Постанова 4824 № 758/3873/24
від 15.07.2025 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 758/3873/24 провадження № 22-ц/824/5984/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання дій незаконними та стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Міщанина Євгена Вікторовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року в складі судді Ковбасюк О. О., встановив: 01.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») про визнання дій незаконними та стягнення коштів. Посилався на ті підстави, що 24.05.2021 між ним та відповідачем була підписана додаткова угода №97688679000 до договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з Правилами) №97688679000. За умовами цього договору банк надає клієнту кредит в сумі 28 531,98 грн для особистих потреб для придбання товару шляхом оплати з позичкового рахунку клієнта платіжних документів ТОВ «Епіцентр К». Річна процентна ставка за додатковою угодою становить 0,00001%. Протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00% річних. Погашення основної суми заборгованості згідно графіку платежів - 06.02.2023. Зазначав, що на виконання умов укладеного договору станом на 27.12.2023 ним було проведено платежів на суму 40 880 грн, переплата становить 11 898,02 грн. На своє звернення від 27.12.2023 з приводу підвищення процентної ставки по договору та проведення перерахунку, отримав відповідь про те, що заборгованість за кредитом відсутня, при цьому облік заборгованості продовжується за картковим рахунком № НОМЕР_1 , що відкритий у Банку на підставі договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97688679000, річна процентна ставка за яким 55%. Також зазначав, що банком було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, а саме - комісія за кредит, а тому положення умов укладеного договору щодо підвищення процентної ставки нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,57% та 16,65% є несправедливим, а дії незаконними. Дії відповідача щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку без письмового повідомлення позикодавця, є протиправними, заборгованість, яку нараховує банк, є такою, що не підлягає сплаті. У зв`язку з одноосібним підняттям процентної ставки без згоди позикодавця банк безпідставно заволодів грошовими коштами позивача у розмірі 10 899 грн, які відповідно до положень ст.1212 ЦК України підлягають поверненню. З огляду на викладене просив суд : - визнати дії АТ «Укрсиббанк» щодо підвищення процентної ставки з 0,0001% до 2,57%, 16,54% та нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту по договору додаткової угоди № 97688679000 до договору-анкети про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96220396000 від 24.05.2021 незаконними; - стягнути з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 - 10 899, 02 грн. 16.12.2024 ОСОБА_1 в особі представника Петренко І. В. через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову. Просив суд до розгляду справи по суті та набрання чинності судовим рішенням : - заборонити АТ «Укрсиббанк» вчиняти дії, спрямовані на нарахування процентів, штрафних санкцій, пені за користування кредитними коштами по картковому рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «Укрсиббанк» на споживача ОСОБА_1 , а також заборони продавати (передавати) борг фінансовим (колекторним) компаніям; - заборонити АТ «Укрсиббанк» продавати (передавати) борг фінансовим (колекторним) компаніям, вчиняти дії щодо відступлення права вимоги за кредитним договором тощо. Заява обґрунтована тим, що за час перебування справи в суді відповідач продовжує щомісячно направляти смс-повідомлення на мобільний телефон позивача, з яких вбачається, що останній самовільно постійно змінює умови рахункової (кредитної) картки, продовжує нараховувати відсотки. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року заяву задоволено. Заборонено АТ «Укрсиббанк» вчиняти дії, спрямовані на нарахування процентів, штрафних санкцій, пені за користування кредитними коштами по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Укрсиббанк» на споживача ОСОБА_1 , а також заборонено продавати (передавати) борг фінансовим (колекторним) компаніям, вчиняти дії щодо відступлення права вимоги за кредитним договором тощо, до дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили. Суд першої інстанції, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, дійшов висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб. 26.12.2025 представник АТ «Укрсиббанк» - Міщанин Є. В. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та діючому законодавству України, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що 23.02.2020 між ОСОБА_1 та Банком укладено Договір-Анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з Правилами) №96220396000, згідно умов якого відкритий картковий рахунок № НОМЕР_3 за тарифним планом «Картка з лімітом «Шоппінг 55% Grace». Річна процентна ставка за договором-анкетою становить 55%. 24.05.2021 між ОСОБА_1 та Банком укладено Додаткову угоду №96220396000 до Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з Правилами) №96220396000. Річна процентна ставка за Додатковою угодою становить 0,00001%. Відповідно до п.1 Додаткової угоди Банк, в межах ліміту кредитування, Встановленого згідно Договору-анкети, надає Клієнту кредит в сумі 28 981,98 грн. При цьому, з дати підписання Додаткової угоди ліміт кредитування, встановлений на картковому рахунку, згідно умов договору-анкети, зменшується на суму кредиту 28 981,98 грн, а суми сплачені клієнтом в рахунок погашення кредиту поновлюються ліміт кредитування, встановлений згідно умов Договору-анкети. Тобто, товарний кредит і кредитна карта - це не два паралельних кредити, а це кредит в сумі 28 981,98 грн, наданий на придбання товару за рахунок поновлюваного кредитного ліміту, встановленого відповідно до умов Договору-анкети, і оформлений як операція «спеціальний платіжний план» до карткового рахунку. Вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними заявленим позовним вимогам та можуть призвести до втручання у банківську діяльність АТ «Укрсиббанк». Суд першої інстанції не пересвідчитися належним чином та не обґрунтував, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не врахував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам. 05.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко І. В. подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити без змін. Вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги матеріального та процесуального права, суд вірно з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, співвідніс негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, та вірно прийшов до висновку, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. В судовому засіданні представник АТ «Укрсиббанк» - Міщанин Є. В. підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші учасники в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, в тому числі іншим особам. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК). Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Задовольняючи заяву про забезпечення позову щодо заборони АТ «Укрсиббанк» нараховувати проценти , штрафні санкції та пені за користування кредитним коштами по картковому рахунку позивача, відкритому в цьому банку, заборони продавати борг фінансовим компаніям та вчиняти дії щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний захід забезпечення є співвмірним позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції. Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, укладений між сторонами Договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з Правилами) №96220396000, згідно умов якого відкритий картковий рахунок № НОМЕР_3 за тарифним планом «Картка з лімітом «Шоппінг 55% Grace», річна процентна ставка за яким становить 55%, не є предметом позову. Позовних вимог про визнання недійсним Додаткової угоди №96220396000 до цього договору від 24.05.2021 року, якою передбачено комісію за надання послуг з управління кредитом при отриманні (встановлення) та використанні кредиту в сумі 450 грн (разова), по справі також не заявлено. Укладений між сторонами Договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з Правилами) №96220396000 та додаткова угода до цього договору діють, не визнані судом недійсними, не розірвані, а тому це право банку нараховувати проценти, штрафні санкції та пеню за користування кредитними коштами. Крім цього, відповідно до приписів п. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Забезпечуючи позов шляхом заборони нарахування процентів, штрафних санкцій і пені за кредитним договором, суд не звернув уваги на вказані приписи процесуального закону та вжив захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним позовним вимогам про визнання незаконними дій відповідача щодо підвищення процентної ставки та нарахування щомісячної комісії. Крім цього, у разі задоволення позову в частині визнання дій банку неправомірними, без застосування правових наслідків таких дій, судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню. Між позовними вимогами про стягнення грошових коштів в сумі 10 899 грн 02 коп., які на думку позивача безпідставно списані відповідачем з його рахунку, та вжитим судом заходом забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, на думку колегії суддів не має жодного правового зв`язку. Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний заявником захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, його права та не є співмірним із позовними вимогами. Доводам заявника щодо протиправності дій банку щодо підвищення процентів та нарахування щомісячної комісії має бути надана правова оцінка при розгляді позову по суті, а не при вирішенні питання його забезпечення. З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Міщанина Євгена Вікторовича задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04.08.2025. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук