Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16149/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16149/26 (суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про повернення позову у справі №160/16149/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів в частинах, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення належних при звільненні сум, - ВСТАНОВИВ: 11.06.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жуков Дмитро Олександрович звернувся через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.04.2026 року № 16 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області» в частині притягнення капітана поліції ОСОБА_1 (0122793) до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.05.2026 року № 154 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0122793) зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області з 24.05.2026 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.05.2026 року до дня фактичного поновлення на службі, з урахуванням обов`язкових платежів відповідно до закону; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 належні при звільненні суми, зокрема компенсацію за невикористані відпустки, попередньо: 38 діб, зазначених у наказі № 154 о/с, та 56 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій, а всього 94 календарні дні; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за один місяць. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів в частинах, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення належних при звільненні сум - повернуто позивачу. Ухвала суду мотивовано тим, що позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 подано через систему Електронний суд особою, яка зазначена як представник позивача - Жуковим Дмитром Олександровичем, однак в матеріалах позовної заяви відсутні докази належного уповноваження Жукова Д.О. на вчинення процесуальних дій від імені позивача у розумінні частини другої статті 59 КАС України. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким надіслати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази по справі, а саме судом першої інстанції не врахована практика Верховного суду з питання форми, змісту та правової природи електронної довіреності. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. На підставі частини другої статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено, що в разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до частини другої статті 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення). Пунктом 30 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства. Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення). Згідно з пунктом 34 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. На підставі пункту 32 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення. Верховний Суд в постанові від 30 березня 2023 року у справі № 580/140/23 дійшов наступних висновків: «Особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині сьомій статті 59 КАС України та підрозділі 2 розділу ІІІ Положення, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично. Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. Аналогічні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №560/11791/21, від 28.04.2022 у справі №683/1199/21, від 04.08.2022 у справі №300/8766/21, від 30.03.2023 у справах №580/140/23 та 580/6367/22, від 03.08.2023 у справі №580/142/23, від 28.03.2025 по справі №160/12987/24, від 30.04.2025 у справі №280/8882/24, від 16.10.2025 у справі №600/1029/25-а, від 22.12.2025 у справі №200/30/24. Правила посвідчення довіреності фізичної особи, передбачені частиною другою статті 59 КАС України, стосуються довіреностей, виданих у паперовій формі, і не застосовуються до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний Суд». Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 59 КАС України за подібних обставин висловлена Верховним Судом у постановах від 18.02.2021 у справі № 300/1329/20, від 30.06.2021 у справі № 380/830/21, від 11.11.2021 у справі № 560/10261/21 та від 20.12.2021 у справі № 560/9405/21.» Крім того, у постанові від 08.09.2021 у справі № 486/259/21 Верховний Суд дійшов висновку, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана через підсистему «Електронний суд» в електронній формі та підписана електронним підписом Жуковим Дмитром Олександровичем як представником вказаного позивача. На підтвердження своїх повноважень підписант надав: довіреність, яка сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд», та згідно з якою Ліхой Д.Б. уповноважив Жукова Д.О. представляти його інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Отже, оскільки додана до позовної заяви довіреність сформована в системі «Електронний суд» та підписана електронним підписом Ліхим Д.Б. тому до наведених обставин належить застосовувати положення частини сьомої статті 59 КАС України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21. Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що матеріали позовної заяви не містять доказів належного уповноваження Жукова Д.О. на вчинення процесуальних дій від імені позивача у розумінні частини другої статті 59 КАС України, оскільки позовну заяву було подано до суду у відповідності до Положення про ЄСІТС з використанням підсистеми «Електронний суд» та до неї було додано електронну довіреність, яка була сформована у цій системі безпосередньо позивачем з використанням кваліфікованого електронного підпису. Вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі №9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку представництва/самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження, а у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень. У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку представництва/самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України. Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі №160/15934/21, від 05 липня 2024 року у справі №440/16050/23, та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції зазначених вище норм процесуального права, а оскаржену ухвалу - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ч.2 ст. 312, п.1,4 ч.1 ст.320, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про повернення позову у справі №160/16149/26 скасувати. Справу № 160/16149/26 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 29 травня 2026 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню. Повне судове рішення складено та підписано 29 червня 2026 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва