Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/3653/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1812/26 Справа № 215/3653/26 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Примак Н.М., за участю: захисника адвоката Шелудька А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Шелудька А.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, в с т а н о в и л а: постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26.04.2026 о 14 годині 23 хвилини керував автомобілем Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , біля будинку № 39 по вул. Сергія Колачевського в м. Кривому Розі Дніпропетровської області з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкірного покриву обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, жвавість мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову захисник адвокат Шелудько А.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування своїх вимог вказує, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки протокол не може бути визнаний належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніву. Зауважує, що після складання протоколу ОСОБА_1 фактично на вимогу та на всі вказівки працівників поліції, що зафіксовано на бодікамері, поїхав на власному автомобілі з іншим водієм до КП «Дніпровська БЛЗНПД Дніпропетровської обласної ради» до спливу двогодинного строку з моменту висунення працівником поліції підозри, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Встановлено, що ОСОБА_1 не мав ознак сп`яніння взагалі, що підтверджується висновком № 486 від 26.04.2026 року. Звертає увагу, що ОСОБА_1 зупинено через інформацію про те, що особа керує транспортним засобом без документів, однак останній надав усі документи. Тоді працівники поліції зазначили, що автомобіль має дефекти, а потім почали висувати припущення, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, однак працівники поліції почали вчиняти активні дії щодо складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду. Вказує, що заявлені поліцейськими ознаки сп`яніння взагалі не знайшли свого підтвердження. Працівники поліції повідомили, що ОСОБА_1 може самостійно пройти обстеження та надати висновок, що і зробив ОСОБА_1 . Заслухавши захисника адвоката Шелудька А.О., особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні. Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доведенню підлягає факт керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння та факт відмови від проходження відповідного огляду на стан такого сп`яніння. Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 650471 від 26.04.2026 року, направленням на проходження огляду на встановлення стану сп`яніння до закладу охорони здоров`я, рапортом працівника поліції та відеозаписом. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу поліцейський зазначив причину зупинки, яка полягала в порушенні ПДР України через перебування номерного знака на стяжках. Під час спілкування з водієм поліцейським виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Водночас водій ОСОБА_1 зауважував про безпідставність його зупинки та зазначив, що буде проходити огляд разом із працівником поліції. При цьому поліцейський попередив, що така поведінка ОСОБА_1 буде розцінена як відмова від проходження огляду. Поліцейський ще раз висунув вимогу щодо проходження огляду у закладі охорони здоров`я у той момент, коли ОСОБА_1 розмовляв по телефону, та констатував, що сприймає поведінку особи як відмову від проходження огляду. На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 як вербально, так і невербально не висловив відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Поліцейський зробив передчасний висновок щодо такої відмови, не надавши водію можливості прийняти виважене рішення та висловити його. Апеляційний суд не вбачає зловживання своїми правами та часом на прийняття рішення, оскільки з моменту оголошення ознак та до моменту рішення поліцейського про складання протоколу за відмову від проходження огляду минув короткий проміжок часу, протягом якого ОСОБА_1 з`ясовував підстави зупинки та здійснював телефонний дзвінок. Крім того, після складання протоколу ОСОБА_1 спитав, як йому проїхати до медичного закладу через його відсторонення від керування, на що працівниками поліції повідомлено, що у разі невстановлення перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння за результатами проведеного огляду він має право керувати транспортним засобом. Отже, вказаними діями ОСОБА_1 підтвердив готовність проходити огляд, однак інспектором поліції передчасно був складений протокол про адміністративне правопорушення без фактичного оголошення ОСОБА_1 такої відмови. Так, відповідно до висновку від 26.04.2026 року, складеного на підставі акта медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, № 486, ОСОБА_1 пройшов огляд у КНТ «ДБКЛНПД» ДОР, за результатами якого ознак сп`яніння не виявлено. Із зазначеного висновку вбачається, що у ОСОБА_1 стан наркотичного сп`яніння не встановлено, огляд був проведений у межах двох годин після складання протоколу про адміністративне правопорушення, що, у свою чергу, свідчить про готовність проходити огляд у закладі охорони здоров`я. Отже, на підставі досліджених даних судом апеляційної інстанції не встановлено наявності факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, або зловживання своїми правами та затягування з наданням відповіді, або іншої поведінки водія, яку можна поза розумним сумнівом сприймати як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. На підставі викладеного можна дійти висновку, що працівники патрульної поліції формально підійшли до проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 , який, у свою чергу, жодним чином не висловив відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та пройшов огляд одразу після передчасного складання протоколу із встановленням негативного результату. Отже, працівник поліції формально провів огляд, штучно створив умови, які, на його думку, вказують на відмову від проходження огляду, порушуючи процедуру проведення, склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , тобто не надав реальної можливості водієві пройти огляд на стан сп`яніння, що суперечить завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 1 КУпАП) та вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п. 65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є тією версією подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим правопорушенням. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій. Апеляційним судом встановлено, що працівники поліції не здійснили належної та всебічної перевірки всіх складових порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, зокрема не впевнились у дійсному волевиявленні водія щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, формально підійшли до виконання своїх обов`язків та за досить короткий проміжок часу після вимоги пройти огляд на стан сп`яніння дійшли передчасного висновку про небажання ОСОБА_1 їхати до закладу охорони здоров`я, хоча він жодними діями таку відмову не висловив та не показав. Тобто відсутній факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Отже, працівники поліції обмежились лише формальним дотриманням порядку проведення огляду, складанням протоколу та інших документів, до яких внесені відомості, що не підтверджуються фактичними обставинами. Такі дії працівників поліції свідчать про недотримання процедури та порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є істотним порушенням передбаченого Інструкцією порядку проходження водієм транспортного засобу огляду та виключає доведеність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Крім того, відповідно до п. 21 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Отже, апеляційним судом встановлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Інших доказів наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 матеріали справи не містять. За наведених вище обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами. Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу. За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника адвоката Шелудька А.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА