Постанова КЦС ВС № 646/2603/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Київ справа № 646/2603/24 провадження № 61-14157св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення способу участі у вихованні сина та спілкуванні з ним, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: 1) визначити такі способи участі у вихованні сина та спілкуванні з ним: - без обмежень засобами телефонного зв`язку; - побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) із застосуванням належних ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення без обмежень кожен день та час за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості у час з 10:00 год. до 11:00 год. та з 19:00 год. до 20:00 год. кожен понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю, у присутності ОСОБА_1 , а за згодою ОСОБА_4 - без її присутності (у разі нездійснення у ці дні очних побачень ОСОБА_2 з дитиною); - очні побачення за місцем проживання ОСОБА_1 або місцем проживання позивача та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_1 : кожну суботу та неділю у час за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості у час з 9:30 год. до 20:00 год. - без присутності матері; - безперешкодні зустрічі позивача із сином у дні та години, погоджені із ОСОБА_1 , та з урахуванням бажання дитини; - проведення спільного відпочинку позивача з сином протягом 7 (семи) днів під час осінніх шкільних канікул та протягом 15 (п`ятнадцяти) днів під час зимових шкільних канікул, а також протягом 30 (тридцяти) днів літніх шкільних канікул без присутності матері. 2) зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його про факти захворювання та лікування сина, про від`їзд (обставини та напрям) сина за межі населеного пункту звичайного проживання більше, ніж на 1 (один) день, за доступними номерами телефонів сторін та електронною поштою ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 або іншою у разі зміни.

2. Позов обґрунтовував тим, що з 12 жовтня 2017 року по 21 лютого 2022 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася постійно проживати разом з відповідачкою. При цьому, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з сином, обмежує його від участі у спілкуванні та вихованні дитини.

3. У зв`язку з чим, позивач звернувся до органів опіки та піклування за встановленням порядку участі у вихованні малолітньої дитини. Рішенням органу опіки та піклування від 26 липня 2023 року № 341 встановлено порядок участі у вихованні дитини, а саме: встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши щонеділі з 9:30 год. до 13:00 год. в присутності матері. Попереджено матір дитини, що перешкоджаючи зустрічам ОСОБА_2 з малолітнім сином, вона порушує права дитини та батька.

4. Позивач офіційно працює та має стабільний дохід, за рахунок чого надає допомогу для утримання дитини в межах можливостей, за місцем роботи демонструє бездоганний підхід до виконання службових обов`язків, професіоналізм, компетентність, високу працездатність і ефективність у виконанні доручень.

5. Дитина має особисту прихильність до позивача та виявляє активне бажання спілкуватися з ним. Радіє, коли у нього виявляється така можливість. Разом з тим, постійні перешкоди з боку матері дитини у наданні можливості спілкування з батьком завдають істотної шкоди здоров`ю, вихованню та розвитку дитини та грубо порушують права батька на спілкування та виховання дитини. Перешкоджання спілкуванню з батьком може мати серйозні наслідки для психологічного розвитку дитини. Зокрема, у дитини може розвинутися відчуття покинутості, розвивається тривожність і депресія. Окремим наслідком відсутності нормального спілкування з обома батьками є розвиток низької самооцінки: дитина може вважати, що з нею щось не так, що вона не гідна любові та уваги. Починаються проблеми з довірою: дитина може втратити довіру до дорослих, їй буде важко налагоджувати стосунки з іншими людьми.

6. За таких обставин, на думку позивача, спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею має бути вирішений у судовому порядку. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Червонозаводський районний суд м. Харкова рішенням від 28 березня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд обґрунтовував це тим, що рекомендований органом опіки та піклування спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином, із урахуванням відносин, що склалися між сторонами, на даний час є достатнім для відновлення спілкування та забезпечить можливість батька повноцінно брати участь у вихованні сина.

9. Харківський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

10. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення.

11. Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково.

12. Визначив ОСОБА_2 наступний спосіб спілкування та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : - без обмежень засобами телефонного зв`язку; - побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення два рази на тиждень у будні дні вівторок та четвер з 19:00 год. до 20:00 год.; - особисті зустрічі батька з дитиною у населеному пункті проживання дитини кожну першу та третю суботу та неділю місяця у час з 10:00 год. до 20:00 год. Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти позивача про факти захворювання та лікування дитини за доступними номерами телефонів або електронною поштою.

13. В іншій частині позову відмовив.

14. Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд вказав на те, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з дитиною, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина шляхом систематичних побачень та спілкування засобами зв`язку. При цьому наявність та періодичність побачень є достатньою для реалізації батьком своїх прав щодо участі у вихованні дитини.

15. Разом з тим, належних і допустимих доказів, що відповідачка чинить перешкоди позивачеві у спілкуванні з дитиною, станом на час розгляду справи, апеляційному суду не надано. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

16. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грицик Д. С., через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, в якій просила змінити оскаржувану постанову в частині визначення способів участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.

17. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20, від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20.

18. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у 2023 році позивач звертався до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради для встановлення порядку участі у вихованні сина, оскільки вважав, що йому створюють перешкоди. За результатами розгляду 26 липня 2023 року затверджено висновок, яким визначено такий порядок участі у вихованні дитини: щонеділі з 09:30 год. до 13:00 год. у присутності матері. Перешкод позивачу не чинили, однак до подання позову ОСОБА_2 висновок від 25 липня 2023 року не виконував, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

19. Суд апеляційної інстанції під час визначення способів участі позивача у вихованні дитини, на порушення статей 155, 157, 159 СК України та правових висновків Верховного Суду, не врахував віку й стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Це призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.

20. У дитини діагностовано органічну мозкову дисфункцію, загальне недорозвинення мовлення ІІ-ІІІ рівня, а також несформованість навичок вербальної та невербальної комунікації. З огляду на це, а також з урахуванням тривалого лікування та реабілітації, встановлення необмеженого спілкування за допомогою відеодзвінків суперечитиме інтересам дитини. Через специфіку захворювання хлопчик швидко втомлюється, виявляє гіперактивність, ознаки соціальної дезадаптації, затримку в психічному та фізичному розвитку. Будь-який зовнішній подразник або вплив технічних засобів, що супроводжується радіочастотним випромінюванням, може спровокувати ускладнення хвороби та погіршити стан її здоров`я.

21. Крім того, через наявне захворювання та вік, дитина не здатна самостійно користуватися засобами мобільного зв`язку, а власний телефон у нього відсутній. Він важко сприймає співрозмовника навіть під час живого спілкування, а формат телефонних розмов взагалі не сприймає. Спроби дистанційного спілкування викликають у дитини збудження, нервозність та агресивну поведінку, вона не здатна витримувати тривалий контакт. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У грудні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Колісниченко А. С., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

23. У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що ОСОБА_1 створює перешкоди у спілкуванні з їхнім спільним сином, а також порушує рішення органу опіки та піклування від 26 липня 2023 року, яким визначено порядок участі у вихованні дитини.

24. Суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки доводам позивача, не дослідив обставини справи та не врахував інтереси дитини. Натомість суд апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, врахувавши усі обставини справи. Зокрема, суд зважив на стан здоров`я дитини, територіальну віддаленість проживання батьків, а також на необхідність забезпечення його спілкування з обома батьками задля нормального виховання та розвитку. Рух справи в суді касаційної інстанції

25. Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Основ`янського районного суду м. Харкова. 26. 16 грудня 2025 року цивільна справа № 646/2603/24 надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

27. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2022 року у справі № 646/312/22.

29. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір`ю у м. Харкові, з квітня 2024 року проживають у м. Стрий Львівської області, де зареєстровані як внутрішньо переміщені особи.

30. Дитина має захворювання центральної нервової системи, що підтверджується наданими медичними документами.

31. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 липня 2023 року № 341 про встановлення фізичним особам порядку участі у вихованні малолітніх дітей позивачу встановлено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначено час: щонеділі з 09:30 год. до 13:00 год. в присутності матері ОСОБА_1 . 32. 20 листопада 2024 року Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради повідомлено, що з питанням про встановлення порядку участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було ухвалено рішення органу опіки та піклування, а саме пункт 2 додатка до рішення № 341 від 26 липня 2023 року «Про встановлення фізичним особам порядку участі у виховання малолітніх дітей». Це рішення набрало законної сили, не оскаржено та не відмінено. На час надання відповіді до суду відповідач ОСОБА_1 з сином тривалий період у м. Харкові не проживають, правові підстави для повторного розгляду питання органом опіки та піклування м. Харкова відсутні.

33. Згідно довідки внутрішньо переміщеної особи від 11 квітня 2024 року вбачається, що мати ОСОБА_1 разом із сином зареєстровані на АДРЕСА_1 . 34. 13 лютого 2025 року виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області надано висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 06 лютого 2025 року № 25.

35. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області за № 25 від 06 лютого 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо встановлення порядку побачень ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7 , відповідно до якого рекомендовано побачення, як спосіб участі у вихованні сина, у першу та третю суботу і неділю місяця з 10:00 год. до 20:00 год. у присутності матері.

36. Зазначеним висновком за результатами обстеження умов проживання дитини та оцінки потреб сім`ї встановлено, що ОСОБА_1 не заперечує проти побачень ОСОБА_2 із сином у визначені дні та, за умови позитивної динаміки, згодна на збільшення часу їхнього спілкування.

Позиція Верховного Суду

37. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

39. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

41. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

42. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Оскаржуване судове рішення оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, а тому з огляду на вимоги статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції судове рішення не переглядає.

44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

45. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

46. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

47. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

48. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

49. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

50. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

51. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

52. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

53. У статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

54. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

55. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

56. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

57. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

58. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

59. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

60. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

61. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

62. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

63. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

64. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

65. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

66. Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

67. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

68. У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 разом із сином зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

69. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області, а також зобов`язано його надати письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини.

70. На виконання зазначеної ухвали виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області 13 лютого 2025 року надав висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням цього ж виконкому від 06 лютого 2025 року №

25. Вказаним рішенням затверджено висновок щодо розв`язання спору, згідно з яким рекомендовано встановити такий порядок участі позивача у вихованні сина: побачення у першу та третю суботу і неділю місяця з 10:00 год. до 20:00 год. в присутності матері.

71. Отже, врахувавши висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 06 лютого 2025 року № 25 щодо розв`язання спору та оцінивши фактичні обставини справи на момент її розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність і можливість забезпечення участі батька у вихованні дитини. Визначений судом режим спілкування є обґрунтованим, оскільки він ураховує як право батька на участь у вихованні, так і реальні інтереси та стан здоров`я хлопчика за його новим місцем проживання.

72. Тому доводи заявниці з приводу того, що суд апеляційної інстанції не врахував віку, стану здоров`я дитини та інших істотних обставин, є повністю безпідставними, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, чи переоцінювати докази. Суд апеляційної інстанції повною мірою надав правову оцінку поведінці батьків, віку та стану здоров`я дитини. Беручи до уваги особливі потреби хлопчика у зв`язку з його лікуванням, суд обґрунтовано визначив такий режим спілкування, який не створює надмірного навантаження для дитини, здійснюється за його новим місцем проживання та забезпечує участь батька у вихованні без шкоди для здоров`я сина. Таким чином, судом апеляційної інстанції дотримано вимог статей 155, 157, 159 СК України, а права та інтереси дитини захищені належним чином.

73. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, забезпечення стабільного періодичного контакту батька і сина шляхом встановленого графіка побачень, спрямоване на забезпечення інтересів та прав дитини на спілкування з обома батьками.

74. Визначаючи порядок побачень сина з батьком без присутності матері, апеляційний суд, врахувавши принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у його вихованні, бажання батька брати участь у вихованні дитини, наявність конфлікту між батьками та неможливість сторін у справі самостійно дійти згоди щодо виховання його, вік дитини та відсутність обставин, які свідчили б про небезпеку для сина з боку батька, дійшов правильного висновку про доцільність проведення побачень без присутності матері.

75. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

76. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України з огляду на їх безпідставність, оскільки у наведених для порівняння справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини, предмети та підстави позовних вимог, а тому правовідносини не є подібними.

77. Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований під час вирішення подібного спору у подібних правовідносинах.

78. Саме по собі посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

79. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновку апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду.

80. Інші доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливає, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Щодо судових витрат

83. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

84. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров