Постанова КЦС ВС № 754/3251/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ справа № 754/3251/24 провадження № 61-13291св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ спільної сумісної власності за касаційною скаргою адвоката Максимова Миколи Ігоровича як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Євграфової Є. П., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила встановити юридичний факт, що вона і ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01 січня 2007 року до 29 грудня 2023 року; визнати, що грошові кошти, які зберігаються на банківських рахунках: № НОМЕР_1 (980), номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 (980), номер рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 (980), номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 (980), номер рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_8 , відкритих на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України» є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 815 028,39 грн, що зберігаються на банківському рахунку № НОМЕР_1 (980), номер рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», що становить 407 514,19 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 6 500,00 грн, що зберігаються на банківському рахунку: № НОМЕР_3 (980) номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», що становить 3 250,00 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 2 277,40 грн, що зберігаються на банківському рахунку: № НОМЕР_5 (980), номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_6 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», що становить 1 138,70 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 50,00 грн, що зберігаються на банківському рахунку: № НОМЕР_7 (980), номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_9 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», що становить 25,00 грн. Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що 01 січня 2007 року до 29 грудня 2023 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 до його загибелі. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, утримували житло та разом проводили свій спільний час, у тому числі відпочинок. У період спільного проживання вони зберігали всі свої накопичені кошти на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України». Після загибелі ОСОБА_4 позивач зверталась до ДП «Державне київське конструкторське бюро «Луч» та первинної профспілкової організації підприємства з метою отримання грошових виплат у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 . Однак отримала відповідь, що виплата такої одноразової допомоги здійснюється за заявою одного із членів сім`ї з наданням підтверджувальних документів. Встановлення факту проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу необхідне для вирішення майнових питань, що виникли після смерті ОСОБА_4 , а також для визнання грошових коштів, що містяться на депозитних або інших рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 16 травня 2025 року позов задовольнив. Встановив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини в період з 01 січня 2007 року до 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 815 028,39 грн, що зберігаються на банківському рахунку № НОМЕР_1 (980), номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», у розмірі 407 514,19 грн. Визнав у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 6 500,00 грн, що зберігаються на банківському рахунку: № НОМЕР_3 (980) номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», у розмірі 3 250,00 грн. Визнав у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 2 277,40 грн, що зберігаються на банківському рахунку: № НОМЕР_5 (980), номер рахунка у форматі IBAN: НОМЕР_6 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», у розмірі 1 138,70 грн. Визнав у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину коштів загальною сумою 50,00 грн, що зберігаються на банківському рахунку: № НОМЕР_7 (980), номер рахунку у форматі IBAN: НОМЕР_9 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 25,00 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю й доведеністю позовних вимог. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік і дружина, були пов`язанні спільним побутом, що підтверджено належними та допустими доказах, а саме: обслуговуванням ОСОБА_4 в поліклініці за адресою місця проживання, угодою про користування мережею кабельного телебачення, укладеною ОСОБА_4 за цією ж адресою, спільним відпочинком, фотокартками різних періодів життя, показами свідків. Під час спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу на ім`я ОСОБА_4 були відкриті рахунки в АТ «Державний ощадний банк України», кошти на яких є їх спільною сумісною власністю, а тому їх половина належить ОСОБА_1 . Короткий зміст постанови суду апеляційного суду Київський апеляційний суд постановою від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Новікової О. О. задовольнив. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю заявлених вимог. Заявлення у справах про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Доказів, з яких можна було б встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивач не надала. У зв`язку з відсутністю підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу немає й передбачених статтею 74 СК України підстав для визнання коштів спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_1 . Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі ОСОБА_5 як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 388/1430/21, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 12 березня 2020 року у справі № 159/455/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 протягом 17 років спільно проживали, їздили на відпочинок, проводили разом дозвілля, вели спільне господарство, проводили ремонтні роботи у житлі. У медичних картках ОСОБА_4 зазначена адреса їх спільного проживання. Під час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 зберігали кошти, відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_4 . Твердження відповідачів про те, що ОСОБА_4 орендував житло у ОСОБА_1 , не відповідає дійсності. На підтвердження заявлених вимог позивач надала, зокрема, скріншоти листування, з яких відомо, що ОСОБА_4 брав участь у проведенні ремонтних робіт у квартирі як член сім`ї, а не орендар. Факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 і ОСОБА_1 також підтверджується показами свідків, фотокартками, медичними дослідженнями на підтвердження факту спроби мати дітей. У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду. Сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка і жінки, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, не може свідчити про наявність усталених відносин, притаманних подружжю. Зазначені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду не є релевантними, а тому висновки, викладені в них, не підлягають застосуванню. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 14 листопада 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 24 січня 2001 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_7 на праві приватної власності належить 2/3 частки квартири на АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 з 2003 року працював у ДП «Конструкторське бюро «Луч». ОСОБА_4 звертаючись за послугами лікарів, зазначав свою адресу проживання: АДРЕСА_1 (медична картка амбулаторного хворого). ОСОБА_4 просив дозволу на отримання медичної допомоги та оформлення листка непрацездатності в поліклініці, у зв`язку з проживанням за адресою: АДРЕСА_1 (проживання у жінки) (копія заяви на ім`я головного лікаря поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва Ярового М. М. від 28 січня 2013 року). ОСОБА_4 уклав угоду від 27 березня 2008 року з ТОВ «Віка-ТВ» про користування мережею кабельного телебачення за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я ОСОБА_4 надходили квитанції про оплату послуг кабельного телебачення. У листі ДП «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ» зазначено, що підприємство не отримувало заяви ОСОБА_4 про надання матеріальної допомоги у зв`язку з частковим покриттям оренди житла. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 27-1 від 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 придбала тур до Туреччини. Відповідно до відомостей з паспорта громадян України для виїзду за кордон, ОСОБА_8 від 03 вересня 2020 року має в паспорті відмітку про в`їзд до « ОСОБА_9 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, причиною смерті є ушкодження внаслідок військових дій від вибуху (лікарське свідоцтво про смерть № 010-5137). З листа слідчого управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області відомо, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2202310110000900. Зазначено, що 06 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_4 загинув унаслідок ракетного обстрілу. 30 січня 2024 року ОСОБА_1 зверталась до директора ДП «Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ» та до голови первинної профспілкової організації ПАУ в Державному Київському конструкторському бюро «ЛУЧ» із заявами про здійснення виплат за померлого цивільного чоловіка. 13 лютого 2024 року від голови первинної профспілкової організації ПАУ в Державному Київському конструкторському бюро «ЛУЧ» Ковальова О. Л. отримала відповідь, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі члена профспілки здійснюється за заявою одного із членів сім`ї з наданням підтверджуючих документів. Позивач на підтвердження факту спільного проживання надала суду фотокартки з різних періодів життя, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом відпочивали, відвідували урочисті події, святкували свята в колі рідних та друзів; копії квитанцій, товарних та фіскальних чеків на придбання господарчих та будівельних матеріалів, які використовувались для проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 , результати медичних досліджень ОСОБА_4 , скріншоти особистого листування між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , на підтвердження того, що між сторонами склались шлюбні відносини, а не дружні. Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_1 вказала, що в 2006 році вона познайомилась з ОСОБА_4 , а в 2007 році вони почали разом проживати в її трьохкімнатній квартирі, разом із її батьками. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 разом проводили час, відпочивали, мали спільний бюджет і заощадження. Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає ОСОБА_1 з 2002 року, а ОСОБА_4 з 2003 року. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були родиною. ОСОБА_4 отримував кошти за компенсацію оренди житла. Допитані в суді першої інстанції як свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 пояснили, що їм було відомо про перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у шлюбі. ОСОБА_4 називав матір ОСОБА_13 тещею, а вона в свою чергу його зятем. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 придбали автомобіль, вели спільний бюджет, витрачали спільні кошти на сім`ю. Згідно з листом АТ «Державний ощадний банк України», який надійшов до суду на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_4 у банку були відкриті такі рахунки: - НОМЕР_2 , залишок на рахунку становить 815 028,39грн; - НОМЕР_4 , залишок на рахунку становить 6 500,00грн; - НОМЕР_9 , залишок на рахунку становить 50,00грн; - НОМЕР_6 , залишок на рахунку становить 2 277,40грн.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання із ОСОБА_4 , який необхідний їй для вирішення майнових питань, зокрема отримання грошової виплати внаслідок його загибелі, а також просила визнати право власності на 1/2 частини коштів, розміщених на банківських рахунках, в порядку статті 74 СК України. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц). Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 368/705/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 676/713/22). Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України). За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що вона з ОСОБА_4 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність зазначених обставин і задовольнив позов. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , не навів переконливих мотивів для відхилення доказів, які були покладені в основу рішення суду першої інстанції. Зокрема, апеляційний суд не зазначив підстав, з яких не взяв до уваги показання свідків, які вказували на факт спільного проживання позивача і ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного побуту та господарства, не навів мотивів їх суперечливості, недостовірності чи недостатності для підтвердження відповідних обставин. Крім того, апеляційний суд не надав належної правової оцінки письмовим доказам, зокрема переписці між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , яку суд першої інстанції врахував як доказ існування між сторонами шлюбних відносин, а не дружніх. Дійшовши висновку, що листування між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за період з 01 липня 2021 року до 26 жовтня 2023 року не свідчить про проведення спільних витрат та придбання майна в інтересах сім`ї, апеляційний суд не зазначив, які саме відомості, що містяться у переписці, спростовують висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами відносин, притаманних подружжю, не оцінив цей доказ у сукупності з іншими доказами. Всупереч вимогам процесуального закону, апеляційний суд не здійснив оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Обмежившись висновком про недоведеність факту проживання сторін однією сім`єю, суд апеляційної інстанції не встановив, які саме обставини і докази спростовують висновок суду першої інстанції щодо доведеності позову, не навів мотивів, з яких не взяв до уваги надані позивачем докази на підтвердження спільного проживання позивача з ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, накопичення ними коштів. За таких обставин постанова апеляційного суду не відповідає вимогам повного, всебічного й об`єктивного дослідження доказів, а висновок суду про відмову у задоволенні позову є передчасним. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Максимова Миколи Ігоровича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун