Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36261/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36261/25 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А. суддів Бойка А.В., Тарновецького І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дії, визнання протиправною постанови, наказів, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 ), в якому просить: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині видачі військового квитка від 10.09.2025 серії НОМЕР_2 та направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії, призову під час мобілізації та направлення до ВЧ НОМЕР_1 ; - визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою від 10.09.2025 за № 2025- 0910-1145-2765-8; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за загальною мобілізацією та направлення для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.09.2025 №266 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та призначення курсантом ВЧ НОМЕР_1 ; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 з виключенням зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 направити ОСОБА_1 для проходження медичного огляду до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.09.2025 він протиправно був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений для проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 де за наслідками формально проведеного медичного огляду складена довідка №2025- 0910-1145-2765-8, згідно якої він визнаний придатним до військової служби. Як пояснює позивач, під час прийняття рішення військово-лікарською комісією не врахована довідка ІНФОРМАЦІЯ_6 26.06.2023, якою на підставі ст.61Б графи ІІ Розкладу хвороби, графи ТДВ Положення№402 він визнаний непридатним до військової служби. Позивач вважає, що під час огляду відповідачем не враховані попередні медичні висновки, не проведене повне дослідження стану його здоров`я та невірно визначений стан розладу функцій організму, що свідчить про порушення процедури проведення та оформлення медичного огляду. Позивач зауважує, що станом на 10.09.2025 не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , має хронічні захворювання, при затриманні в м. Одесі медичні документи (історію хвороби та ін.) не міг надати до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 для вивчення, тому направлення на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 та термінове прийняття відповідного рішення про придатність до військової служби є незаконним. Також позивач наголошує на тому, що фактично не проходив ВЛК 10.09.2025, в медичні заклади не направлявся, довідка і картка обстеження оформлювалися в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , та протягом двох годин був відправлений до військової частини, де протиправно прийнятий на облік. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Мотивуючи свою позицію апелянт заперечує висновки суду першої інстанції про належне медичне обстеження, та про правомірність результатів ВЛК, наведених у спірній довідці ВЛК від 10.09.2025 щодо придатності до військової служби. Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 26.06.2023, на підставі ст.61Б графи ІІ Розкладу хвороби, графи ТДВ Положення№402 він визнаний непридатним до військової служби. На думку апелянта, висновки суду щодо не врахування вказаної довідки, а також попередніх медичних висновків, призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. До того ж, як вважає апелянт, суд не звернув увагу, що картка обстеження та медичного огляду від 10.09.2025 не містить даних результатів проведення медичних досліджень: загального аналізу крові, групи крові та резус-фактору, біохімічного аналізу крові, серологічного аналізу крові, загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітини та ЕКГ, що на думку апелянта свідчить, що дослідження не проводились, а наявні в матеріалах справи результати лабораторних досліджень «Смартлаб», неможливо дослідити через погану якість, та взагалі не можуть бути прийняті, оскільки лабораторія яка є приватною юридичною особою та не належить до закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Далі апелянт зауважує на тому, що в порушення п.3.1. глави 3 розділу ІІ Положення № 402, картка обстеження та медичного огляду, яка є первинним документом медичного обстеження, та спірна довідка ВЛК скріплені печаткою ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не закладу охорони здоров`я (установи), в якому ВЛК проведений медичний огляд. Крім того апелянт зазначає про ряд порушень, зокрема, відсутні відомості про дату та номер протоколу засідання ВЛК, на якому визначена придатність до військової служби, прізвища лікарів, що здійснювали медичне обстеження встановити неможливо, підписи та прізвища членів ВЛК на картці обстеження та медичного огляду відсутні, підпис обстежуваної особи на картці обстеження та медичного огляду, як і в довідці ВЛК про ознайомлення із постановою ВЛК також відсутні. Усе наведене, на думку апелянта, свідчить про численні порушення військово-лікарською комісією процедури проведення та оформлення медичного огляду, а також про формальність та поспішність медичного огляду, позбавлення особи можливості подати документи, заперечення та пояснення. Апелянт посилається на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, в якій суд указав на низку важливих аспектів під час перевірки обґрунтованості постанов військово-лікарських комісій, зокрема про те, що: -суд не може підміняти собою ВЛК та самостійно визначати ступінь придатності до військової служби, однак має право оцінити повноту й об`єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв`язку захворювання; -суд зобов`язаний перевірити дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення ВЛК, а також проаналізувати наявність усіх необхідних документів, на підставі яких приймалося рішення; - у випадку встановлення судом недоліків у процедурі проведення медичного огляду або прийняття рішення ВЛК, постанова ВЛК може бути визнана незаконною та скасована із зобов`язанням провести повторний медичний огляд. Апелянт наголошує на тому, що перелічені факти та обставини свідчать про очевидне порушення процедури медичного обстеження та про передчасне встановлення придатності його до військової служби, що було проігноровано судом першої інстанції. Що стосується похідних позовних вимог, апелянт указує, що протиправні дії ВЛК стали наслідком його мобілізації та прийняття наказів щодо призову на військову службу та наказу щодо зарахування до списків військової частини, які підлягають скасуванню, як наслідки неправомірних дій. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію та є реалізованими. Оскільки саме на підставі вказаних наказів позивач розпочав проходження військової служби, тому скасування зазначених наказів є ефективним захистом порушених прав. Відповідачі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися. Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно даних 2 аркушу військового квитка серії НОМЕР_3 від 01.11.2007 призовною комісією Кілійського району Одеської області визнаний придатним до військової служби та згідно відмітки на аркуші 22 військового квитка прийнятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_9 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.38, 44). В графі 13 аркушу 6 військового квитка серії НОМЕР_3 міститься відмітка від 26.06.2023, згідно якої медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби за гр ІІ ст. 61-Б розкладу хвороб Наказу МО України №402. В розділі VII «Службові відмітки» на аркуші 26 зазначено не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.53,62). Крім того, судом встановлено, що 26.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_1 видана довідка ВЛК №939, згідно якої проведений медичний огляд ВЛК 26.06.2023 та на підставі статті 61Б графи ІІ Розкладу хвороб : непридатний до військової служби (а.с.64). 10.09.2025 ОСОБА_1 , взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_7 та останньому оформлений військовий квиток серії НОМЕР_2 . Постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , визнаний придатним до військової служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 за №249, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, відповідно до поіменного списку №13195 від 10.09.2025, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до ВЧ НОМЕР_1 , зокрема, старший солдат ОСОБА_1 . Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_2 , наказом ВЧ НОМЕР_1 від 10.09.2025 № 266 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу. Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявна у позивача довідка не свідчить про те, що позивач як військовозобов`язаний, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на те, що встановлений у довідці діагноз, згідно Розкладу хвороб, не є підставою для визнання військовозобов`язаного непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. До того ж суд зауважив, що запис у військовому квитку серії НОМЕР_3 «непридатний до військової служби» не відповідає чинним на час внесення такого запису пункту 3.8. розділу ІІ Положення №402 та частині 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ. За таких підстав, суд визнав не доведеним факт протиправності призову позивача на військову службу. Суд встановив, що під час проведення ВЛК позивач був оглянутий всіма спеціалістами, передбаченими пунктом 3.2 Положення №402 та визнав безпідставними доводи останнього про відсутність у довідці та картці печатки ВЛК даних, оскільки з наданих до суду копій довідки від 10.09.2025 № 2025- 0910-1145-2765-8 та картки обстеження та медичного огляду від 10.09.2025 вбачається наявність відповідних печаток, та підписів голови ВЛК, та її членів. Разом з тим, відсутність підпису позивача про його ознайомлення, суд визнав такою, що не може слугувати беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови ВЛК. Також суд, досліджуючи обґрунтованість вимог позивача щодо скасування наказів про призов на службу та зарахування до військової частини, указав, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 № 249 та наказ ВЧ НОМЕР_1 від 10.09.2025 № 266 вичерпали свою дію фактом їх виконання. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Також стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частина 1 статті 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543ХІ1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543 ХІІ). Стаття 1 Закону №3543-XII визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. За змістом статті 2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. За приписами частини 1 статті 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII, мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно частини 5 статті 4 Закону №3543-XII, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії. Частина 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, (далі Положення №402). Відповідно до пункту 1.1. розділу I Основи організації військово-лікарської експертизи, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Питання медичного огляду регулюється приписами розділу ІІ Медичний огляд Положення №402. Пункт 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти). Відповідно до пункту 3.1. Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей. Відповідно до пункту 3.8. Розділу ІІ Положення №402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що звертаючись до суду з даним позовом та оскаржуючи висновки щодо визнання його придатним до військової служби позивач стверджує, що його було незаконно затримано та доставлено до територіального центру комплектування, а під час проведення військово-лікарської комісії останньою було допущено численні порушення процедури, зокрема, не врахована довідка ВЛК від 26.06.2023, якою його визнано непридатним до військової служби, не проведений належним чином медичний огляд відповідними спеціалістами, без проведення медичних та лабораторних досліджень, тощо, що є порушенням процедури проведення та оформлення медичного огляду, а також про формальність та поспішність медичного огляду. Як мовилося вище, згідно Довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 №939 від 26.06.2023 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , 1986р.н., та на підставі ст.61 Б графи ІІ Розкладу хвороб, останній визнаний непридатним до військової служби відповідно до Положення № 402 та таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 абзац 3 Закону №3543 ХІІ. Згідно даних військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , в графі 13 міститься відмітка 26.06.2023 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до в/служби за гр ІІ ст. 61-Б розкладу хвороб наказу МОУ 2008 №402. В розділі VII «Службові відмітки» зазначено «не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 абзац 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».» Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ). Відповідно до пункту 61 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби включені такі захворювання : артрози та інші ураження суглобів М15-М19, М22-М25 (поліартроз, коксартроз, гонартроз, інші артрози, ураження надколінка, внутрішньосуглобові ураження коліна та інших суглобів); хвороби м`яких тканин М60-М79 (хвороби та ураження м`язів, синовіальної оболонки та сухожилків, бурсопатії, ентезопатії, ураження плеча); остеопатії і хондропатії М80-М94 (остеопороз кісток з патологічним або без патологічного перелому, остеомаляція у дорослих, уповільнене зрощення перелому, стресові переломи, фіброзна дисплазія кісток, остеомієліт, остеонекроз, хвороба Педжета, юнацькі остеохондрози кісток (крім хребта), інші остеохондропатії та ураження хряща). Пункт б) визначає, що хвороби із з помірними порушеннями функцій, передбачають придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Згідно Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, зокрема, до статті 61 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, при прийнятті постанови про ступінь придатності до військової служби у разі захворювань кісток та суглобів слід враховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії, результати лікування. Постанова про ступінь придатності до військової служби приймається за пунктами «а», «б» чи «в» залежно від ступеня порушень функцій на момент медичного огляду. До пункту «б» належать: деформуючий артроз в одному з великих суглобів II стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі - 2-4 мм) з больовим синдромом; остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями; стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів; звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м`язів кінцівки. Також слід зазначити, що стаття 23 Закону №3543 ХІІ (у редакції чинній на час внесення запису до військового квитка позивача) визначає підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до абзацу 3 частини 1 якої указано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії). Відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції станом на час оформлення довідки ВЛК), виключенню з військового обліку у відповідних районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до частини 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ (у редакції станом на час оформлення довідки ВЛК), за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень: придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування; підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення); непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних; непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку; підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання. Варто зазначити, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та виключення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права. Водночас, у довідці ВЛК від 26.06.2023, на яку посилається ОСОБА_1 , останній визнаний непридатним до військової служби, без додавання про її тимчасовість та визначення шестимісячного строку, згідно положень статті 23 частини 1 абзац 3 Закону №3543 ХІІ, окрім цього, запис не мстить вказівки про виключення з військового обліку, відповідно до приписів частини 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ. Встановлений у довідці діагноз, згідно Розкладу хвороб, не є підставою для визнання військовозобов`язаного непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку. Крім того, колегія суддів вважає слушними зауваження суду першої інстанції про те, що запис «непридатний до військової служби» не відповідає приписам частині 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ, оскільки у такому вигляді не передбачений даними нормами, чинними на дату видачі довідки ВЛК від 26.06.2023. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 №939 від 26.06.2023 та записи у військовому квитку серії НОМЕР_3 не свідчать, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. За таких обставин, позивач, будучи військовозобов`язаним, підлягав призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, слід зауважити, що доказів визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про протиправність його мобілізації . Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у цій категорії справ, наведену у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення. На думку колегії суддів, суд першої інстанції під час оцінки аргументів позивача про протиправність мобілізації із посиланням на вказану вище довідку, не вийшов за межі встановлені висновками касаційного суду, а тому хоча позиція така і є актуальною, але в даному випадку посилання на неї є необґрунтованими. Далі оцінюючи доводи апелянта про протиправність постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою останній визнаний придатним до військової служби, колегія суддів керується наступним. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18. Так, відповідно до спірної постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , визнаний придатним до військової служби. Згідно положень пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення №402 під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові Згідно наявної в матеріалах справи картки обстеження та медичного огляду від 10.09.2025, ОСОБА_1 був оглянутий хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, що підтверджується особистим підписом кожного лікаря (а.с.28). Таким чином наведене свідчить про те, що безпідставними є доводи апелянта про відсутність у довідці та картці печатки ВЛК, оскільки з наданих до суду копій довідки від 10.09.2025 № 2025- 0910-1145-2765-8 та картки обстеження та медичного огляду від 10.09.2025 вбачається наявність на них, як відповідних печаток, так і підписів голови ВЛК, та її членів. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність підпису позивача про ознайомлення не може слугувати беззаперечною та єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови ВЛК. Посилання ж апелянта на протиправне проведення аналізів лабораторією «Смартлаб», на думку колегії суддів, не слід розглядати як істотне порушення процедури, яке тягне за собою необхідність скасування таких висновків. Окрім цього, Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 №249, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до поіменного списку №13195 від 10.09.2025, старший солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до ВЧ НОМЕР_1 . Згідно наказу ВЧ НОМЕР_1 від 10.09.2025 № 266 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 . Оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо їх скасування, колегія суддів керується наступним. Пункт 19 частини 1 статті 4 КАС визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі. Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначені Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. З наведеного вище слідує, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачене звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Щодо питання скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності, зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17. У контексті встановлених обставин справи, колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, в якій суд касаційної інстанції виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже, скасування висновку ВЛК, призначення проведення нового медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положенням №402, не впливає на відновлення порушених прав позивача, з урахування призову позивача на військову службу, відміни якої, зокрема, намагається досягти останній за наслідком вирішення спору, в тому числі, шляхом скасування наказу в частині призову його на військову службу та наказу ВЧ НОМЕР_1 щодо зарахування до списків особового складу, із подальшим прийняттям рішення про звільнення від проходження військової служби. Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час прийняття спірних наказів ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому відсутні законодавчо визначені підстави для нездійснення призову останнього для проходження військової служби під час мобілізації, а у ВЧ НОМЕР_1 для не зарахування його до списків особового складу військової частини. За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що скасування після реалізації та вичерпання своєї дії спірних актів індивідуальної дії про призов та призначення до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, при тому, що порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не встановлено. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому підстави для скасування правильного по суті рішення суду відсутні. Стосовно посилання апелянта на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, наведених у постанові від 27.05.2026 у справі № 446/407/24, згідно яких, як зауважує апелянт, суд послався на те, що встановлення придатності військовозобов`язаного до військової служби шляхом належно проведеної ВЛК є обов`язковою передумовою подальших дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, пов`язаних із врученням повістки та організацією відправлення особи до військової частини, колегія суддів зазначає таке. Колегія суддів дослідила указаний висновок та зауважує, що суд касаційної інстанції указав, що суди попередніх інстанцій, встановивши обставини фактичного не проходження ОСОБА_7 частини обов`язкових лікарів та недостовірності окремих записів у документах ВЛК, тобто не проходження останнім медичного огляду в повному обсязі, дійшли висновку про законність притягнення особи до кримінальної відповідальності лише з тих підстав, що висновок ВЛК формально існував та не був окремо скасований. Натомість касаційний суд, керуючись положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, указав, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, у зв`язку з чим скасував вирок про визнання позивача винним через не доведення наявності у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Тобто, у цій справі мова йде про притягнення особи до кримінальної відповідальності, під час розгляду якої суд встановлює наявність такої обов`язкової складової як вина. На думку колегії суддів, наведена позиція суду касаційної інстанції не є релевантною до спірних правовідносин, а тому колегія суддів не приймає такі доводи, як підставу для скасування висновку суду про відмову у задоволенні позову. Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не спростовують, є необґрунтованими та суперечать наведеним вище нормам, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення. Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дії, визнання протиправною постанови, наказів, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя І. І. Тарновецький