Постанова 4824 № 758/3873/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року місто Київ справа № 758/3873/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/8961/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Ковбасюк О.О. від 9 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання дій незаконними та стягнення коштів, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") про визнання дій незаконними та стягнення коштів. Позов мотивовано тим, що 24 травня 2021 року в магазині ТОВ "Епіцентр К" у м. Дніпро позивач придбав побутові товари: машина пральна SAMSUNG WWW/60J32GQPW/UA, вартістю 9 185 грн 99 коп., у т.ч. ПДВ 20%; холодильник SAMSUNG RB3715000SA/UA, вартістю 14 438 грн 99 коп.; пилосос б/м SAMSUNG VC15R4169HD/UK вартістю 3 999 грн; доставка товару 908 грн, а всього на загальну суму 28 531 грн 98 коп. У магазині було розміщено представництво АТ "УкрСиббанк", який надав позивачу кредитні кошти на придбання вказаних товарів. Зокрема, 24 травня 2021 року сторони підписали додаткову угоду № 97688679000, відповідно до умов якої (пункт 1) визначено: "в межах ліміту кредитування, встановленого згідно умов пункту 2.1 договору, банк надає клієнту кредит в сумі 28 981 грн (надалі - операція "спеціальний платіжний план" або за текстом цієї додаткової угоди - "кредит"). Кредит надається без застави. При цьому, з дати підписання даної додаткової угоди ліміт кредитування, встановлений згідно умов пункту 2.1. договору, зменшується на суму кредиту, виданого згідно умов пункту 1 додаткової угоди, а суми, сплачені клієнтом в рахунок погашення кредиту, поновлюють ліміт кредитування, встановлений згідно умов. Кредит клієнту надається для особистих потреб в сумі 28 981 грн. Розмір платежу за товар за рахунок кредитних коштів - 28 531 грн 98 коп. Комісія за надання послуг з управління кредитом при отриманні (встановленні) та використанні кредиту 450 грн. Пунктом 4.1. зазначеної угоди визначено, що процентна ставка за користування кредитом становитиме 0,00001% річних. Комісія за управління кредитом становитиме 0% (включається до суми ануїтетного платежу). Протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00% річних. Строк дії пільгового періоду з 24 травня 2021 року по 6 лютого 2023 року. Розмір комісії, зазначений в пункті 4.1. цієї додаткової угоди, є незмінним протягом строку дії цієї додаткової угоди. Розмір процентної ставки, зазначений в пунктом 4.1. цієї додаткової угоди, є незмінним, за виключенням можливості застосування підвищеного розміру процентної ставки, що нараховується на суму простроченої заборгованості клієнта. Розмір такої підвищеної процентної ставки і порядок її нарахування визначається договором. В пункті 4.3. сторони погодили графік платежів та орієнтовану вартість кредиту. Зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були проведені платежі на загальну суму 40 880 грн, а відтак наявна переплата у розмірі 11 898 грн 02 коп., оскільки сума отриманого позивачем кредиту становила 28 981 грн 98 коп. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо його неправомірних дій, а саме підвищення процентної ставки, а також щодо проведення перерахунку. Листом від 26 січня 2024 року відповідач повідомив позивачу, що дії банку правомірні та відсутні підстави для не нарахування процентної ставки за користування кредитом. Позивач вважає, що дії відповідача щодо підвищення процентної ставки є незаконними, а отримані банком від нього грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на його користь як такі, що безпідставно отримані, оскільки згідно положень додаткової угоди процентна ставка за користування кредитом становить 0, 00001% річних, комісія за управління кредитом становить 0% (включається до суми ануїтетного платежу), протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00% річних, безоплатність якої прямо встановлена частиною 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". При цьому надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено. Крім того вказує, що банком було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, а саме - комісія за кредит, то положення договору додаткової угоди № 97688679000 до договору-анкети про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування щодо підвищення процентної ставки нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,57% та 16,54% є несправедливими та такі дії відповідача підлягають визнанню незаконними. На думку позивача, дії відповідача щодо підвищення процентної ставки порушують вимоги статті 1056-1 ЦК України, а тому заборгованість, яку нараховує відповідач, є такою, що не підлягає сплаті. Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати незаконними дії AT "УкрСиббанк" щодо підвищення процентної ставки, встановлення комісії за обслуговування кредитом по договору додаткової угоди № 97688679000 до договору-анкети про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96220396000 від 24 травня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 із АТ "УкрСиббанк", щодо підвищення процентної ставки з 0,0001% до 2,57%, 16,54%, а також нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту; стягнути з АТ "УкрСиббанк" переплату в сумі 11 898 грн 02 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що облік заборгованості банком правомірно переведено на загальний картковий рахунок із нарахуванням 55% річних, оскільки це суперечить змісту додаткової угоди від 24 травня 2021 року, яка була укладена пізніше за основний договір-анкету від 23 лютого 2020 року, та встановлювала спеціальні умови для конкретної операції - спеціальний платіжний план. Судом проігноровано, що підписана позивачем додаткова угода має пріоритет перед внутрішніми правилами банку та не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17, згідно якої загальні умови та правила банку, які не підписані позичальником, не мають юридичної сили. Вказує, що відповідач безпідставно в односторонньому порядку змінив процентну ставку, а саме здійснив переведення заборгованості з пільгового періоду з процентною ставкою 0,00001% на загальний з процентною ставкою 55% без підписання додаткової угоди, що суперечить правовій позиції Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 204/1330/16-ц. Також вказує, що списання банком коштів у сумі 11 898 грн 02 коп. понад тіло кредиту є наслідком застосування несправедливих та прихованих умов, що прямо заборонено статтею 18 Закону України "Про споживче кредитування". Крім того, скаржник посилається на те, що кошти, стягнуті банком поза межами укладеного договору, підлягають поверненню як безпідставно набуті на підставі статті 1212 ЦК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник АТ "УкрСиббанк" - Міщанин Є.В. у відзиві на апеляційну скаргу вказує про безпідставність її доводів, оскільки судом вірно надано оцінку усім обставинам справи. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник АТ "УкрСиббанк" - Міщанин Є.В. у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що 23 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) № 96220396000 (далі договір-анкета), згідно умов якого позивачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 за тарифним планом "Картка з лімітом "Шоппінг 55% Grace" (далі - картковий рахунок). Річна процентна ставка за договором-анкетою становить 55%. Картковий рахунок обслуговується в банку згідно договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ "УкрСиббанк" з можливістю відкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, які опубліковані в газеті "Урадовий кур`єр" № 105 від 9 червня 2017 року (з усіма змінами та доповненнями) і розміщені на офіційному сайті банку www.my.ukrsibbank.com (далі - Правила). Своїм підписом на укладеному договорі-анкеті позичальник одночасно погодився з його умовами та умовами, викладеними в Правилах (договірних умовах), що є невід'ємною частиною укладеного договору та не підлягають додатковому підписанню сторонами. 24 травня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" укладено додаткову угоду № 97688679000 до договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) № 96220396000 (далі - додаткова угода). Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що в межах ліміту кредитування, встановленого згідно умов пункту 2.1. договору-анкети, банк надає клієнту кредит в сумі 28 981 грн 98 коп. (операція "спеціальний платіжний план" - кредит). У пункті 3 додаткової угоди визначено, що клієнт, разом з послугами банку, передбаченими цією додатковою угодою, придбаває у третіх осіб: товар, зазначений у пункті 2 цієї додаткової угоди. Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 додаткової угоди, сторони домовились про наступні умови використання та повернення клієнтом кредиту, а саме: процентна ставка за користування кредитом становитиме 0,00001% річних. Комісія за управління кредитом становитиме 0% (включається до суми ануїтетного платежу). Протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00% річних. Строк дії пільгового періоду з 24 травня 2021 року по 6 лютого 2023 року. Комісія за надання послуг з управління кредитом при отриманні (встановленні) та використанні кредиту становитиме 450 грн (разова). Розмір комісії є незмінним протягом строку дії цієї додаткової угоди. Згідно розрахунку, наданого позивачем, останнім у період з 2 червня 2021 року по 27 грудня 2023 року здійснено платежів на загальну суму 40 880 гривень. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Відповідно до приписів статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1, частини 3 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1-3 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що за умовами укладеної між ним та банком додаткової угоди від 24 травня 2021 року встановлено процентну ставку за користування кредитом - 0,00001%, комісію за управління кредитом - 0%. Проте, всупереч вимогам діючого законодавства, відповідач в односторонньому порядку, без згоди позичальника, збільшив розмір процентної ставки з 0,00001% на 16,54%, 2,57%, у зв`язку з чим позивачем за додатковою угодою від 24 травня 2021 року безпідставно здійснено платежів на суму 40 880 грн, замість наданої суми кредиту в розмірі 28 981 грн 98 коп. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як убачається з матеріалів справи, 23 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та АТ "Укрсиббанк" було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96220396000. За умовами цього договору-анкети ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок за тарифним планом "Картка з лімітом "Шоппінг 55% Grace". Договором передбачено можливість отримання клієнтом траншів, у тому числі кредиту "плати частинами", у межах доступного ліміту використання кредиту (підпункт 2.1.2. пункту 2.1. договору-анкети). Крім того, умовами договору-анкети визначено, що процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та за безготівковими операціями становить 55% річних, а процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями протягом пільгового періоду становить 0,00001%. Для кожної безготівкової операції за рахунок кредитних коштів у торговельно-сервісній мережі діє пільговий період, протягом якого проценти на суму такої операції не нараховуються (підпункт 2.1.4. пункту 2.1. договору-анкети). Матеріалами справи також підтверджується, що 24 травня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 97688679000 до договору-анкети, за умовами якої позивачу надано кредит у сумі 28 981 грн 98 коп. для придбання побутової техніки як операцію "спеціальний платіжний план". Відповідно до пункту 1 додаткової угоди, банк у межах ліміту кредитування, встановленого згідно з умовами пункту 2.1. договору-анкети, надає клієнту кредит у сумі 28 981 грн 98 коп. При цьому з дати підписання додаткової угоди ліміт кредитування, встановлений згідно з умовами пункту 2.1. договору-анкети, зменшується на суму кредиту, а суми, сплачені клієнтом у рахунок погашення кредиту, поновлюють ліміт кредитування, встановлений згідно з умовами договору-анкети. За умовами додаткової угоди процентна ставка за користування кредитом становить 0,00001% річних; комісія за управління кредитом - 0%. Також протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00% річних. Розмір комісії є незмінним протягом строку дії цієї додаткової угоди. Крім того, у додатковій угоді сторони погодили графік платежів та визначили, що строк дії пільгового періоду триває з 24 травня 2021 року до 6 лютого 2023 року. Сукупний аналіз умов договору-анкети від 23 лютого 2020 року та додаткової угоди від 24 травня 2021 року дає підстави для висновку, що кредит на придбання побутової техніки не був окремим автономним кредитним зобов`язанням, яке існувало поза межами договору-анкети та карткового рахунку. Такий кредит був наданий у межах поновлюваного кредитного ліміту, встановленого договором-анкетою, і оформлений додатковою угодою як операція "спеціальний платіжний план". Водночас така правова природа спеціального платіжного плану не свідчить про те, що банк мав право змінювати умови додаткової угоди або застосовувати до заборгованості за нею іншу процентну ставку, ніж погоджена сторонами. Навпаки, умови додаткової угоди щодо розміру процентної ставки, комісії, пільгового періоду та графіка платежів підлягали застосуванню саме до тієї кредитної операції, яка була оформлена цією додатковою угодою. Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що банком було змінено розмір процентної ставки або комісії саме за додатковою угодою від 24 травня 2021 року. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними облікових систем банку заборгованість за кредитом, виданим на підставі додаткової угоди № 97688679000 від 24 травня 2021 року, відсутня. Натомість за позивачем обліковується заборгованість за картковим рахунком, відкритим на підставі договору-анкети від 23 лютого 2020 року, за яким річна процентна ставка становить 55%. Отже, установлені судом обставини свідчать не про односторонню зміну банком процентної ставки за додатковою угодою, а про здійснення банком обліку заборгованості за картковим рахунком, відкритим на підставі договору-анкети. Нарахування за таким картковим рахунком не є автоматично тотожним зміні процентної ставки за спеціальним платіжним планом, якщо не доведено, що ці нарахування були здійснені саме на залишок заборгованості за додатковою угодою всупереч її умовам. Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, виходив із того, що загальна сума сплачених ним коштів становить 40 880 грн, тоді як сума кредиту за додатковою угодою становила 28 981 грн 98 коп., у зв`язку з чим, на його думку, утворилася переплата в розмірі 11 898 грн 02 коп. Однак саме по собі арифметичне порівняння суми отриманого кредиту за додатковою угодою із загальним розміром внесених позивачем коштів не доводить факту переплати та безпідставного набуття банком грошових коштів. Для підтвердження таких обставин позивач мав довести, що всі сплачені ним кошти були спрямовані виключно на погашення зобов`язань за додатковою угодою, а також що після повного виконання цього зобов`язання банк продовжив списання коштів саме за спеціальним платіжним планом або застосував до нього інші умови, ніж ті, що були погоджені сторонами. Таких доказів матеріали справи не містять. Натомість судом установлено, що заборгованість за додатковою угодою відсутня, а спірні нарахування обліковуються за картковим рахунком, відкритим за договором-анкетом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність протиправності дій банку щодо нарахування процентів за збільшеною процентною ставкою саме на підставі додаткової угоди від 24 травня 2021 року. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково визнав правомірним облік заборгованості за картковим рахунком із застосуванням процентної ставки, визначеної договором-анкетою від 23 лютого 2020 року, не спростовують наведених висновків. Додаткова угода від 24 травня 2021 року дійсно була укладена пізніше за договір-анкету та встановлювала спеціальні умови для конкретної операції - спеціального платіжного плану. Водночас вона не скасовувала дію договору-анкети в цілому, не припиняла існування карткового рахунку та кредитного ліміту і не змінювала умов користування картковим рахунком поза межами конкретної операції, оформленої як спеціальний платіжний план. Зі змісту самої додаткової угоди вбачається, що вона укладена саме до договору-анкети та передбачає надання кредиту в межах ліміту кредитування, встановленого за договором-анкетою. Тому застосування умов договору-анкети до обліку заборгованості за картковим рахунком не свідчить про ігнорування додаткової угоди, а є наслідком договірної конструкції, погодженої сторонами. Посилання апелянта на те, що додаткова угода має пріоритет перед внутрішніми правилами банку, також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки у цій справі спір вирішувався не шляхом надання переваги внутрішнім правилам банку над додатковою угодою, а шляхом оцінки взаємопов`язаних умов підписаного сторонами договору-анкети та підписаної сторонами додаткової угоди. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неврахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що витяги з тарифів та умов і правил банківського обслуговування, які не містять підпису позичальника та щодо яких відсутні докази ознайомлення позичальника з їх змістом, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. Натомість у цій справі судом першої інстанції встановлено інші фактичні обставини: між сторонами був підписаний договір-анкета від 23 лютого 2020 року, яким передбачено відкриття карткового рахунку та умови кредитування, а також підписана додаткова угода від 24 травня 2021 року, якою оформлено спеціальний платіжний план у межах уже встановленого кредитного ліміту. Тому наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не може бути застосований до спірних правовідносин без урахування відмінності фактичних обставин справи. Доводи скаржника про те, що банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку з 0,00001% на 55%, також є необґрунтованими. У справі не встановлено факту односторонньої зміни банком процентної ставки саме за додатковою угодою від 24 травня 2021 року. Нарахування за картковим рахунком не є зміною ставки за спеціальним платіжним планом, якщо такі нарахування здійснювалися не на заборгованість за додатковою угодою, а в межах обліку за картковим рахунком, умови якого були погоджені сторонами у договорі-анкеті. Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 204/1330/16-ц, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки у цій справі позивачем не доведено факту одностороннього збільшення банком фіксованої процентної ставки за додатковою угодою. Натомість судом встановлено, що заборгованість за додатковою угодою відсутня, а спірні нарахування стосувалися карткового рахунку, відкритого за договором-анкетою. Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги про те, що списання банком коштів у сумі 11 898 грн 02 коп. понад тіло кредиту є наслідком застосування несправедливих та прихованих умов. Позивачем не доведено, що спірна сума була списана банком поза межами погоджених сторонами умов, саме за додатковою угодою після її повного виконання або внаслідок застосування прихованої комісії чи іншої умови, яка не була погоджена сторонами. Саме по собі посилання на несправедливість чи прихованість умов договору не є достатнім для задоволення позову без встановлення конкретної умови договору, яка є несправедливою, конкретного платежу, який був нарахований на її підставі, та причинного зв`язку між такою умовою і заявленою до стягнення сумою. Крім того, посилання апелянта на статтю 18 Закону України "Про споживче кредитування" не підтверджує обґрунтованості апеляційної скарги, оскільки вказані доводи не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо укладення сторонами договору-анкети, оформлення спеціального платіжного плану в межах карткового кредитного ліміту, відсутності заборгованості саме за додатковою угодою та недоведеності факту списання спірної суми поза межами договірних умов. Водночас колегія суддів враховує, що обрана банком договірна конструкція, за якої спеціальний платіжний план на придбання конкретного товару оформлюється не як окремий автономний кредитний договір, а в межах раніше відкритого карткового кредитного ліміту, може бути складною для сприйняття пересічним споживачем. Зокрема, зі змісту додаткової угоди від 24 травня 2021 року вбачається, що для конкретної операції з придбання побутової техніки сторонами погоджено суму кредиту, графік платежів, пільговий період, процентну ставку у розмірі 0,00001% річних та комісію за управління кредитом у розмірі 0%. Водночас ця операція була оформлена в межах договору-анкети від 23 лютого 2020 року, яким передбачено відкриття карткового рахунку та встановлення кредитного ліміту з іншими умовами користування кредитними коштами, зокрема процентною ставкою 55% річних. За таких обставин не можна виключати, що для споживача така модель кредитування могла створювати уявлення про те, що всі платежі, які ним вносяться після укладення додаткової угоди, стосуються виключно спеціального платіжного плану, а умови договору-анкети щодо карткового рахунку не застосовуватимуться до відповідних правовідносин. Разом із тим наведене саме по собі не є підставою для задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, оскільки суд розглядає справу в межах предмета та підстав позову, визначених позивачем. Як убачається зі змісту позовної заяви та доводів апеляційної скарги, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку за додатковою угодою від 24 травня 2021 року, безпідставно застосував інші проценти та комісії, а також отримав від нього кошти понад суму наданого кредиту. Натомість позивач не заявляв самостійних вимог про визнання умов договору-анкети чи додаткової угоди недійсними, несправедливими, нікчемними або такими, що вводять споживача в оману. Також позов не був обґрунтований як самостійною підставою порушенням банком переддоговірного чи договірного інформаційного обов`язку, неналежним розкриттям істотних умов кредитування або дефектом волевиявлення позивача під час укладення відповідних правочинів. Отже, можлива складність або непрозорість договірної конструкції банку не була предметом доказування у цій справі та не може бути самостійною підставою для задоволення саме заявлених позовних вимог про визнання дій банку незаконними у зв`язку з односторонньою зміною процентної ставки та про стягнення коштів як безпідставно набутих. У межах заявлених вимог позивач мав довести, що банк фактично змінив процентну ставку саме за додатковою угодою від 24 травня 2021 року, що спірні платежі були списані саме за цією додатковою угодою після повного виконання зобов`язань за нею або що банк отримав відповідні кошти поза межами будь-якої чинної договірної підстави. Однак таких обставин матеріалами справи не підтверджено. Також відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає у разі набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Натомість у цій справі між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі договору-анкети від 23 лютого 2020 року та додаткової угоди від 24 травня 2021 року. Сплата позивачем коштів здійснювалася у межах цих договірних правовідносин та обліковувалася банком за відповідними рахунками. Позивачем не доведено, що банк набув спірні кошти за відсутності правової підстави, що така правова підстава відпала або що кошти були списані поза межами договірних зобов`язань сторін. За таких обставин правові підстави для стягнення з банку 11 898 грн 02 коп. як безпідставно набутого майна відсутні. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення позивачем умов договору-анкети та додаткової угоди, однак не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність протиправності дій банку, факту односторонньої зміни процентної ставки за додатковою угодою, наявності переплати та підстав для застосування статті 1212 ЦК України. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування рішення суду. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: