Ухвала КЦС ВС № 753/21070/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 753/21070/25 провадження № 61-7569ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасенко Ольга Василівна, на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановив ухвалу про таке:

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Шупика О. А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 5 491 811,02 грн, з яких: 5 371 288 грн - сума основної заборгованості, 120 523,02 грн - сума трьох відсотків річних. В обґрунтування позову зазначив, що 04 грудня 2018 року ОСОБА_2 було надано у позику ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 130 000 доларів США. Станом на 04 грудня 2018 року ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . Грошові кошти були надані для придбання автомобіля марки Mercedes-Benz G

500. Зі спливом строку на повернення коштів сума позики повернута не була.

2. Одночасно з позовом представник ОСОБА_2 - адвокат Шупик О. А. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачам об`єкти нерухомого та рухомого майна, в межах суми заборгованості 5 491 811,02 грн, зокрема, на автомобіль Mercedes-Benz G 500 2020 року випуску.

3. Зазначав, що існують ризики невиконання судового рішення в даній справі, оскільки сума заборгованості є значною, з приводу автомобіля між відповідачами існує спір, про який в мережі інтернет опубліковано низку публікацій. За наявності суперечностей між відповідачами та відсутності арешту на автомобіль наявні ризики його подальшого відчуження на користь третіх осіб. До того ж, в мережі інтернет оприлюднене оголошення про продаж автомобіля Mercedes-Benz G 500 2020 року випуску особою на ім`я ОСОБА_4 .

4. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року вказану заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належний ОСОБА_1 транспортний засіб «Mercedes-Benz G500» 2020 року випуску.

5. Судові рішення мотивовані таким: - предметом судового розгляду в даній справі є вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення на його користь суми боргу за договором позики в розмірі 5 491 811,00 грн; - відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів ОСОБА_1 , належить Mercedes-Benz G500 2020 року випуску; - позивач у справі, обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову посилався на те, що на час звернення до суду із вказаним позовом відповідач ОСОБА_3 , який на час отримання позики перебував в шлюбі з ОСОБА_1 , не виконує зобов`язання за договором позики після закінчення строку повернення позики грошові кошти повернуто не було. Грошові кошти були передані в позику в інтересах сім`ї позичальника, а тому у відповідачів виник солідарний обов`язок з їх повернення; - враховуючи предмет спору - стягнення заборгованості за договором позики в сумі 5 491 811 грн, що є значною сумою, обставини, на які посилається позивач, - тривалий строк неповернення позики, існують обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

6. Апеляційний суд врахував, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та забезпечать позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення про задоволення позову, в тому числі сприятимуть запобіганню потенційним труднощам у виконанні такого рішення. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не є достатніми для висновку про штучність пред`явленого позову, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_1 , а також про те, що подання даної заяви спрямоване на зловживання учасником справи своїми правами. 7. 04 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року про забезпечення позову (повний текст складено 01 травня 2026 року у справі № 753/21070/25.

8. Касаційну скаргу обґрунтував таким: - суди неправильно застосували статті 149, 150, 153, 154 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Порушення статей 2, 12, 13, 76-81, 263, 367 ЦПК має похідний характер і проявилося в тому, що суди не забезпечили належної оцінки доводів сторін, доказів, співмірності заходу та балансу інтересів; - сама наявність спору або самого лише майнового позову не є достатньою підставою для забезпечення позову. Оскільки рішення у даному спорі підлягає примусовому виконанню, то закон вимагає наявності додаткової обставини - реальної і доведеної імовірності того, що без відповідного заходу виконання майбутнього рішення буде істотно ускладнене чи унеможливлене; - суди попередніх інстанцій неправильно застосували зазначені норми, оскільки: не встановили реальної та актуальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення; не навели належних підстав обрання саме арешту автомобіля Mercedes-Benz G500, зареєстрованого за ОСОБА_1 ; не перевірили доказово підтвердженого зв`язку між арештованим автомобілем і предметом позову про стягнення грошової заборгованості; фактично презюмували відповідальність ОСОБА_1 за договором позики, стороною якого вона не є; не оцінили пропорційність втручання у право власності та не здійснили належного балансу інтересів сторін; - суд першої інстанції використав шаблонне мотивування, яке не відповідає фактично застосованому заходу забезпечення; апеляційний суд цих порушень не усунув та не надав належної відповіді на істотні доводи апеляційної скарги.

9. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частин четвертої та шостої статті 394 ЦПК.

10. Вказаними нормами ЦПК (див. пункт 9) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

11. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є таке.

12. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 149 ЦПК).

13. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК).

14. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Тобто метою такого забезпечення є вжиття судом, у провадженні якого є справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне й ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема задля попередження потенційних труднощів із виконанням надалі такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц).

15. Під час вирішення клопотання про забезпечення позову обґрунтованість позову суд не оцінює. Питання про обґрунтованість позовних вимог суд вирішує під час розгляду суті спору (див. постанову Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 203/1905/22).

16. Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинен застосувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників процесу чи інших осіб. Необхідність застосування заходів забезпечення позову зумовлена обставинами справи, які підтверджують, що незастосування цього заходу утруднить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, які надав позивач, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно виник спір, й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також оцінити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення (балансування) судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду, вартості майна, щодо якого він заявив клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Інакше кажучи, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів, із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

17. Забезпеченням позову є сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову. Особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яке забезпечить судовий захист їхніх прав, свобод та законних інтересів. Важливим є об`єктивне існування таких ризиків, а також дійсна необхідність застосування заходів забезпечення позову, так що без їхнього застосування права, свободи і законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, на підтвердження чого є належні та допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявила клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживати процесуальними правами, не порушувати права відповідного учасника процесу, до якого мають бути застосовані зазначені заходи, а створити умови, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, використовуючи механізм забезпечення позову, учасники спору мають: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу у конкретній справі; зазначити обставини, які підтверджують, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними і допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року № 914/1570/20 (пункти 8.4-8.6)).

18. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення чи безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).

19. Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про це забезпечення. Судам слід враховувати, що як заходи забезпечення позову не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (пункт 80)).

20. Характер спору (майновий або немайновий) і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення для оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Суд має встановити : 1) наявність у сторін спору; 2) ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача як через вплив на виконуваність рішення суду, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з позовними вимогами; 4) дійсну мету звернення позивача із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення зловживанням процесуальними правами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (пункти 46-47)).

21. У випадку подання позову про стягнення коштів беззаперечною є можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами на його рахунках, так і відчужити майно, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. Тому вимога надати докази очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися майном) є завищеним або навіть заздалегідь недосяжним стандартом доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 березня 2023 року у справі № 905/448/22 (пункт 23)).

22. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК).

23. Арешт майна та заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи обмежують право відповідача розпоряджатися майном. Вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову. Суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19).

24. Арештом майна є заборона ним розпоряджатися, і лише у певних випадках - також користуватися ним (див. постанову Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21).

25. Арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. У разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування майном і не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків, не позбавляє конституційних прав на володіння та користування майном, на здійснення господарської діяльності, на отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежує право реалізувати майно третім особам (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21).

26. Суди встановили, що між сторонами існує спір про стягнення заборгованості, ціна позову є значною а отже, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, враховуючи предмет та підстави позову та беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем. Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення.

27. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що вказаний захід забезпечення позову є достатнім і співмірним виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами, та спрямований на попередження недобросовісної поведінки відповідачів під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з їх боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

28. За обставин цієї справи вжитий судами захід забезпечення позову є виправданим, відповідає вимогам закону, переслідує правомірну мету виконання можливого рішення суду про повне чи часткове задоволення позову та є пропорційним цій меті, оскільки сам собою не обмежує та не позбавляє майнових прав ОСОБА_1 на володіння та користування вказаним майном, а лише тимчасово обмежує її право на реалізацію вказаного майна третім особам.

29. Спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є співмірним із позовними вимогами. Тому у судів попередніх інстанцій не було правових підстав відмовляти у задоволенні заяви про забезпечення позову.

30. Судами не допущено порушення норм процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у Верховного Суду немає.

31. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів та оцінкою доказів, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

32. З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасенко О. В., на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, слід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Яковишин Володимир Юрійович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 травня 2026 року про забезпечення позову у справі № 354/1609/25.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков