Постанова 4808 № 353/1127/25

Справа № 353/1127/25 Провадження № 22-ц/4808/858/26 Головуючий у 1 інстанції ЛУКОВКІНА У. Ю. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кожушка Владислава Олександровича на заочне рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року у складі судді Луковкіної У. Ю., ухвалене у м. Тлумач Івано-Франківської області, у справі за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до відповідачки ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги були мотивовані тим, що 04 квітня 2025 року між сторонами був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №1535-9809 у формі електронного документа, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «А4380», за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. на строк 365 днів та кінцевою датою повернення кредиту 03 квітня 2026 року, базовий період 28 днів, зі сплатою комісії за видачу кредиту 15 % від суми кредиту, із промоставкою 0,75 % в день, зі зниженою процентною ставкою 1 % в день, стандартною процентною ставкою 1,00 % в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору або фактичного погашення всієї суми кредиту. Також між сторонами були укладені додаткові угоди до даного кредитного договору про надання додаткових коштів, зокрема від 05 квітня 2025 року на суму 2 300 грн., від 02 травня 2025 року на суму 5 300 грн., від 05 травня на суму 2 000 грн. та від 08 травня 2025 року на суму 2 700 грн. На виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості. Однак, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою умов договору щодо повернення кредитних коштів у неї утворилась заборгованість, яка станом на 22 жовтня 2025 року становить 35 150 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 15 000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 500 грн. заборгованість по комісії, 8 650 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України. Посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 150 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 15 000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 500 грн. заборгованість по комісії, 8 650 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також 2 422,40 грн. судового збору. Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1535-9809 від 04 квітня 2025 року з Додатковими угодами до нього від 05 квітня 2025 року, 02 травня 2025 року, 05 травня 2025 року та 08 травня 2025 року. У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кожушко В. О., посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представник позивача вказує, що видана АТ «Ощадбанк» виписка по банківському рахунку відповідачки, яку суд першої інстанції взяв до уваги при ухваленні оскарженого рішення, є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором та додатковими угодами, оскільки у ній відображено рух коштів за датами документів, а не за датами фактичного проведення операцій. Зауважує, що АТ «Ощадбанк», на виконання ухвали суду першої інстанції від 07 січня 2026 року сформував виписку по рахунку ОСОБА_1 , однак використав дати документів як дати здійснення операцій, що призвело до надання некоректної інформації щодо руху коштів по рахунку відповідачки, зокрема щодо моменту надання кредитних коштів. Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказує на те, що у виписці за період з 08 травня 2025 року 00:00:00 по 08 травня 2025 року 00:00:00 у 3-й колонці «Дата документу» усі платежі датовані 08 травня 2024, тоді як у 26-й колонці «Дата проведення операції» ці ж платежі відображені датою 09 травня 2025 року. Аналогічні невідповідності містяться і в інших виписках. А тому вважає, що надані виписки не містять достовірної інформації щодо моменту здійснення операцій, не дозволяють встановити реальну послідовність руху коштів, не відповідають вимогам суду щодо надання належних та допустимих доказів. Також представник позивача вважає, що ним надано усі докази, які підтверджують факт укладення між сторонами спірного кредитного договору та додатків до нього у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, представник скаржника звертає увагу на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, а тому надати будь-який первинний бухгалтерський доказ по рахунку ОСОБА_1 не вбачається можливим. Натомість, позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачці надавався лист (довідка) ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 . При цьому, перерахування відповідачці суми кредиту за Кредитним договором ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а не безпосередньо ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було обумовлено наявністю укладеного між ними 01 червня 2020 року Договору № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Представник позивача звертає увагу апеляційного суду на те, що сплачуючи кредит частково, відповідачка вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. При цьому, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.14. кредитного договору та п. 2.11 Додаткової угоди від 08 травня 2025 року. Крім того, представник скаржника зауважує, що у зв`язку із укладенням між сторонами додаткових угод, станом на 08 травня 2025 року основна сума боргу збільшилась до 24 400 грн., а строк кредитування до 399 календарних днів. Також представник скаржника вказує, що за період з 30 травня по 12 липня 2025 року (включно) до відповідачки було застосовано нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості у розмірі 2 % від неповернутої позичальником суми кредиту у загальному розмірі 8 650 грн., що не перевищує половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником. Відповідачка ОСОБА_1 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не скористалася, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляла. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції прийшов до висновків, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти та у подальшому порушила обов`язок з їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови вказаного вище договору з додатковими угодами до нього. Також суд першої інстанції вважав, що позивачем не виконано умови кредитування в частині видачі відповідачці кредитних коштів, а відтак правові підстави для стягнення будь-якої заборгованості, в тому числі за процентами та комісією, з відповідачки відсутні. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2025 року між сторонами був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1535-9809 у формі електронного документа, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «А4380» (т.1, а.с. 11-22). За умовами вказаного кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. на строк 365 днів та кінцевою датою повернення кредиту 03 квітня 2026 року, базовий період 28 днів, зі сплатою комісії за видачу кредиту 15 % від суми кредиту, із промоставкою 0,75 % в день, зі зниженою процентною ставкою 1 % в день, стандартною процентною ставкою 1,00 % в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору або фактичного погашення всієї суми кредиту. Також в подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року у формі електронного документа, шляхом їх підписання одноразовим ідентифікатором. Зокрема, 05 квітня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду на суму 2 300 грн. зі сплатою процентів та комісії, визначених у п.п. 2.6, 2.8 Додаткової угоди, підписану відповідачкою одноразовим ідентифікатором «А3915». Також сторони продовжили строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, у зв`язку з чим строк кредитування за договором становив 366 днів (т.1, а.с. 50 зворот 53 зворот). 02 травня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду на суму 5 300 грн. зі сплатою процентів та комісії, визначених у п.п. 2.6, 2.8 Додаткової угоди, підписану відповідачкою одноразовим ідентифікатором «А6161». Також сторони продовжили строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, у зв`язку з чим строк кредитування за договором становив 393 днів (т. 1, а.с. 46 зворот 49). 05 травня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду на суму 2 000 грн. зі сплатою процентів та комісії, визначених у п.п. 2.6, 2.8 Додаткової угоди, підписану відповідачкою одноразовим ідентифікатором «А5235». Також сторони продовжили строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, у зв`язку з чим строк кредитування за договором становив 396 днів (т.1, а.с. 38 зворот 41). 08 травня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду на суму 2 700 грн. зі сплатою процентів та комісії, визначених у п.п. 2.6, 2.8 Додаткової угоди підписану відповідачкою одноразовим ідентифікатором «А0297». Також сторони продовжили строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, у зв`язку з чим строк кредитування за договором становив 399 днів (т. 1, а.с. 42 зворот 45). Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачці ОСОБА_1 04 квітня 2025 року у розмірі 5 000 грн., 05 квітня 2025 року у розмірі 2 300 грн., 02 травня 2025 року у розмірі 5 300 грн., 05 травня 2025 року у розмірі 2 000 грн. та 08 травня 2025 року у розмірі 2 700 грн. позивач підтвердив довідкою про перерахування суми кредиту № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року та довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/17228 від 29 жовтня 2025 рокупро перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи EasyPay на платіжну карту НОМЕР_1 (т 1, а.с. 33-37, 54). При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено аналогічний номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : картку з номером НОМЕР_1 (т.1, зворот а.с. 21). Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не були перераховані суми у розмірі 5 000 грн., 2 300 грн., 5 300 грн., 2 000 грн. та 2 700 грн. відповідачкою ОСОБА_1 не надано. Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року у ОСОБА_1 станом на 22 жовтня 2025 року наявна заборгованість у розмірі 35 150 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за кредитом, 15 000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 500 грн. заборгованість по комісії, 8 650 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України. Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року та додаткові угоди до нього від 05 квітня, 02, 05 та 08 травня 2025 року із зазначенням у них усіх реквізитів відповідачки, в тому числі паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містять електронний підпис із відповідними одноразовими ідентифікаторами, які відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» були власноручно введені відповідачкою ОСОБА_1 для електронного підпису. З огляду на вищенаведені норми права та надані позивачем докази, апеляційний суд вважає, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення 04 квітня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1535-9809 та додаткових угод до нього. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідачка ОСОБА_1 вимоги про визнання кредитного договору недійсним не заявляла, суд такі вимоги не вирішував, а отже, умови кредитного договору підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи і право вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до позичальника за кредитним договором про повернення суми боргу, яке виникло у нього на підставі чинного правочину, презюмується. Що ж стосується висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту отримання відповідачкою кредитних коштів, колегія суддів зауважує наступне. Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема п. 4.6. передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі. На підтвердження указаних обставин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало довідку про перерахування суми кредиту № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року, якою підтверджується ідентифікація платежів № 1585285171 на суму 5 000 грн. від 04 квітня 2025 року, № 1585613554 на суму 2 300 грн. від 05 квітня 2025 року, № 1600462978 на суму 5 300 грн. від 02 травня 2025 року, № 1601655824 на суму 2 000 грн. від 05 травня 2025 року та № 1603310561 на суму 2 700 грн. від 08 травня 2025 року. Вказані кошти, у загальному розмірі 17 300 грн. були перераховані на банківську картку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , яка згідно з спірним договором належить відповідачці та про яку вона зазначила у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 13 договору. При цьому, належність кредитної картки № НОМЕР_1 відповідачці ОСОБА_1 підтверджується інформаційним листом АТ «Державний Ощадний банк України» від 12 лютого 2026 року (а.с. 193). Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договором здійснювалось ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а не безпосередньо ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі укладеного між ними 01 червня 2020 року Договору № 02/06/2020. Окрім цього, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості, лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/17228 від 29 жовтня 2025 року про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Easy Pay на підставі договору № 02/06.2020 від 01 червня 2020 року, довідка про перерахування суми кредиту № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року є належними та допустимими доказами перерахування відповідачці кредитних коштів та виникнення у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості. Більш того, як вбачається із долученого позивачем розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором ОСОБА_1 здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 11 824,50 грн., тобто вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття нею укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. Близькі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, згідно яких часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином позивачем належним чином доведено, що відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у загальному розмірі 17 300 грн., користувалася ними, частково здійснювала повернення кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за тілом кредиту у заявленому в позовній заяві розмірі 10 000 грн. Відтак, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти та у подальшому порушила обов`язок з їх повернення. Також апеляційний суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення відсотків за правомірне користування кредитними коштами у розмірі 15 000 грн. Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористалася. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)). За умовами п.4.10. кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступними ставками: стандартна процентна ставка становить 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або Зниженою та/або пільговою процентною ставкою, та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору або фактичного погашення всієї суми кредиту. Окрім того, п. 10.1. передбачено застосування Промо-ставки у розмірі 0,75 % за кожен день користування кредитом протягом перших 28 днів першого базового періоду та Зниженої процентної ставки 1% за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом за Промо-ставкою 0,75% в день за період з 04 квітня по 28 квітня 2025 року, та за ставкою 1% в день у період з 02 травня по 21 жовтня 2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору та додаткових угод до нього (а.с. 55-57). Колегія суддів зауважує, що розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 15 000 грн. нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обумовлений у договорі розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування». Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості за нарахованими відсотками сторона відповідачки не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 15 000 грн., заявлену у позовній заяві та така підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Колегія суддів також вважає обґрунтованою заявлену позивачем вимогу про стягнення із відповідачки на користь позивача комісії за видачу кредиту у визначеному ним розмірі 1 500 грн., оскільки ця комісія є разовою платою саме за видачу кредиту, її сплата обумовлена п. 4.11. Договору, з яким відповідачка погодилась підписавши договір про відкриття кредитної лінії та додаткові угоди до нього. Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» не містить заборони на стягнення такої комісії як частини загальних витрат за кредитом (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 12), включаючи комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту. Також слід зазначити, що плата за ініціювання кредиту врегульована постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, а саме як комісія за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо. Що ж стосується вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з відповідачки на користь позивача 8 650 грн. відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, колегія суддів зауважує таке. 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу. З огляду на вищезазначене, вимога ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 8 650 грн. відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягає до задоволення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, передчасно визнав недоведеним факт перерахування позивачем кредитних коштів відповідачці, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1535-9809 від 04 квітня 2025 року та додаткових угод до нього у розмірі 26 500 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за кредитом, 15 000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 500 грн. заборгованість по комісії. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги частково у розмірі 26 500 грн. із заявлених позивачем 35 150 грн., що становить 75,4% (26 500 грн. х 100 / 35 150 грн.,) з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме: 1 826,49 грн. (2 422,40 грн. х 75,40%) сплаченого судового збору за подання позовної заяви (т.1, а.с. 70) та 2 739,73 грн. (3 633,60 грн. х 75,4%) за подання апеляційної скарги (т.2, а.с. 26), а разом 4 566,22 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кожушка Владислава Олександровича задовольнити частково. Заочне рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року скасувати. Позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором кредитної лінії № 1535-9809 від 04 квітня 2025 року та додаткових угод до нього у розмірі 26 500 (двадцять шість тисяч п`ятсот) грн., з яких: 10 000 (десять тисяч) грн. заборгованість за кредитом, 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. заборгованість по комісії. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4 566 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн. 22 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 25 травня 2026 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин І. О. Максюта