Постанова 4809 № 398/5674/25

ПОСТАНОВА Іменем України 26 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 398/5674/25 провадження № 22-ц/4809/1132/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С.М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року у складі головуючого судді Молонової Ю. В. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції. У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №1105-7704 від 28 жовтня 2022 року в розмірі 45 280 грн, з яких: 11 860 грн прострочена заборгованість за кредитом; 33 420 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. В обґрунтування позовних зазначено, що 28 жовтня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1105-7704. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А757, для підписання Кредитного договору 1105-7704 від 28 жовтня 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 15 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість, яка станом на 05 серпня 2025 року становить 100632,10 грн та складається з: 11860,00 грн заборгованість по кредиту; 88772,10 грн заборгованість за нарахованими процентами. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності, у зв`язку з чим кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 11860,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 33420,00 грн; що разом становить 45280,00 грн. Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію, про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладення договору. Отже, матеріали справи взагалі не місять жодного доказу, що нібито укладення договору від 28 жовтня 2022 року № 1105-7704 відбулось в порядку, визначеному чинним законодавством. Крім того, вказала, що позивач не надав інформацію від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачці, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, докази що саме відповідачка реєструвалась в ЕС «кредиторів». Зауважила, що матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують факт перерахування грошових коштів. В наданому листі відсутня інформація щодо особи отримувача коштів, повного рахунку, на який було перераховано кошти, що унеможливлює ідентифікувати особу отримувача (а.с.39-45). Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1105-7704 від 28.10.2022 на загальну суму 45280 грн, яка складається з: 11860,00 грн заборгованість по кредиту; 33420,00 грн заборгованість по процентах за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, керувався тим, що фінансова установа свої зобов`язання за кредитним договором виконала належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти, що підтверджується довідкою про переказ коштів. Натомість позичальниця свої кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні докази перерахування на картковий рахунок відповідачки кредитних коштів. Зауважила, що позивачем не надано жодного доказу, який би дозволив достовірно з`ясувати обставини нібито укладення кредитного договору, не надано доказів проведення ідентифікації відповідачки, а також не доведено, що саме відповідачка використала нібито відправлений ідентифікатор для нібито укладення кредитного договору. Звернула увагу суду, що наявний у матеріалах справи примірник кредитного договору не містить жодної кваліфікованої позначки часу нібито укладення такого договору. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що в «особистому кабінеті» відповідачка отримала гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту. Тобто, відповідачка попередньо ознайомилась з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1105-7704 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови. На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор A757, для підписання кредитного договору № 1105-7704, шляхом надсилання його на мобільний номер телефону вказаний у Заявці. Представник звернула увагу, що позивач не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку ОСОБА_1 є неможливим. Разом з тим, позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачці надавався лист (довідка) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1105-7704 від 28 жовтня 2022 року (а.с.94-102). Позиція апеляційного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Судом встановлено, що 28 жовтня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1105-7704. Відповідно до умов договору сума наданого кредиту складає 12 000,00 грн. (п.4.1) строком на 300 днів (п.4.8). Згідно п. 3.2. кредитного договору, для укладання цього договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця https://creditkasa.com.ua/ усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. Пунктом 3.5. Договору передбачено, що ідентифікація та верифікації позичальника здійснюється Кредитодавцем за допомогою технології «BankID» та/або шляхом надання Позичальником документів/копій документів та проведення перевірок, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» для проходження процедур ідентифікації та верифікації. Відповідно до п. 11.12 кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України. У пункті 12 кредитного договору зазначено реквізити сторін (а.с.10-15). Крім того, сторони підписали за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1105-7704 відповідно до Методики Національного банку України (а.с.16-18). Згідно довідки про перерахування суми кредиту №1105-7704 від 28 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 було перераховано кошти за кредитним договором №1105-7704 від 28 жовтня 2022 року на картку НОМЕР_1 на суму 12 000 грн (а.с.19). Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого банком нарахована заборгованість, яка становить 45 280 грн. і складається з: 11 860,00 грн заборгованість по кредиту; 33 420,00 грн заборгованість за нарахованими процентами. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки. При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі. Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Матеріалами справи підтверджується, що 28 жовтня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1105-7704, відповідно до якого відповідачці відкрито кредитну лінію на суму 12 000 грн строком на 300 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 24 серпня 2023 року. Вказаний договір підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А757. Згідно п. 3.2. кредитного договору, для укладання цього договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця https://creditkasa.com.ua/ усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. Пунктом 3.5. Договору передбачено, що ідентифікація та верифікації позичальника здійснюється Кредитодавцем за допомогою технології «BankID» та/або шляхом надання Позичальником документів/копій документів та проведення перевірок, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» для проходження процедур ідентифікації та верифікації. Відповідно до п. 11.12 кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України. У пункті 12 кредитного договору зазначено реквізити сторін (а.с.10-15). Так, пункт 12 кредитного договору містить паспортні дані ОСОБА_1 , її місце проживання, ідентифікаційний номер, номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 (а.с.10-15). Згідно довідки про перерахування суми кредиту №1105-7704 від 28 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 було перераховано кошти за кредитним договором №1105-7704 від 28 жовтня 2022 року на картку НОМЕР_1 на суму 12 000 грн (а.с.19). З аналізу викладеного слідує, що 28 жовтня 2022 року між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1105-7704 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Умови договору містять усі істотні умови кредитування. Позивач належними та допустимими доказами довів факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 12 000 грн, що підтверджується відповідною довідкою про перерахування коштів на платіжну картку. Водночас, доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення кредитних коштів чи сплати процентів відповідачкою не надано, а поданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1105-7704 від 28 жовтня 2022 року в загальному розмірі 45 280 грн. Оскільки відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовується ТОВ «Укр Кредит Фінанс», вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо істотних умов цих договорів. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14). Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17). Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20). Разом з тим, відповідачка не надала доказів оспорення зазначеного договору у судовому порядку. При цьому, Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення між сторонами кредитного договору, з огляду на таке. Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір від 28 жовтня 2022 року містить усі істотні умови кредитного договору, передбачені статтями 638, 1054 ЦК України, та підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому ОСОБА_1 не надано жодних належних і допустимих доказів того, що вона не проходила процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, не здійснювала акцепту оферти або що її персональні дані були використані сторонніми особами без її волі. Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів отримання відповідачкою кредитних коштів, адже на підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем подано довідку про перерахування коштів та квитанції платіжної системи LiqPay, з якої вбачається перерахування відповідачці кредитних коштів відповідно до умов договору (а.с.19). В свою чергу, ОСОБА_1 не подала жодного доказу, який би спростовував зазначені документи, не заявляла про помилковість реквізитів банківської картки, не надала банківських виписок або інших доказів, які б підтверджували, що кошти на її рахунок не надходили, а тому сама лише незгода відповідачки з наданими позивачем доказами без подання належних доказів на їх спростування не може бути підставою для висновку про недоведеність факту видачі кредиту. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права. З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий С. М. Єгорова Судді С. І. Мурашко О. І. Чельник