тренд» вживало всі залежні від нього дії для своєчасного отримання доказів: зверталося до ліквідатора ТОВ «Вільєна», подавало заяву про забезпечення доказів, оскаржувало відмову у забезпеченні доказів в апеляційному порядку, а після остаточного встановлення неможливості отримати документи через ліквідатора -направило адвокатський запит уповноваженій особі учасника ТОВ «Вільєна». Після отримання відповіді з документами 05.02.2026 ТОВ «Бізнес Тренд» уже 07.02.2026 подало клопотання про поновлення строку та долучення доказів, що, на думку апелянта, свідчить про оперативність і добросовісність його дій. Окрім цього звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про нібито обізнаність ТОВ «Бізнес Тренд» щодо перебування відповідних бухгалтерських, банківських та первинних документів саме у уповноваженої особи учасника ТОВ «Вільєна». На думку апелянта, суд безпідставно ототожнив можливість такої особи надати пояснення щодо доцільності укладення правочинів із фактом володіння конкретним масивом документів. 26.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альс Компані" надійшов відзив б/н від 25.05.2026 (вх.№01-04/4394/26) на апеляційну скаргу в якому відповідач 2 зазначає, що подані ТОВ «Бізнес Тренд» докази мають істотне значення не лише для самого апелянта, а й для належного захисту ТОВ «Альс Компані», оскільки стосуються спільного предмета доказування: фінансового стану ТОВ «Вільєна», структури його активів і пасивів, руху коштів, наявності або відсутності шкоди кредиторам, а також економічного змісту й наслідків оспорюваних правочинів. Також зазначає, що без дослідження первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, банківських виписок та фінансової звітності висновки суду щодо фраудаторності, збитковості чи економічної необґрунтованості правочинів можуть мати характер припущень. Тому питання прийняття таких доказів не є формальним процесуальним питанням, а безпосередньо впливає на повноту та об`єктивність розгляду справи. Окремо відзначає, що суд першої інстанції передчасно визнав причини пропуску строку неповажними, формально пославшись на тривалість розгляду справи та закриття підготовчого провадження. Натомість, на думку ТОВ «Альс Компані», суд мав оцінити послідовність дій ТОВ «Бізнес Тренд»: звернення до ліквідатора, заяву про забезпечення доказів, апеляційне оскарження відмови у забезпеченні доказів, направлення адвокатського запиту, отримання відповіді та оперативне подання клопотання про поновлення строку. 26.05.2026 від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшов відзив б/н від 26.05.2026 (вх.№01-04/4419/26) на апеляційну скаргу в якому позивач зазначає, що провадження у справі було відкрито ще 08.04.2025, а підготовче провадження закрито лише 11.12.2025, тобто ТОВ «Бізнес Тренд» мало понад вісім місяців для формування доказової позиції, направлення адвокатських запитів, подання клопотань про витребування доказів або повідомлення суду про неможливість їх подання. Натомість клопотання про поновлення строку та долучення доказів було подане лише 07.02.2026, вже після закриття підготовчого провадження. Також зазначає, що отримання документів у лютому 2026 року саме по собі не підтверджує поважності причин пропуску строку. На думку позивача, ТОВ «Бізнес Тренд» повинно було довести, чому ці документи неможливо було отримати раніше з причин, які об`єктивно не залежали від нього. Таких обставин, за змістом відзиву, апелянтом не наведено і не підтверджено. Окремо відзначає, що обрана ТОВ «Бізнес Тренд» процесуальна тактика - спершу звернення до ліквідатора та подання заяви про забезпечення доказів, а вже після відмови у забезпеченні доказів направлення адвокатського запиту до уповноваженої особи учасника ТОВ «Вільєна» - не є поважною причиною пропуску процесуального строку. АТ «Укрнафта» вказує, що апеляційний перегляд ухвали про відмову у забезпеченні доказів не зупиняв перебіг процесуальних строків і не перешкоджав ТОВ «Бізнес Тренд» паралельно направити адвокатський запит раніше. Крім того, звертає увагу на те, що документи, які ТОВ «Бізнес Тренд» просило долучити, не є новими за часом їх виникнення, оскільки йдеться про бухгалтерські, фінансові та банківські документи за 2022 2023 роки. Тому, на думку АТ «Укрнафта», сам факт їх отримання після закриття підготовчого провадження не означає, що вони не могли бути запитані, отримані та подані раніше. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.05.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Міліціанов Р.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" вих.№08-05/26 від 08.05.2026 (вх. №01-05/1436/26 від 11.05.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/1360/24(914/936/25) та справу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду від 03.06.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" вих.№ 02-06/26 від 02.06.2026 (вх.№ 01-04/4693/26) про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено розгляд справи на 23.06.2026. У судовому засіданні 23.06.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники позивача та відповідача-1 заперечили доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах на апеляційну скаргу. У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Згідно з абз. 4 ч. 2 ст.7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст.7 КУзПБ позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/1360/24(914/936/25) переглядається в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів від 07.02.2026. Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Положеннями частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша). Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 119 Господарського процесуального кодексу України). За змістом наведеної статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника з заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд - оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності. Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарським процесуальним кодексом України часових рамках. Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків). Колегія суддів наголошує на тому, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду з заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності. Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 та у постановах Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №911/3530/25 та від 20.05.2026 у справі №905/8254/13. У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/2 зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила виконати ту чи іншу процесуальну дію. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Частиною 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Окрім цього, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПУ України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України, у зв`язку з чим воєнний стан триває до теперішнього часу. Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, заявами, клопотаннями, тощо. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22). Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише у тому разі, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії. Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2025 відкрито провадження у цій справі, а ухвалою від 11.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Отже, підготовче провадження тривало понад вісім місяців, упродовж яких ТОВ «Бізнес Тренд» мало достатній процесуальний час для формування власної доказової позиції, зокрема для звернення з адвокатськими запитами до осіб, які, на його думку, могли володіти необхідною інформацією чи документами. Доводи скаржника про те, що лише після остаточного завершення апеляційного перегляду ухвали про відмову в забезпеченні доказів у нього виникла потреба звернутися з адвокатським запитом безпосередньо до уповноваженої особи учасника ТОВ «Вільєна» Глинської-Кривонос Соломії Орестівни, колегія суддів оцінює критично. Звернення із заявою про забезпечення доказів та подальше апеляційне оскарження ухвали про відмову в її задоволенні не позбавляли ТОВ «Бізнес Тренд» можливості паралельно або раніше скористатися іншим передбаченим законом способом отримання інформації шляхом направлення адвокатського запиту. Очікування результату апеляційного перегляду ухвали про відмову в забезпеченні доказів є процесуальним вибором сторони, однак саме по собі не свідчить про існування об`єктивної перешкоди для своєчасного отримання доказів іншим шляхом. Закон не ставить можливість направлення адвокатського запиту у залежність від попереднього вичерпання механізму забезпечення доказів у судовому порядку. Посилання апелянта на те, що належним зберігачем документації боржника мав бути ліквідатор, також не спростовує висновку суду першої інстанції. Дійсно, відповідно до частини другої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства посадові особи банкрута зобов`язані передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію боржника. Водночас ця обставина не звільняла ТОВ «Бізнес Тренд» від обов`язку вживати всіх залежних від нього дій для своєчасного отримання доказів, особливо після того, як у матеріалах справи з`явилися відомості про відсутність у ліквідатора повного обсягу відповідних документів. Не може бути прийнятий до уваги і довід заявника апеляційної скарги про те, що відмова суду у залученні уповноваженої особи учасника ТОВ «Вільєна» до участі у справі унеможливлювала звернення до неї поза межами судового процесу. Процесуальний статус особи як учасника справи та можливість сторони звернутися до такої особи з адвокатським запитом є різними правовими механізмами. Відсутність у ОСОБА_1 статусу учасника справи не перешкоджала ТОВ «Бізнес Тренд» звернутися до неї як до особи, яка, на думку відповідача, могла володіти релевантною інформацією щодо діяльності боржника та спірних правочинів. Колегія суддів бере до уваги, що після отримання повного тексту постанови апеляційного суду від 14.01.2026, складеного 22.01.2026, ТОВ «Бізнес Тренд» направило адвокатський запит 29.01.2026, отримало відповідь 05.02.2026 та 07.02.2026 подало клопотання про поновлення строку і долучення доказів. Разом з тим така оперативність дій у січнілютому 2026 року не пояснює причин невчинення аналогічних дій упродовж підготовчого провадження у цій справі , яке тривало з квітня до грудня 2025 року. Сам факт того, що подані документи можуть стосуватися фінансового стану ТОВ «Вільєна», структури його активів і пасивів, руху коштів, первинної бухгалтерської документації чи наслідків оспорюваних правочинів, не є самостійною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Значення доказів для справи підлягає оцінці судом, однак така оцінка не підміняє обов`язку сторони дотримуватися встановленого процесуального порядку та строків їх подання. Колегія суддів також зазначає, що розумність строків судового розгляду не може тлумачитися як формальна перепона для дослідження істотних доказів. Водночас вона не може бути проігнорована у випадку, коли сторона не довела, що несвоєчасне подання доказів було зумовлене обставинами, які об`єктивно не залежали від неї. У цій справі заявник апеляційної скарги фактично обґрунтовує пропуск строку власною послідовністю обраних процесуальних дій, однак не доводить, що інший спосіб отримання доказів - адвокатський запит до уповноваженої особи учасника боржника - був для нього недоступним раніше. Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову відповідачу-3 ТОВ «Бізнес Тренд» у задоволенні клопотання про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/1360/24 (914/936/25) в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів від 07.02.2026) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" вих.№08-05/26 від 08.05.2026 (вх. №01-05/1436/26 від 11.05.2026) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/1360/24(914/936/25) в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача-3 (ТОВ Бізнес Тренд) про долучення доказів та про поновлення строку на подання доказів від 07.02.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2026. Головуючий суддя Панова І.Ю., Суддя Зварич О.В. Міліціанов Р.В.