Постанова 4857 № 380/3024/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3024/25 пров. № А/857/18697/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 380/3024/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, суддя у І інстанції Крутько О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 09 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ: 17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України на 1 січня календарного року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2020 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу протягом 2013 2018 грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 2018 роки позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 року № 889, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №380/3024/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно. Водночас, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2013-2018 років кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер. Отже, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем. Військова частина НОМЕР_1 у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що розрахунковою величиною для визначення розміру грошового забезпечення позивача є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум, визначений станом на інші роки для розрахунків розмірів цих окладів не повинен застосовуватися. Окрім того наголошує, що місячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (стройовій частині) від 18.11.2024 №342 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 30.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.01.2020 по 20.05.2023 перерахунок та виплату його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року та здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 2013 року по 2018 рік з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889. Листом від 05.02.2025 №548 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення з врахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року та для здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 2013 року по 2018 рік з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ). Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 вказаної постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення позивачу, ґрунтується на нормах Інструкції «Про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженої від 24.10.2016 № 550 (далі - Інструкція № 550), яка застосовувалася протягом 2016 - 2018 років. Зокрема, в пункті 5 Інструкції № 550 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення. Пунктом 8 Інструкції №550 визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно із пунктом 9 зазначеної Інструкції розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Водночас, застосовуючи Інструкцію № 550 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Так, частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Окрім зазначеного, апеляційний суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у значеній справі, Велика Палата дійшла таких висновків: «Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат». Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, додаткова грошова винагорода у 2013-2018 роках на підставі Постанови № 889 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою і повинна бути включена до обрахункової величини при визначенні розміру грошового забезпечення. Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 19.10.2020 у справі № 826/2205/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, а тому апеляційний суд, відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує такий при вирішенні даної справи. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо виплати у 2013-2018 роках позивачу допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, є протиправними. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 01.01.2020 по 19.05.2023 включно, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, апеляційний суд виходить із такого. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 (далі Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01.03.2018. За первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує. Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова № 103). Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. У той же час судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ. Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. 20.05.2023 набрали чинності внесені постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 зміни до пункту 4 Постанови №704 та абзац 1 вказаного пункту викладено у редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу із 01.01.2020 по 28.01.2020 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, оскільки саме з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячні та одноразові), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, у період лише з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач діяв протиправно. Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №380/3024/25 скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 включно, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з врахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених протягом 2013-2018 років, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених протягом 2013-2018 років, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій, ураховуючи раніше виплачені суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська