Постанова КЦС ВС № 464/8125/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Київ справа № 464/8125/23 провадження № 61-8121св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач -ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олмар», третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» (далі - ТОВ «Олмар»), третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Позовна заява мотивована тим, що між нею та ТОВ «Олмар» були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги від 15 червня 2021 року, від 18 червня 2021 року та від 23 червня 2021 року, відповідно до яких вона передала товариству грошові кошти у розмірах: 763 000 грн, 3 000 000 грн, 1 500 000 грн, відповідно. Всі кошти ТОВ «Олмар» повинно було повернути їй до 30 червня 2021 року. Ураховуючи, що станом на 01 серпня 2023 року кошти їй повернуто не було, то ОСОБА_2 просила суд стягнути з ТОВ «Олмар» на свою користь три проценти річних у розмірі 1 029 529,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 340 138,19 грн за період з 01 липня 2021 року до 23 лютого 2022 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 листопада 2024 року у складі судді Мички Б. Р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено Рішення місцевого суду мотивовано тим, що у діях позивача вбачається певне зловживання матеріальними (цивільними) правами, що може мати негативні наслідки для держави в особі ГУ ДПС у Львівській області, оскільки може призвести до завищення валових витрат відповідача, а, відтак, заниження нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток, тому у задоволенні позову слід відмовити. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Олмар». Стягнуто з ТОВ «Олмар» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у сумі 340 138,19 грн, річні проценти у сумі 1 029 529,32 грн та 33 550 грн судових витрат. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами виникли грошові правовідносини та відповідач не виконав своїх зобов`язань про повернення грошових коштів, наданих йому, як поворотна фінансова допомога, а тому позивач має право вимагати стягнення з нього сум, передбачених статтею 625 ЦК України. При цьому, предметом розгляду справи не є взаємовідносини між ТОВ «Олмар» та ГУ ДПС у Львівській області з приводу нарахування відповідачем самостійно чи відповідачу контролюючим органом будь-яких податків і зборів. Стягнення коштів з відповідача може у майбутньому бути віднесено до податкових витрат останнього, зважаючи на Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, однак це не може бути підставою для відмови у позові до такої юридичної особи за наявності відповідних предмета і підстав позову. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у червні 2025 року до Верховного Суду, ГУ ДПС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позов у цій справі є штучним та зловживанням правом на судовий захист. ОСОБА_2 є пов`язаною з ТОВ «Олмар» особою, а стягнення з товариства коштів у цій справі дозволить йому зменшити свій дохід, що підлягає оподаткуванню. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У вересні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, а наведені заявником постанови Верховного Суду були прийняті у відмінних правовідносинах, тому просить закрити касаційне провадження у справі. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 19 серпня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга ГУ ДПС у Львівській області задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики (відповідна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 357/1771/21). Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010 (провадження № 14-308цс18)). Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до статті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши, що між сторонами було укладено договори поворотної фінансової допомоги, кошти були реально перераховані позивачем на рахунки відповідача, який своїх зобов`язань не виконав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь з ТОВ «Олмар» грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, щоОСОБА_2 зловживає процесуальними правами, є пов`язаною з ТОВ «Олмар» особою, а стягнення з товариства коштів у цій справі дозволить йому зменшити свій дохід, що підлягає оподаткуванню, а позов у справі є фіктивним. Проте, такі доводи заявника не впливають на правильність вирішення апеляційним судом спору, яким було встановлено реальність правовідносин сторін, оскільки договори поворотної фінансової допомоги були реально укладені, а кошти за такими реально перераховані. При цьому, мета таких правочинів не є предметом розгляду у цій справі. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що предметом розгляду справи не є взаємовідносини між ТОВ «Олмар» та ГУ ДПС у Львівській області з приводу нарахування відповідачем самостійно чи відповідачу контролюючим органом будь-яких податків і зборів. Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для відмови у позові та захисту цивільних прав позивача. При цьому, апеляційним судом було встановлено, що позивач не є учасником (засновником) відповідача, не є посадовою особою відповідача чи його працівником. Позивач не здійснює контролю за поданням податкової звітності відповідачем, зокрема, у частині визначення податку на прибуток. Посилання заявника на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду щодо зловживання правом, є безпідставними, оскільки у приведених ним справах були встановлені інші фактичні обставини. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційного провадження у справі Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судами обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник