Постанова Київський апеляційний суд № 758/3650/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 3 вересня 2024 року місто Київ справа № 758/3650/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/11255/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Будзан Л.Д. від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 22 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого остання отримала в борг грошові кошти в розмірі 97 783 грн 70 коп., що еквівалентно 3 675 доларів США з кінцевим терміном повернення до 22 листопада 2019 року. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, 22 жовтня 2019 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мошківською О.Л., за умовами якого заставодавець передав в заставу заставодержателю автомобіль марки Mazda, модель 3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір синій, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого ТСЦ 8043, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала, борг не повернула. Ураховуючи викладене, позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за договором позики в сумі 134 394 грн 75 коп., що є еквівалентом 3 675 доларів США, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Mazda, модель 3, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8043 22 жовтня 2019 року шляхом продажу на публічних торгах відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з письмовим повідомленням про порушення забезпечуваного заставою зобов`язання та одночасного здійснення реєстрації звернення стягнення на предмет застави в Державному реєстрі; не надано доказів відмови відповідача задовольнити вимогу позивача щодо повернення суми позики. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідач грубо порушила умови договору і борг не повернула, що є підставою для звернення стягнення на предмет застави. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити. ОСОБА_3 в суд апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що згідно з договором позики від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в розмірі 91 783 грн 70 коп., що еквівалентно 3 675 000 доларів США, та зобов`язалася повернути їх не пізніше 22 листопада 2019 року (а.с. 33). У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 22 жовтня 2019 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мошківською О.Л., зареєстровано в реєстрі за № 640 (а.с. 6-9). Згідно з пунктом 4 договору застави транспортного засобу, на забезпечення виконання основного зобов`язання заставодавець передає в заставу заставодержателю рухоме майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки Mazda, модель 3, тип Т3: загальний легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 колір синій, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого ТСЦ 8043, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до пункту 9 договору застави транспортного засобу, заставодавець та заставодержатель дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення та підписання цього договору застави складає 100 000 грн. Пунктом 16.4 договору застави транспортного засобу передбачено, що у разі невиконання заставодавцем умов основного зобов`язання звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми позики, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина 1 статті 572 ЦК України). У частині 7 статті 20 Закону України "Про заставу" № 2654-ХІІ передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"№ 1255-IV. Згідно із частинами 1, 4 статті 23 Закону № 1255-IV відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше об`єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення. Згідно з частинами 1-3 статті 24 Закону № 1255-IV звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Частиною 4 статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру обтяжень на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження. Разом з тим, у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 28 березня 2023 року (позов подано у квітні 2023 року) вказано, що звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не зареєстровано (а.с. 11). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/29241/13-ц (провадження № 14-118цс18) за позовом про звернення стягнення на предмет застави, стягнення грошових коштів вказано, що оскільки позивач не виконав вимог, передбачених статтею 24 Закону № 1255-ІV та не надав витягу з Державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави. Також у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18) за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц. Отже невстановлення судом факту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет застави свідчить про недотримання позивачем процедури звернення стягнення на заставлене майно та є підставою для відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень звернення стягнення на предмет застави, не повідомлено відповідача про звернення стягнення, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до факту неповернення відповідачем боргу, однак з врахуванням предмета даного позову, не спростовують висновок суду першої інстанції щодо недотримання встановленої законом процедури звернення стягнення на предмет застави. Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: