Постанова ККС ВС № 682/1177/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Київ справа № 682/1177/24 провадження № 51-1015км25 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024244000000489, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області та жительки АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Славутський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 25 вересня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Також суд вирішив питання, які стосуються зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; речових доказів; оптичного диска у кримінальному провадженні. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16:30, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, під час словесної суперечки із своїм чоловіком ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство, умисно завдала кухонним ножем один удар в життєво важливий орган - у серце потерпілого, внаслідок якого ОСОБА_8 помер на місці події. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2024 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, змінив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 та призначив останній покарання за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке потягло невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За твердженням прокурора, дані про особу ОСОБА_7 , обставини, що пом`якшують її покарання, та встановлені судом конкретні обставини справи не давали апеляційному суду підстав для призначення засудженій покарання із застосуванням положень ст. 69 КК. Як зазначає сторона обвинувачення, така пом`якшуюча обставина, як щире каяття засудженої, у цій справі відсутня. На думку касатора, апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_7 лише частково визнала свою винуватість, маючи на меті уникнути покарання за умисне вбивство, а також давала неправдиві показання щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Ці обставини підтверджуються висновком додаткової судово-медичної експертизи від 15 серпня 2024 року № 63 та протоколом огляду. Прокурор також звертає увагу на особу засудженої, яка посередньо характеризується за місцем проживання, бо зловживає алкогольними напоями, не веде домашнього господарства і проживає за рахунок грошей, отриманих на повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю II групи з дитинства. Стверджує про ненадання апеляційним судом оцінки обставинам, що обтяжують покарання засудженої - вчиненню кримінального правопорушення щодо особи, з якою вона перебувала у сімейних відносинах, та у стані алкогольного сп`яніння. На переконання сторони обвинувачення, під час апеляційного розгляду не було встановлено нових обставин, що пом`якшують покарання, і суд у рішенні лише продублював ті пом`якшуючі обставини, які вже були враховані місцевим судом. За твердженням прокурора, призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання за своїм видом і розміром є адекватним характеру та змісту вчинених нею протиправних дій, їх небезпечності та наслідкам, відповідає визначеній меті, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення. Захисник ОСОБА_6 заперечив стосовно задоволення касаційної скарги прокурора та висловив аргументи про безпідставність цієї скарги. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого їй, установлених місцевим судом обставин, а також правильності кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує. За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, та положення закону, якими він керувався. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом положень ч. 1 ст. 69 КК,що призвело до призначення ОСОБА_7 м`якого покарання, колегія суддів уважає слушними з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Так, згідно з ч. 1 ст. 69 КК (у редакції, чинній на момент вчинення засудженою кримінального правопорушення) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Суд першої інстанції, призначаючи засудженій ОСОБА_7 покарання, урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про її особу, яка є раніше не судимою особою і до кримінальної відповідальності не притягувалася, не перебуває на обліку в центрі пробації (і не перебувала) та на диспансерних обліках у нарколога і психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, оскільки неодноразово з`являлася в публічних місцях з ознаками алкогольного сп`яніння, не працює, хоча є працездатною, має на утриманні сина, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Крім того, суд визнав щире каяття ОСОБА_7 обставиною, що пом`якшує її покарання, а вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою вона перебувала в сімейних відносинах, та у стані алкогольного сп`яніння - обставинами, які його обтяжують. З урахуванням наведених вище відомостей, думки потерпілого та свідків, суд дійшов висновку про можливість призначення засудженій мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, за якою її засуджено. За результатом апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість призначення засудженій покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК та змінив вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання. На обґрунтування цього висновку апеляційний суд зазначив, що місцевий суд хоча й навів у вироку обставини, які пом`якшують покарання, однак не врахував їх у повному обсязі, як і прохання потерпілого суворо не карати засуджену. Те, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення вперше, діяла внаслідок віктимної поведінки потерпілого, щиро розкаюється у скоєному, а також доглядає сина, який є особою з інвалідністю II групи, апеляційний суд визнав обставинами, що пом`якшують її покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Однак колегія суддів уважає такі висновки апеляційного суду непереконливими. За частиною 1 ст. 69 КК надано суду дискреційні повноваження призначити більш м`яке покарання, ніж зазначене в санкції статті за відповідне кримінальне правопорушення, виключно за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини (або їх сукупність) одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі України про кримінальну відповідальність: вони визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Взаємне поєднання вказаних вище обставин з урахуванням даних про особу, які належним чином характеризують винуватого, є підставою до застосування положень ст. 69 КК. Призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише в тому випадку, коли встановлені у справі обставини (з урахуванням даних про особу) у сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим, де зміст поняття «явно несправедливе покарання» охоплює не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру, що вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним законом у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене для досягнення його цілей, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, та дані про особу винного. Отже, підставою призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як учинений злочин, так й особу винного і мають ураховуватися в сукупності. Водночас принаймні одна з установлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У цій справі апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК, послався на наявність обставин, які пом`якшують засудженій покарання, однак не обґрунтував наскільки ці обставини, з урахуванням тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 діяння та її особи. Водночас цей суд не встановив нових обставин, а мотивував свій висновок тими ж обставинами, що й місцевий суд, який призначив ОСОБА_7 покарання без застосування положень ч. 1 ст. 69 КК. Колегія суддів також погоджується з доводами прокурора про неврахування апеляційним судом того, що ОСОБА_7 посередньо характеризується за місцем проживання, зловживає алкогольними напоями, ніде не працює, хоча є працездатною, що свідчить про її антисоціальний спосіб життя, і ці обставини негативно впливають на ступінь її суспільної небезпеки. Крім того, оскаржене судове рішення не містить належного обґрунтування висновку про те, що досягнення мети покарання, визначеної приписами ст. 50 КК, може бути забезпечено саме застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу, зокрема, превенції і виправлення. Виправлення засудженого є таким впливом покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення. Воно виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, у нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі кримінального. Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого покарання в його особистості відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії. У контексті наведених положень переконливого обґрунтування застосування ст. 69 КК, в аспекті реалізації приписів статей 50, 65 цього Кодексу, оскаржене судове рішення не містить. Ураховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що розмір покарання, призначеного ОСОБА_7 апеляційним судом, не знайшов належного обґрунтування з урахуванням вимог статей 50, 65, 69 КК. Водночас колегія суддів уважає безпідставними доводи прокурора про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття стосовно вчиненого нею злочину, оскільки незгода засудженої з кваліфікацією її дій є процесуальним правом особи, належна реалізація якого не впливає на виникнення в неї відчуття жалю і розкаяння, осуд своєї поведінки й автоматично не свідчить про відсутність такого ставлення з боку засудженої до злочину та його наслідків. Однак щире каяття як обставина, що пом`якшує покарання, у цьому провадженні не є визначальною для вирішення питання про можливість застосування до призначеного засудженій покарання положень ст. 69 КК, за відсутності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, з урахуванням даних про її особу. Також колегія суддів зауважує, що позиція потерпілого стосовно визначення засудженій виду та розміру покарання не є процесуальною вимогою і не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом України про кримінальну відповідальність, й у справах публічного обвинувачення не є обов`язковою для суду, враховується в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та не має над ними пріоритету. З урахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній належно не обґрунтовано застосування положень ст. 69 КК, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі, а тому ця скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене в цій постанові та в разі встановлення тих самих обставин, які установив суд під час призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК, це покарання необхідно вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженої внаслідок м`якості та є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. За правилами ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції. Ураховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема її переховуванню від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення, колегія суддів уважає за необхідне обрати їй запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрати обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09 серпня 2025 року включно. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3