Постанова ККС ВС № 686/14719/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 686/14719/19 провадження № 51-4491км19 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 а також в режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року та касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року стосовно ОСОБА_8 у об`єднаних в одне кримінальних провадженнях, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240010006690 і № 12021240000000398, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє: - вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням статей 69, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє: - вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року визнано винуватими і засуджено: ОСОБА_7 : - за ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна за виключенням житла; - за ч. 2 ст. 190 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі частин 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та приєднання додаткового покарання, ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією усього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання цього покарання і покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2023 року, та приєднання додаткового покарання ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією усього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. Визначено рахувати початок строку відбуття ОСОБА_7 основного покарання з дня набрання вироком законної сили; зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення із 14 травня по 18 грудня 2019 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі; зараховано відбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2023 року, а саме з 27 листопада 2023 року до дня набрання вироком законної сили; ОСОБА_8 : - за ч. 2 ст. 190 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, - за ч. 2 ст. 189 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, - за ч. 3 ст. 186 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, - за ч. 3 ст. 289 КК України (у редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. На підставі частин 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, та приєднання додаткового покарання ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання цього покарання та покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 29 травня 2023 року, а також приєднання додаткового покарання ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. Визначено рахувати початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 з дня набрання вироком законної сили; зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання попереднє ув`язнення із 07 вересня 2021 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі. Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 і стягнуто з ОСОБА_8 на його користь 70 000 гривень заподіяної моральної шкоди. Вирішено питання про долю речових доказів, спеціальну конфіскацію та процесуальні витрати. Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України (у редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) та призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України змінено. Виключено з кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 289 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) кваліфікуючу ознаку «вчинення за попередньою змовою групою осіб». Визначено вважати ОСОБА_8 засудженим: - за ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, - за ч. 2 ст. 189 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, - за ч. 3 ст. 186 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, - за ч. 3 ст. 289 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. На підставі частин 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та приєднання додаткового покарання ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. Виключено з резолютивної частини вироку суду першої інстанції посилання на призначення ОСОБА_8 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. В іншій частині вирок суду залишено без змін. За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому організованою групою, за попередньою змовою групою осіб та із кваліфікуючою ознакою повторно, а ОСОБА_8 - у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно; вимаганні передачі чужого майна з погрозою вбивства, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному із проникненням у житло, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчиненому повторно. Як установив суд, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, у складі організованої злочинної групи, виконуючи свою роль згідно із заздалегідь розробленим планом у період часу з 15 жовтня 2018 року по 26 січня 2019 року шляхом обману - повідомлення неправдивих відомостей про продаж пального за заниженою вартістю, перебуваючи на АЗС «ОККО», що на вул. Проспект Миру, 63/2 в м. Хмельницькому, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілих ОСОБА_12 в сумі 16 000 гривень, ОСОБА_13 в сумі 10 500 гривень, ОСОБА_14 в сумі 26 170 гривень, ОСОБА_15 в сумі 22 000 гривень Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , 21 січня 2019 року приблизно о 17:45 шляхом обману - повідомлення неправдивих відомостей про продаж пального по заниженій вартості, перебуваючи на АЗС «ОККО», що по вул. Грушевського, 2В в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16 в сумі 21 000 гривень. ОСОБА_8 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , 08 лютого 2019 року приблизно о 19:10, шляхом обману - повідомлення неправдивих відомостей про продаж пального за заниженою вартістю, перебуваючи на АЗС «WOG», яка розташована в смузі відводу автомобільної дороги Н-03 Житомир - Чернівці, на території Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, незаконно заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_17 в сумі 37 800 гривень. Крім того, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_18 , 02 вересня 2021 року ув м. Хмельницькому незаконно вимагав у ОСОБА_9 500 доларів США (згідно курсу НБУ 13 501 гривня 45 копійок), супроводжуючи такі дії численними ударами руками на ногами по голові та тулубу потерпілого і погрожуючи останньому вбивством шляхом демонстрації обрізу рушниці й ножа. На виконання цих протиправних вимог того ж дня на території автомобільної стоянки неподалік АЗК «Авіас», що на вул. Проскурівського Підпілля, 116 у м. Хмельницький, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 2000 гривень. У цей же день, продовжуючи злочинні дії, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_18 , ОСОБА_8 проник у будинок ОСОБА_9 , що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3, звідки відкрито викрав належне потерпілому майно на загальну суму 2517 гривень 12 копійок. У цей же день, продовжуючи злочинні дії, діючи умисно, застосувавши до ОСОБА_9 фізичне насильство, яке виразилося у заподіянні чисельних ударів руками та ногами в ділянки голови й тулубу потерпілого, погрожуючи вбивством шляхом демонстрації обріза рушниці та ножа, незаконно заволодів транспортним засобом «Volkswagen Passat B7», д.н.з. НОМЕР_1 , який 07 вересня 2021 року продав невстановленій особі за 2100 доларів США. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд безпідставно виключив із резолютивної частини вироку суду першої інстанції посилання на призначення ОСОБА_8 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Стверджує, що прийняте рішення суперечить правовій позиції, яка викладена у висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17), та не узгоджується зі сталою судовою практикою. У касаційній скарзі із доповненнями засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити оскаржувані вирок та ухвалу і пом`якшити призначене йому покарання. Вважає, що висновки судів про наявність попередньої змови на вчинення шахрайства є помилковими та не ґрунтуються на матеріалах справи. Також без уваги залишилося те, що він був необізнаний про незаконну діяльність інших учасників, а тому призначене покарання у виді позбавлення волі на такий строк є надмірно суворим. Крім того, ОСОБА_7 вказує на неврахування судами низки обставин, які, на його переконання, є підставою для призначення менш суворої міри примусу. У касаційній скарзі із доповненнями засуджений ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення, закрити кримінальне провадження за епізодом щодо ОСОБА_17 , а в іншій частині - призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свою позицію, вважає, що без належної уваги судів залишилися його доводи про провокацію злочину, фальсифікацію і недопустимість доказів, порушення вимог ст. 290 КПК України та невідповідність обвинувального акта вимогам закону. Вважає, що судовий розгляд щодо нього проведено упереджено, неповно й без належної оцінки усіх фактичних даних. Так, суди не надали оцінки тому, що потерпілому ОСОБА_17 компенсовано всю шкоду і останній просив не притягувати ОСОБА_8 до відповідальності. У свою чергу апеляційний суд безпідставно повторно не дослідив усіх обставин цього кримінального провадження, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг, формально погодився із висновками місцевого суду та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України. На касаційну скаргу сторони обвинувачення засуджений ОСОБА_8 подав письмові заперечення, у яких указує на безпідставність доводів прокурора. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 підтримав, а касаційної скарги прокурора - заперечив. Засуджений ОСОБА_8 підтримав свою касаційну скаргу, просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Також вважав слушними доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 і просив відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора. Захисник ОСОБА_6 підтримав подані касаційні скарги засуджених і заперечив щодо задоволення доводів касаційної скарги прокурора. Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала касаційні скарги засуджених необґрунтованими. Мотиви Суду Відповідно до статей 412, 438 КПК України однією з підстав для скасування судових рішень є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі, які перешкодили чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Як зазначено у ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно із ч. 3 ст. 419 КПК України при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали. Під час перегляду оскаржуваного вироку апеляційний суд не додержався окреслених приписів. За змістом ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність злочинів). Отже, законодавець чітко визначив момент у часі щодо необхідності застосування правил, передбачених приписами ч. 4 ст. 70 КК України, - постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили. Ця позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17). З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 29 травня 2023 року засудив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 189 КК України і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 189 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року), ч. 3 ст. 186 КК України (у редакції Закону № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року), ч. 3 ст. 289 КК України (уредакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання цього покарання та покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 29 травня 2023 року, а також приєднання додаткового покарання ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна за виключенням житла. Однак Хмельницький апеляційний суд оскаржуваним рішенням від 13 березня 2025 року змінив вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 та виключив посилання про призначення останньому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Це рішення суд мотивував тим, що застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України є необґрунтованим, оскільки вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року не набрав законної сили. Такі висновки апеляційного суду є помилковими та суперечать наведеній вище позиції об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Також згідно зі ст. 419 цього Кодексу в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними в справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на конкретні фактичні дані й норми права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2024 року, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисник останнього оскаржили його в апеляційному порядку. У поданих апеляційних скаргах, крім іншого, ОСОБА_8 і захисник ОСОБА_6 наводили доводи про те, що оперативно-технічні заходи та негласні слідчі (розшукові) дії здійснювалися в межах оперативно-розшукової справи, яка не стосувалася інкримінованих у цьому кримінальному провадженні злочинів. Крім того, наголошували, що НСРД проведені до внесення відомостей у ЄРДР і ці обставини ставлять під сумнів допустимість фактичних даних, які були покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку. Вказані аргументи за результатами апеляційного перегляду фактично залишилися без відповіді. Таким чином, у ході касаційного перегляду ухвали апеляційного суду також встановлено, що без ґрунтовної перевірки залишилися певні доводи апеляційних скарг сторони захисту. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що процедуру апеляційного перегляду здійснено неповно та без додержання приписів ст. 2 КПК України. Наведене вище свідчить про те, що суд апеляційної інстанції постановив рішення з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило йому ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення. Зважаючи на допущене апеляційним судом порушення, колегія суддів касаційного суду позбавлена можливості надати оцінку усім доводам касаційних скарг. З огляду на викладене касаційні скарги прокурора і засуджених підлягають частковому задоволенню, а оспорювана ухвала - скасуванню на підставах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати зазначене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи апеляційних скарг, врахувати усі аргументи учасників кримінального провадження та ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України. Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , проте з метою запобігання ризику їх переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд у х в а л и в : Касаційні скарги прокурора і засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно. Обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3