Ухвала КЦС ВС № 347/2853/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Київ справа № 347/2853/24 провадження № 61-2056ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадщину, постановив ухвалу про таке: I. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про зміну черговості одержання права на спадщину.

2. Позовні вимоги обґрунтовані таким: - позивачка в період із 1993 року по 16 жовтня 2023 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_3 у його домоволодінні в с. Город Косівського району; - упродовж тривалого часу спадкодавець був особою з інвалідністю, хворів та перебував у безпорадному стані, що зумовлювало необхідність постійної сторонньої допомоги, яку в повному обсязі надавала позивачка; - позивачка опікувалася станом здоров`я спадкодавця, забезпечувала його продуктами харчування та необхідними медикаментами, вела спільне господарство та виконувала всі домашні роботи в інтересах сім`ї; - після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка особисто отримала медичне свідоцтво про смерть, а також власним коштом організувала та провела поховання спадкодавця; - після відкриття спадщини з`ясувалося, що ОСОБА_3 заповіту не залишив, а спадкоємцем першої черги за законом є його син - відповідач ОСОБА_2 ; - рішенням Косівського районного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 347/365/24 встановлено юридичний факт проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

2. На підставі наведеного, просила суд: - змінити черговість одержання права на спадкування та надати їй право на спадкування разом із відповідачем (спадкоємцем першої черги), оскільки вона тривалий час опікувалася спадкодавцем, який через хворобу перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким: - матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_3 потребував стороннього догляду та перебував у безпорадному стані; - позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від надання допомоги та підтримки спадкодавцеві; - позивач не підтвердила належними доказами факт сплати комунальних послуг, придбання лікарських засобів та продуктів харчування для померлого ОСОБА_3 , а також того, що останній у зв`язку зі своїм станом не міг самостійно здійснювати відповідні дії; - надані позивачем відомості щодо прояву турботи про свого цивільного чоловіка суд оцінив як звичайне сімейне піклування, яке саме по собі не є правовою підставою для зміни черговості спадкування за законом; - позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_3 у зв`язку з похилим віком, тяжкою хворобою чи каліцтвом потребував матеріального забезпечення або іншої допомоги, чи перебував у безпорадному стані. ІІІ. Короткий зміст постанови апеляційного суду

5. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Постанова апеляційного суду з посиланням на практику Верховного Суду мотивована таким: - підставою для зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність юридичних фактів, які підлягають встановленню судом; при цьому для задоволення позову необхідною є наявність усіх таких обставин у їх сукупності; - позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність обставин, передбачених частиною другою статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), які у своїй сукупності могли б бути підставою для виникнення у неї права на спадкування у першу чергу, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, його матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, оскільки останній до дня своєї смерті продовжував працювати, керував транспортним засобом та був здатний самостійно здійснювати догляд за собою, що також підтверджується показаннями свідків; - надані позивачкою докази не містять відомостей про здійснення нею матеріального утримання ОСОБА_3 до його смерті; сам по собі факт періодичного перебування спадкодавця на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я не свідчить про його безпорадний стан у розумінні частини другої статті 1259 ЦК; водночас подані медичні документи не підтверджують ані утримання спадкодавця за рахунок позивачки, ані здійснення нею належного догляду за ним як за безпорадною особою; - колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про недоведеність обставин, на які посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, у зв`язку з відсутністю належних доказів; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування законного й обґрунтованого рішення. ІV.Короткий зміст касаційної скарги

7. Позивачка не погодилась із судовими рішеннями, в поданій касаційній скарзі просила їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

8. Касаційна скарга обґрунтована таким: - позивачка протягом тривалого часу здійснювала догляд за чоловіком, який хворів та був особою з інвалідністю, забезпечувала його лікарськими засобами, продуктами харчування, виконувала побутові обов`язки та вчиняла інші дії в його інтересах; у зв`язку з істотним погіршенням стану здоров`я восени 2023 року він перебував у безпорадному стані, а позивачка здійснювала належний догляд за ним до останніх днів життя; - позивачка вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження письмових доказів, належного їх аналізу й мотивування щодо прийняття або відхилення; - судами не надано належної оцінки доказам, які підтверджують тривалу хворобу спадкодавця, його перебування у безпорадному стані та неможливість самостійно забезпечувати свої життєві потреби, тоді як позивачка фактично здійснювала догляд, забезпечувала лікування, харчування та супровід до медичних закладів, що підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків; - судами не враховано правову природу безпорадного стану як підстави для зміни черговості спадкування, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2024 року у справі № 343/2085/21 та від 03 березня 2025 року у справі № 185/3050/21, відповідно до яких безпорадний стан не ототожнюється виключно з установленням інвалідності чи визнанням особи недієздатною, а визначається фактичною неспроможністю особи самостійно забезпечувати свої життєві потреби. V. Мотиви, з яких Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження

9. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі пункту 5 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

10. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 9) передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

11. В цьому випадку матеріали касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень свідчать про те, що доводи, наведені позивачкою у скарзі, не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

12. Верховний Суд уже робив висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі,і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

13. Мотивами, з яких суд дійшов такого висновку, є такі.

14. У цій справі позивачка звернулася до суду з вимогою про зміну встановленої законом черговості одержання права на спадкування, посилаючись на наявність передбачених законодавством підстав для набуття нею права на спадщину разом зі спадкоємцями попередньої черги.

15. Згідно із статтею 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

16. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК).

17. Верховний Суд висновував, що в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (див. постанову Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 643/14592/18).

18. Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом. Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

19. На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.

20. Відповідно до статті 1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

21. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

22. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

23. За змістом частини другої статті 1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

24. Верховний Суд звертав увагу, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19).

25. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 та від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, зокрема й у тих постановах, на які посилається позивачка в обґрунтування своєї касаційної скарги (див. пункт 8).

26. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК).

27. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК).

28. Суди встановили, що: - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - Згідно з довідкою приватного нотаріуса Кабина А. Р. спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 та позивачка; - рішенням Косівського районного суду у справі № 347/365/24 від 01 квітня 2024 року встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини; - спадкодавець ОСОБА_3 працював у Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради з 2007 року по жовтень 2023 рік (тобто по день смерті); - пенсійне посвідчення, довідка МСЕК та медична документація підтверджують наявність у спадкодавця інвалідності та періодичного стаціонарного лікування, однак у своїй сукупності не свідчать про його потребу в постійному сторонньому догляді; - жоден із свідків не підтвердив того, що ОСОБА_3 перебував в безпорадному стані.

29. У касаційній скарзі позивачка зазначає, що спадкодавець до останніх днів життя перебував у безпорадному стані, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. На її думку, суди не врахували правову природу безпорадного стану та неправильно застосували відповідні норми матеріального права.

30. Судами правильно установлено, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність ключових юридичних фактів, для наявності підстав на зміну її черговості спадкування зокрема: 1) здійснення нею протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем; 2) його матеріального забезпечення; 3) перебування спадкодавця у безпорадному стані.

31. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги про неврахування судами під час ухвалень оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду (див. пункт 8), є необґрунтованими.

32. Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу, що у вказаних постановах, ухвалених у подібних правовідносинах, суди надали оцінку зібраним у справах доказам, у тому числі медичній документації, поданій позивачами, однак дійшли висновку, що в їх сукупності такі докази не підтверджують факту перебування спадкодавців у безпорадному стані. З огляду на недоведеність зазначених обставин, необхідних для зміни черговості спадкування, у задоволенні відповідних позовів було відмовлено.

33. При цьому суди у цій справі обґрунтовано врахували правову позицію Верховного Суду про те, що для задоволення позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадкування необхідною є наявність усієї сукупності передбачених законом юридичних фактів, встановлених у судовому порядку, відсутність хоча б одного з яких виключає можливість задоволення позову (див. пункти 24-25).

34. За таких обставин суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. VІ. Загальні висновки

35. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

36. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

37. У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

38. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про необґрунтованість касаційної скарги на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК, то відсутні підстави для висновку про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК. Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 347/2853/24.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков