Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 757/23925/17-к

Cправа №757/23925/17-к Провадження №11-кп/991/119/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А 22 червня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання - ОСОБА_4 , за участю: обвинуваченого ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , В С Т А Н О В И Л А: У судовому засіданні щодо розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2026 останній заявив відвід колегії суддів у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Посилається на те, що суд першої інстанції мотивував ухвалу від 15.05.2026 процесуальною поведінкою обвинуваченого, суворістю можливого покарання та недостатністю більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику переховування; застава в розмірі 1 497 000 грн є співмірною з майновим станом обвинуваченого та не є завідомо непомірною для нього. Проте, цим самим обставинам колегія суддів у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вже давала оцінку в ухвалі від 07.05.2026, якою ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 залишено без змін. Отже, вказані судді з огляду на наявність попередніх висновків, викладених в ухвалі від 07.05.2026, очевидно не зможуть бути безсторонніми та об`єктивними при розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2026. Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав заявлений відвід, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечив наявність підстав для відводу, колегія суддів вважає, що заява про відвід є необґрунтованою. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта»). Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. У рішенні від 15.07.2005 у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною. Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026, яка переглядалась в апеляційному порядку колегією суддів у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 задоволено. Заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_5 на виконання ухвали від 04.11.2025 у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень звернуто в дохід держави. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у виді застави змінено. Застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з дня його фактичного затримання. Визначено обвинуваченому заставу у розмірі чотириста п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 600 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вирішено вважати, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави, з покладенням на нього відповідних обов`язків. Таким чином, 07.05.2026 колегією суддів в апеляційному порядку переглядалась ухвала Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 , а ухвала Вищого антикорупційного суду від 15.05.2026 стосується вирішення клопотання про продовження строку тримання останнього під вартою. А відтак, враховуючи, що предметом апеляційного розгляду 07.05.2026 та 22.06.2026 не є тотожні питання та обставини, які відповідно вирішувались та досліджувались колегією суддів, посилання в заяві про відвід на попередні висновки суду є неспроможним. Заявлений ОСОБА_5 відвід колегії суддів не містить жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав, передбачених нормами кримінального процесуального закону, та обґрунтованих доводів про упередженість суддів, і є нічим іншим, як висловленням незгоди з попереднім рішенням апеляційної інстанції. Разом з тим, неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує. Крім того, саме по собі посилання заявника на участь колегії суддів у розгляді справи, навіть подібної за фактичними обставинами або правовим регулюванням та висновки колегії суддів висловлені за змістом такого судового рішення, як і незгода або суб`єктивне ставлення заявника до них не свідчить про наявність упередженості. Сам факт ухвалення судового рішення не може бути доказом упередженості, якщо не доведено наявність особистої зацікавленості. А тому, оскільки наведені у заяві ОСОБА_5 доводи не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості колегії суддів, які могли б бути перевіреними, та посилань на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, з якими процесуальне законодавство пов`язує наявність підстав для відводу суддів, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні заяви про відвід слід відмовити. Керуючись ст. 75, 81 КПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3