Постанова КЦС ВС № 759/18981/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 759/18981/23 провадження № 61-10681св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року у складі судді Кордюкової Ж. І. та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), треті особи: державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., про стягнення збитків. Позов мотивовано тим, що згідно з умовами нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2020 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», передало у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 94,80 кв. м. Позивач указував, що відповідно до пункту 1.6 договору купівлі-продажу від 27 лютого 2020 року продавець гарантував, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору; до моменту укладення цього договору майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває; майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання майна за призначенням (сервітути тощо) немає; обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо майна, немає. У квартирі, що відчужується, не зареєстровані малолітні, неповнолітні, непрацездатні особи. Обставини, які в подальшому стали підставою для вилучення у позивача квартири, виникли ще до її продажу, при цьому він не знав і не міг знати про наявність цих підстав. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року у справі № 759/21952/20 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1691547080000, на користь ОСОБА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 759/5454/19 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Макарова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43995268 від 12 листопада 2018 року. 26 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року. Відповідно до звіту про незалежну оцінку вказаної квартири станом на 29 липня 2021 року її ринкова вартість становить 6 584 910,00 грн. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив стягнути з АТ «Сенс Банк» на свою користь збитки в сумі 6 584 910,00 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнено з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 1 355 695,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 як покупець майна, у якого майно було витребуване із чужого незаконного володіння на користь власника, має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця і вимагати відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. З відповідача на користь позивача на відшкодування понесених збитків слід стягнути суму, сплачену за придбання квартири, у розмірі 1 355 695,00 грн, вказану в договорі купівлі-продажу. Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року в частині позовних вимог про стягнення збитків змінити, виклавши мотиви задоволення позовних вимог в редакції постанови Верховного Суду, стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 6 584 810,00 грн. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої і апеляційної інстанцій не правильно встановили правовий статус ОСОБА_1 . Суди не надали правової оцінки преюдиційному рішенню Святошинського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року у справі № 759/21952/20. Заявник звертає увагу на те, що обставини, які в подальшому стали підставою для вилучення квартири у позивача, виникли ще до її продажу, при цьому ОСОБА_1 , отримуючи квартиру у власність, не знав і не міг знати про наявність цих підстав. Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мали виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності - дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Не правильним є висновок судів про покладення на відповідача обов`язку з повернення тільки тієї суми, яка була сплачена за договором купівлі-продажу, який недійсним не визнавався. Аргументи інших учасників справи 09 жовтня 2025 року представник АТ «Сенс Банк» - Стовбун О. Й. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити. Відзив мотивований тим, що вимоги ОСОБА_1 в достатній мірі задоволено щодо розміру стягнених збитків у сумі 1 355 695,00 грн. В цьому випадку не встановлено наявність протиправних дій зі сторони АТ «Сенс Банк» як продавця квартири. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва. 15 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини справи 27 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Малим О. С., за реєстровим номером

252. Відповідно до пункту 1.2 договору майно належить продавцю на підставі договору іпотеки № 44.02/-13-529/1, посвідченого 24 квітня 2008 року приватним нотаріусом Ковальчуком С. П. за реєстровим номером 4078. Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 договору купівлі-продажу продавець гарантує, що жодна особа не має прав користування чи оренди майна та його частин. Продавець гарантує, що незастережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору; що жодних самочинних перепланувань чи переобладнань на момент укладення цього договору в майні без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту продавцем не проводилось, до моменту укладення цього договору майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває; майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання майна за призначенням (сервітути тощо) немає, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо майна немає. У пункті 1.8 договору купівлі-продажу вказано, що за адресою місцезнаходження майна зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу квартира продається за ціною 1 355 695 грн, без ПДВ, що сплачені покупцем на рахунок продавця. Своїми підписами сторони підтверджують проведення повного розрахунку. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого 2020 року № 2021332142 квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 252, виданий 27 лютого 2020 року. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року у справі № 759/21952/20 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1691547080000, на користь ОСОБА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 759/5454/19, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Макарова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43995268 від 12 листопада 2018 року. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію прав, а саме: запис про право власності від 09 листопада 2018 року № 28871270 на квартиру АДРЕСА_2 , за АТ «Укрсоцбанк», внесений на підставі рішення державного реєстратора Макарова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43995268 від 12 листопада 2018 року. Відповідно до висновку експерта від 23 серпня 2024 року № 003/24 ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , станом на 05 вересня 2023 року становить 7 092 000,00 грн без ПДВ. Мотиви, якими керується Верховний Суд У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає. У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом позову є вимога позивача як покупця за договором купівлі-продажу квартири до товариства, як продавця про стягнення збитків на підставі статті 661 ЦК України, які були завдані внаслідок витребування квартири у покупця на користь попереднього власника на підставі рішення суду. Верховний Суд ураховує, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частина третя статті 623 ЦК України). Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України). Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним). Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України). Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відповідно, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі. Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому немає значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Отже, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України. У статті 661 ЦК України визначене право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України. Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. Ухвалюючи рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора. Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подання позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача). Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України, якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності. Такі правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 61-1447сво22). У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 756/10726/23 (провадження № 61-15029св25) вказано: «Апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині розміру збитків, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, обґрунтовано вказав, що районний суд помилко стягнув з товариства на користь позивача на відшкодування понесених збитків суму, сплачену за придбання квартири, яка вказана у договорі купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року, тобто 322 279,00 грн. ТОВ «ФК «Вектор плюс», як продавець квартири, повинно відшкодувати ОСОБА_1 збитки у вигляді дійсної вартості майна, а саме у розмірі ринкової вартості квартири - 1 251 650,00 грн, яка підтверджується звітом про оцінку вартості нерухомого майна, якому судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку в розумінні статті 89 ЦПК України, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині». Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок про те що розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом станом на час розгляду справи і відшкодовуються продавцем. Апеляційний суд зазначене проігнорував, не надав належної оцінки висновку експерта від 23 серпня 2024 року № 003/24, у зв`язку з чим безпідставно зробив висновок про те, що з відповідача на користь позивача слід стягувати на відшкодування понесених збитків суму, сплачену за придбання квартири, яка вказана у договорі купівлі-продажу від 27 лютого 2020 року. Водночас суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені апеляційним судом, збирати та надавати оцінку доказам, водночас порушення норм процесуального права допущені апеляційним судом, який не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, то постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року слід скасувати, а справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун