Постанова ККС ВС № 758/7387/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 758/7387/22 провадження № 51-4202км25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100070000971, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Подільського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Визначено рахувати строк покарання ОСОБА_7 з моменту затримання на виконання вироку і зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення у період із 30 травня по 03 червня 2022 року. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 5339 гривень. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін. За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 травня 2022 року приблизно о 21:00, перебуваючи біля будівлі, розташованої на території школи № 3, що по пр. Правди, 84 у м. Києві, діючи умисно завдав ОСОБА_8 одного удару колото-ріжучим предметом в ділянку живота, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження грудної клітини небезпечне для життя в момент заподіяння. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що районний суд першої інстанції у вироку не зазначив мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Також, на думку сторони захисту, оскаржуваний вирок містить суперечності, оскільки місцевий суд спочатку вказав, що внаслідок удару в живіт потерпілий отримав проникаюче поранення живота, а далі зробив висновок про те, що тяжким тілесним ушкодженням, яке отримав ОСОБА_8 , є «поранення грудної клітини зліва», що обвинуваченому не інкримінувалося. Крім того, захисник стверджує про недопустимість протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 з тих підстав, що свідок не поставив підпис у графі попередження про кримінальну відповідальність. У свою чергу апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту, безпосередньо не дослідив докази, на які послався у рішенні, формально погодився із висновками місцевого суду та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України. Поміж цього, за твердженням захисника, суд апеляційної інстанції порушив процедуру допиту потерпілого, оскільки провів таку процесуальну дію в режимі аудіозв`язку з використанням мобільного телефону, без використання системи відеоконференцзв`язку та без ідентифікації особи. При цьому сторона захисту не бачила ОСОБА_8 і не чула його показання та відповіді. Натомість головуючий суддя озвучував показання потерпілого, які чув по мобільному телефону, та переказував їх іншим учасникам. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційну скаргу слід задовольнити частково і скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог КПК України. Мотиви Суду Відповідно до статей 412, 438 КПК України однією з підстав для скасування судових рішень є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі, які перешкодили чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Під час перегляду вироку стосовно ОСОБА_7 апеляційний суд не додержався окреслених приписів. Згідно зі змісту ч. 4 ст. 336 КПК України вбачається, що застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом. Як видно із матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд провів допит ОСОБА_8 дистанційно, за допомогою власних технічних засобів потерпілого. Із дослідженого відеозапису судового засідання випливає, що захисник ОСОБА_6 , з ініціативи якого проведено повторний допит вказаної особи, не чув наданих потерпілим показань. Так само останній не чув запитань сторони захисту, а та, у свою чергу, не чула відповідей на них. Головуючий суддя постійно дублював питання захисника ОСОБА_8 , а відповіді потерпілого - захиснику. На переконання Верховного Суду, такий допит потерпілого не забезпечив захиснику можливості повноцінно провести перехресний допит, а апеляційний суд на вказане зауваження безпідставно не звернув уваги та продовжив судове засідання. З огляду на таке, колегія суддів Касаційного кримінального суду вважає, що у цьому провадженні допит ОСОБА_8 в дистанційному режимі за наведених умов не дозволив стороні захисту реалізувати своє право на перехресний допит, що є фундаментальною гарантією справедливого судового розгляду, закріпленою в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та КПК України. Крім цього порушення, апеляційний суд, будучи наділений відповідними повноваженнями, не усунув суперечності, яку допустив під час розгляду кримінального провадження місцевий суд. Так, у поданій апеляційній скарзі сторона захисту наголошувала на тому, що місцевий суд у формулюванні обвинувачення, яке визнане доведеним, спочатку вказав, що внаслідок удару в живіт потерпілий отримав проникаюче поранення живота, проте далі зробив висновок, що тяжким тілесним ушкодженням, яке отримав ОСОБА_8 , є «поранення грудної клітини зліва», що обвинуваченому не інкримінувалося. Надаючи відповідь на ці аргументи, колегія суддів фактично погодилася із тим, що оскаржуване рішення районного суду містить суперечність, однак за результатом апеляційного перегляду не усунула її, хоча мала процесуальні повноваження. З урахуванням викладених порушень, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, про що слушно йдеться в касаційній скарзі. Оскільки апеляційний перегляд проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не переглядає інших доводів касаційної скарги сторони захисту. Отже, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а оспорювана ухвала - скасуванню на підставах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати зазначене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи апеляційної скарги, врахувати аргументи учасників кримінального провадження й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України. Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , проте з метою запобігання ризику переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд у х в а л и в : Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково. Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 серпня 2026 року включно. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3