Постанова КЦС ВС № 629/4112/25

Постанова Іменем України 26 червня 2026 року м. Київ справа № 629/4112/25 провадження № 61-5594св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України, Лозівського міськрайонного суду Харківської області в особі голови суду ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2025 року, постановлену суддею Маслом С. П., та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року ухвалену колегією суддів у складі Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України, Лозівського міськрайонного суду Харківської області в особі голови суду ОСОБА_2., у якому просив: - визнати недостовірною та такою, що порушує його права, розповсюджену ОСОБА_2 у своїх процесуальних рішеннях та заявах інформацію (в ухвалах від 21 серпня 2024 року у справі № 629/4854/24, від 14 січня 2025 року у справі № 629/7920/24, від 10 березня 2025 року у справі № 629/1357/25, від 15 травня 2025 року у справі № 629/1357/25, від 05 травня 2025 року у справі № 629/1649/25, від 19 травня 2025 року у справі № 629/3431/25 та у заявах про самовідвід у цих справах); - зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену щодо нього недостовірну інформацію шляхом винесення додаткових та уточнюючих процесуальних рішень та додаткових заяв про самовідвід, де зазначити не стосовно ОСОБА_1 , передбачених частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України [далі - КК України] (за втручання в діяльність судових органів), частиною першою статті 384 КК України (за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, зокрема, за завідомо неправдиві показання свідка чи потерпілого), а за фактом, на його думку, протиправних дій з боку судді у відставці Лозівського міськрайонного суду Харківської області; - зобов`язати ОСОБА_2 в особі голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області виконати та здійснити повторний розгляд його скарги від 18 грудня 2023 року, виконати та здійснити виплату на його користь витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн протягом 10 днів після набрання процесуальним рішенням суду законної сили; - стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому через навмисно тривалі та протиправні дії і бездіяльність, та прийняття ним незаконних рішень під час досудового розслідування за об`єднаним кримінальним провадженням № 12022226110000089 від 13 березня 2022 року за частиною першою статті 125 КК України, за частиною першою статті 126 КК України та іншим, навмисним невиконанням рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 520/698/24, а також здійснення правосуддя за його скаргами, заявами, клопотаннями та прийнятими ним рішеннями, які завдають шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

2. Позов мотивував тим, що голова Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_3 не виконує рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року щодо зобов`язання розглянути його скаргу. Послався на те, що ОСОБА_3 та інші судді протягом 2023-2025 років в ухвалах про самовідвід зазначили, що за їх заявами зареєстрували кримінальне провадження і розпочали досудове розслідування стосовно нього ( ОСОБА_1 ) за фактом втручання в діяльність судових органів, проте це не відповідає дійсності, адже він не є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні. Наголосив, що цю недостовірну інформацію щодо нього поширили в Лозівському міськрайонному суді Харківської області, де він тривалий час працював суддею, та серед працівників Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, прокуратури, його родичів та знайомих, що порушує його право на гідність, честь та ділову репутацію, завдає йому моральної шкоди. Зміст ухвал місцевого суду

3. Ухвалою від 13 листопада 2025 року Близнюківський районний суд Харківської області закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_2 в особі голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області виконати та здійснити повторний розгляд його ( ОСОБА_1 ) скарги від 18 грудня 2023 року, виконати та здійснити виплату на його користь витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн протягом 10 днів після вступу процесуального рішення суду в законну силу. Роз`яснив ОСОБА_1 , що за вирішенням порушених питань він не позбавлений права звернутися з відповідною заявою з метою виконання рішення в адміністративній справі в порядку, визначеному розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Ухвалою від 11 грудня 2025 року Близнюківський районний суд Харківської області закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України, Лозівського міськрайонного суду Харківської області в особі голови суду ОСОБА_2. про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд його вимог не може ініціюватися шляхом подання окремого цивільного позову в порядку цивільного судочинства. Роз`яснив, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Зобов`язав Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

5. Суд керувався тим, що не можна розглядати за правилами цивільного судочинства позови про спростування інформації, яка є в судових рішеннях. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від первинних, провадження за якими закрито, тому в цій частині провадження у справі також слід закрити.

6. Ухвалою від 24 грудня 2025 року Близнюківський районний суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Зміст постанови апеляційного суду

7. Постановою від 09 квітня 2026 року Харківський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 11 та 24 грудня 2025 року - без змін.

8. Погодившись з висновком місцевого суду про закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Зауважив, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Підсумував, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій / бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог, провадження за якими закрито. Короткий зміст вимог касаційної скарги 9. 25 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року, яку мотивував неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Просив скасувати ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін оскарженої ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до місцевого суду. Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

10. Ухвалою від 05 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду. В ухвалі зазначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України). 11. 19 червня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. ОСОБА_1 ствердив, що місцевий суд позбавив його права змінити підстави позову та не звернув уваги на його додаткові докази, а також те, що за фактами зловживання своїми службовими обов`язками та фальсифікації фактів суддями Лозівського міськрайонного суду Харківської області та іншими посадовими особами правоохоронних органів, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, проводить розслідування у кримінальних провадженнях за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 365, 366,382 КК України. Наголосив, що статус відповідача сам по собі не є підставою для закриття провадження у справі. Переконаний, що слідчий суддя може бути відповідачем у цивільній справі про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди через свої ухвалені рішення чи дії, якщо вони вийшли за межі законної суддівської діяльності, є проявом грубої недбалості або злочинних намірів, що спричинило реальну шкоду. Вважає, що суддівська недоторканність не є абсолютною. Суддя не може притягатися до відповідальності за саме рішення, якщо воно ухвалене в межах його компетенції. Проте, якщо дії судді (зокрема й слідчого судді) були неправомірними, свідчили про кримінальне правопорушення, дисциплінарний проступок або виходили за межі службових обов`язків, він має нести відповідальність, як і будь-яка інша особа. Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги

13. Решта учасників справи, належним чином повідомлені про касаційний перегляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи касаційним судом

14. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. Верховний Суд зауважує, що заявник оскаржив постанову апеляційного суду лише в частині залишення без змін ухвали місцевого суду від 11 грудня 2025 року про закриття провадження у справі. Тобто ця постанова в частині залишення без змін ухвали місцевого суду від 24 грудня 2026 року про відмову ухвалити додаткове рішення не переглядається.

17. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

18. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі

19. Позивач звернувся до суду з позовом у зв`язку із тим, що, на його переконання, зазначена суддею ОСОБА_2 в ухвалах та заявах про самовідвід інформація завдала шкоди його честі, гідності та діловій репутації, а також заподіяла йому моральної шкоди. Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк вони стосуються оскарження дій судді щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом. У касаційній скарзі заявник ствердив про помилковість цих висновків та зазначив, що суддя не може притягатися до відповідальності за саме рішення, якщо воно ухвалене в межах його компетенції, в протилежному випадку він може бути відповідачем у цивільній справі.

20. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі правильними, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують цих висновків, з огляду на таке.

21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

22. За статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

23. Стаття 129 Конституції України визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

24. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

25. Згідно із частинами першою, одинадцятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

26. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

27. Закон встановив імунітет суду (судді), і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своїм змістом, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

28. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення ЄСПЛ від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» («Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine»).

29. Подібний висновок висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, в якій зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

30. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Закони України не передбачають розгляд у суді позовних вимог про визнання незаконними дій / бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії / бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Приписи «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій / бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій / бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України) або закриває провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Подібний висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц.

31. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» («Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine»).

32. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

33. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

34. Правові висновки щодо відповідальності судді чи суду Велика Палата Верховного Суду сформувала, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц.

35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

36. У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 2, 7, 9 частини першої статті 4, статті 19, частини третьої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України суди при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

37. Отже, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормам ЦПК України чи інші закони України не передбачають.

38. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

39. Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

40. Врахувавши підстави та зміст позову, місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України, Лозівського міськрайонного суду Харківської області в особі голови суду ОСОБА_2. про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

41. Отже, встановивши, що цей спір не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, що, своєю чергою, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 686/31901/19, від 12 січня 2022 року у справі № 760/8141/19 , від 22 червня 2022 року у справі № 686/21093/20 , від 02 листопада 2022 року у справі № 686/1530/20 , від 02 жовтня 2023 року у справі № 686/2117/23 , від 03 квітня 2024 року у справі № 686/26568/22 , від 21 травня 2025 року у справі № 757/14434/20-ц.

42. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України ґрунтуються на правильно встановлених обставинах справи та відповідають нормам процесуального права.

43. Міркування заявника про нерозповсюдження імунітету суддів на рішення, ухвалені поза межами його компетенції, не спростовує того факту, що ця обставина має бути встановлена у передбаченому законодавством порядку в межах відповідних дисциплінарного чи кримінального проваджень. У цій справі такої обставини не встановлено, а інформація, яку позивач вважає такою, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації, відображена у процесуальних рішеннях судді, які передбачені ЦПК України та стосуються розгляду конкретних справ.

44. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Щодо суті касаційної скарги

45. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

46. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

48. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська