Постанова 4807 № 337/1780/24

Дата документу 31.07.2025 Справа № 337/1780/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/1780/24 Головуючий у 1-й інстанції: Мурашова Н.А. Провадження № 22-ц/807/607/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 26.02.2023р. було укладено договір позики № 78714965, відповідно до умов якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 8 500,00 грн. строком на 30 днів - до 28.03.2023, зі сплатою процентів за користування позикою. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення позики та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 34 000,00 грн., яка складається із заборгованості за позикою - 8 500,00 грн., заборгованості за процентами - 25 500,00 грн. Відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р. ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у зв`язку з чим він має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на свою користь. 21.02.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6389398, відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 10 000,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн. Відповідно до договору факторингу № 24112023 від 24.11.2023 ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у зв`язку з чим він має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на свою користь. 20.02.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06283-02/2023, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн. строком на 25 днів до 16.03.2023, зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 6 059,60 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 2 000,00 грн., заборгованості за процентами - 4 059,60 грн. Відповідно до договору факторингу № 1062023 від 01.06.2023 ТОВ «Аванс Кредит» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Інвеструм». Відповідно до договору факторингу № 27122023-1 від 27.12.2023 ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у зв`язку з чим він має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на свою користь. 21.02.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33024-02/2023, відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 1 400,00 грн. строком на 14 днів - до 06.03.2023р., зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 5 075,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 5 075,00 грн., заборгованості за процентами - 3 675,00 грн. Відповідно до договору факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 ТОВ «Інвеструм Груп» (попередня назва - ТОВ «ФК «Інвеструм») відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у зв`язку з чим він має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на свою користь. Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 55 134,60 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00грн. Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики було задоволено повністю. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 року задоволено. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2024 року скасовано. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2024 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 78714965 від 26.02.2023 в загальному розмірі 11 050,00 грн., за кредитним договором № 6389398 від 21.02.2023 в загальному розмірі 10 000,00 грн., за кредитним договором № 06283-02/2023 від 20.02.2023 в загальному розмірі 2 995,00 грн, за кредитним договором № 33024-02/2023 від 21.02.2023 в загальному розмірі 1 694,00грн., усього - 25 739,00грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 413,47 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона не відкривала банківських рахунків в АТ «Сенс банк», не надавала своїх даних, не залишала жодних заяв на відкриття рахунків, на які нібито перераховувались позикодавцями грошові кошти. Вважає, що її паспортні данні могли бути передані третім особам представниками ПАТ «Альфа банку» в 2019 році, коли вона оформлювала договір для оплати частинами, зверталась в цей банк для отримання платіжної картки, що підтверджується анкетою-заявою АТ «Альфа-банку» про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-банк» від 24.12.2019 року. При укладенні договору ОСОБА_1 зазначала номер телефону НОМЕР_1 та додатковий номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується анкетою-заявою АТ «Альфа-банку» про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-банк» від 24.12.2019 року. Кошти було повністю сплачено по договору на рахунок НОМЕР_3 . Більше відповідач не зверталась ані в ПАТ «Альфа-банк», й тим паче до АТ «Сенс банк» для отримання кредитних коштів або відкриття будь-яких рахунків. У зв`язку з тим, що номер телефону, яким відповідач користувалась - НОМЕР_1 , був контрактним, вона розірвала договір та більше цим номером не користувалась, зіт-картку викинула. Вперше їй стало відомо, що від її імені невідомими особами було підписано кредитний договір 13.03.2023 року, коли на номер телефону НОМЕР_2 зателефонувала невідома особа, яка представилася представником «Кредит Плюс» і повідомила, що ОСОБА_1 має прострочену кредитну заборгованість в розмірі 10 000 гривень, яку їй необхідно погасити. Після того, як вона повідомила, що не брала цих коштів, з нею зв`язався представник служби безпеки цієї організації та більш докладно розповів, що дійсно на її ім`я 20.02.2023 року о 20 год. 50 хв. було оформлено кредит, а кошти було переказано на рахунок, відкритий в АТ «Сенс Банк». Номер телефону, прив`язаний до банківського рахунку, - НОМЕР_1 . Після чого, 14.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділення цього банку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомила, що на її ім`я невідомими особами було відкрито рахунки з прив`язкою до номера телефону, контракт з яким мною було розірвано приблизно в 2020 році. Заяву про перевірку цього дня вона не подавала. Наступного дня їй надійшло SМS-повідомлення від АТ «Сенс Банк», у якому зазначалося, що її кредитна лінія закрита. Після цього з нею зв`язався представник банку, який запропонував прибути до відділення та подати заяву про перевірку. 17.03.2023 року вона знову звернулась до відділення АТ «Сенс банк» з метою написання заяви про перевірку. На підставі наданих нею документів консультантом було встановлено, що з використанням мого паспорту (ID) в період з 16.02.2023 року по 20.02.2023 року було відкрито банківські рахунки, а також що на ці рахунки надходили кредитні кошти в розмірі 10 000 гривень. Оскільки у вищезазначений період вона не відкривала рахунків в АТ «Сенс банк», не брала кредитних коштів, не користувалася ними та не передавала своїх даних третім особам, того ж дня, 17.03.2023 року, вона звернулась із відповідною заявою до ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. За даним фактом відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), кримінальне провадження №12023087070000102. У подальшому, 24.03.2023 року, в поліції Малишевій І.В. було запропоновано написати заяву про закриття провадження, оскільки їй повідомили, що «все-одно нікого не знайдуть» і що таких справ дуже багато. Зазначає, що документи, які були надані уповноваженими особами АТ «Сенс банку», не містять ані її підпису, ані даних про ідентифікацію особи, яка відкривала такі рахунки. Звертає увагу суду, що зазначення персональних даних жодним чином не можуть впливати на підтвердження факту укладення правочину Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано оригіналу кредитного договору, меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку первісного кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 78 ЦПК України. Від представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Степанчук О.А. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду. Так, щодо факту укладання та підписання договору вказує, що у відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, який вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Товариства з урахуванням особливостей, визначених індивідуальною частиною. Таким чином, відповідачем було подано Заявку на оформлення Договору, в якій останній зазначив особисті персональні данні, підтвердив мобільний номер телефону, пройшов процедуру верифікації банківської карти, підписав Договір електронним підписом. Вважає, що посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що він не укладав договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. У свою чергу, доказів того, що номер не належить боржнику відповідачем не надано. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 20.02.2023 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 06283-02/2023, відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 2000,00 грн., строком на 25 днів - до 16.03.2023р. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,99% на добу. Кредит надається клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, - № НОМЕР_4 . Вказаний кредитний договір є договором приєднання, невід`ємною частиною якого є Правила надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Товариства https://avans.credit/, та укладений в ІТС Товариства з підписанням його позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором -W9382. 01.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Інвеструм» було укладено Договір факторингу № 1062023, відповідно до якого останній набув право вимоги за кредитним договором № 06283-02/2023 від 20.02.2023, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 27.12.2023 між ТОВ «Інвеструм Груп» (попередня назва - ТОВ «ФК «Інвеструм») та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27122023-1, відповідно до якого останній набув право вимоги за кредитним договором № 06283-02/2023 від 20.02.2023, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 29.02.2024 становить 6059,60 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 2000,00 грн., заборгованості за процентами - 4059,60 грн. Крім того, між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачкою 21.02.2023 було укладено кредитний договір № 33024-02/2023, відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 1400,00 грн., строком на 14 днів - до 06.03.2023р., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,50% на добу. Кредит надається клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом - № НОМЕР_4 . Вказаний кредитний договір є договором приєднання, невід`ємною частиною якого є Правила надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Товариства https://www.zecredit.com.ua, та укладений в ІТС Товариства з підписанням позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором -W3175. 30.08.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 30082023/1, відповідно до якого останній набув право вимоги за кредитним договором № 33024-02/2023 від 21.02.2023, укладеним між ТОВ «ФК «Інвеструм Груп» та ОСОБА_1 . За розрахунком позивача заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 29.02.2024 становить 5075,00 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 1 400,00 грн., заборгованості за процентами - 3 675,00 грн. Крім того, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 21.02.2023 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 6389398, відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,99% в день (стандартна процентна ставка), з можливістю застосування зниженої процентної ставки - 0,01% в день. Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 (п. 2.1. договору). Вказаний кредитний договір укладений за допомогою ІТС Товариства з підписанням позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором -С5874. 24.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №24112023, відповідно до якого останній набув право вимоги за кредитним договором № 6389398 від 21.02.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 29.02.2024 становить 10 000,00 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн. Крім того, між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 26.02.2023 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78714965, відповідно до якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 8 500,00грн., на строк 30 днів - до 28.03.2023, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2,5% в день (стандартна), 1% в день (знижена відповідно до умов Програми лояльності), 2,7% в день (за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину)). Кредит надається шляхом його перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу - № НОМЕР_4 . Вказаний кредитний договір є договором приєднання, невід`ємною частиною якого є Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики у кінці строку позики), а також Офіційні правила програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), які розміщені на сайті Товариства https://mycredit.ua, та укладений за допомогою ІТС Товариства з підписанням позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором -bSEa3AYbt6. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого останній набув право вимоги за договором позики № 78714965 від 26.02.2023, укладеним між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідачки за вищевказаним договором позики станом на 29.02.2024 становить 34 000,00 грн. та складається із заборгованості за позикою - 8 500,00 грн., заборгованості за процентами - 25 500,00 грн. Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання виконала належним чином, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитами та позикою сплатила первісним кредиторам або позивачу. Відповідно до інформації АТ «Сенс Банк» від 29.07.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , є клієнтом Банку та на її ім`я відкрито декілька рахунків, в т.ч. НОМЕР_6 з електронним платіжним засобом на підставі її заяви від 16.02.2023, оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.02.2023, підписаними ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 2527, та акцептованою Банком, тобто на підставі укладеного в електронній формі договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк». Згідно з випискою в АТ «Сенс Банк» по рахунку НОМЕР_6 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , з платіжною карткою № НОМЕР_7 , 21.02.2023 здійснено зарахування переказу в сумі 2000,00 грн., 10 000,00 грн., 1400,00 грн., 27.02.2023 - 8500,00 грн. Отже, судом встановлено, що у відповідачки існує заборгованість перед позивачем. Також, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.03.2023 за заявою ОСОБА_1 17.03.2023 до реєстру були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом укладання невстановленими особами кредитного договору в АТ КБ «Сенс Банк» №3446 від 17.03.2023 з використанням її даних. В зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнана потерпілою. Постановою дізнавача СД ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 24.03.2023 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя від 04.12.2024 постанова дізнавача від 24.03.2023 скасована, матеріали кримінального провадження направлені для подальшого розслідування. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд правильно виснував, що посилаючись на недоведеність позовних вимог, відповідачка не спростовувала того, що вона укладала відповідні договори та отримувала кошти за такими договорами. Отже, ОСОБА_1 уклала вищевказані кредитні договори, зобов`язавшись повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені вказаними договорами. За змістом наданих суду кредитних договорів вони були укладені за допомогою ІТС Товариств-кредиторів, оформлені письмовими документами і підписані сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачкою - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.ст. 207, 1055 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; надання кредиту позичальнику/відповідачці ОСОБА_1 передбачалось шляхом безготівкового переказу кредитних коштів на зазначені нею реквізити платіжної картки - № НОМЕР_7 . Зазначена платіжна картка (електронний платіжний засіб) була випущена АТ «Сенс Банк» для обслуговування поточного рахунку НОМЕР_6 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 на підставі її заяви від 16.02.2023 та укладеного між нею та АТ «Сенс Банк» в електронній формі договору про банківське обслуговування фізичних осіб, і на неї 21.02.2023 були зараховані перекази в сумі 2000,00 грн., 10 000,00 грн., 1400,00 грн., 27.02.2023 - 8500,00 грн, що відповідають розмірам кредитних коштів за вищезазначеними кредитними договорами. Вказані обставини підтверджуються інформацією АТ «Сенс Банк», копіями документів, на підставі яких відкрито банківський рахунок, а також випискою з особового рахунку НОМЕР_6 з платіжною карткою № НОМЕР_7 , яка є первинним бухгалтерським документом. Колегія погоджується з висновком суду, що доводи ОСОБА_1 про те, що вона не укладала вказані кредитні договори, не підписувала їх та не отримувала кредитні кошти, не підтверджені належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються дослідженими судом копіями кредитних договорів, в яких зазначені персональні дані ОСОБА_1 - її ПІБ, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН (РНОКПП) - НОМЕР_5 , адреса - АДРЕСА_2 , паспорт - НОМЕР_8 , телефон - НОМЕР_9 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інформація про ПІБ, дату народження, РНОКПП, місце реєстрації, паспортні дані збігаються з тими, що зазначені в наданих суду відповідачкою документах - паспорті громадянина України у формі ID-картки, довідці про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру. Ухвалюючи рішення суд правильно виходив із того, що само по собі звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї шахрайських дій та наявність відповідного кримінального провадження не спростовує заявлених в цій справі позовних вимог. Відомостей щодо результатів вказаного кримінального провадження, встановлення причетних до злочину осіб тощо відповідачка суду не надала, в судовому засіданні пояснила, що досудове розслідування триває. З урахуванням встановлених обставин суд підставно вважав кредитні договори чинними та обов`язковими для виконання; вірно встановив, що Товариства - первісні кредитори перерахували кредитні кошти на банківську картку відповідачки, однак остання порушила свої зобов`язання за кредитними договорами, отримані кредити не повернула, проценти за користування ними не сплатила, що відповідачкою не спростовано. Суд також вірно виснував, що на теперішній час право вимагати стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами належить позивачу на підставі договорів факторингу №27122023-1 від 27.12.2023, №30082023/1 від 30.08.2023, №24112023 від 24.11.2023, №14/06/21 від 14.06.2021 з додатками, копії яких додані до позовної заяви і є належними та допустимими доказами у цій справі. На підтвердження розміру заборгованості за вказаними кредитними договорами позивачем надані суду розрахунки заборгованості станом на 29.02.2024. Визначений позивачем розмір заборгованості існував і на момент передачі позивачу первісними кредиторами прав вимоги до боржника ОСОБА_1 , що підтверджено додатками до договорів факторингу - витягом з реєстру боржників. За умовами кредитного договору №06283-02/2023 від 20.02.2023 сторонами було погоджено, що отримані кредитні кошти в сумі 2000,00 грн ОСОБА_1 повинна була повернути у строк до 16.02.2023, сплативши проценти за користування кредитом за цей період в сумі 995,00 грн.; за кредитним договором №33024-02/2023 від 21.02.2023 отримані кредитні кошти в сумі 1400,00 грн ОСОБА_1 повинна була повернути у строк до 06.02.2023, сплативши проценти за користування кредитом за цей період в сумі 294,00 грн.; за кредитним договором №6389398 від 21.02.2023 отримані кредитні кошти в сумі 10000,00 грн відповідачка повинна була повернути у строк до 16.02.2024, сплативши проценти за користування кредитом за цей період в сумі 68670,00 грн.; за кредитним договором №78714965 від 26.02.2023 отримані кредитні кошти в сумі 8500,00 грн відповідачка повинна була повернути у строк до 28.03.2023, сплативши проценти за користування кредитом за цей період в сумі 2550,00 грн. Право кредитора нараховувати ОСОБА_1 передбачені вказаними кредитними договорами проценти припинились з наступного дня, зазначеного в них строку кредитування (строку повернення кредиту). Таким чином, виходячи із конкретних умов, визначених кредитними договорам, - суми кредиту, строку його повернення, розміру процентів за користування кредитом в межах визначеного строку, враховуючи, що ОСОБА_1 факт укладання цих договорів на вказаних умовах, виникнення заборгованості не спростований, суд вірно вважав, що стягненню з відповідачки підлягають неповернуті суми кредиту та несплачені проценти за користування ним в межах визначеного договорами строку, а саме, за кредитним договором №06283-02/2023 від 20.02.2023 заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн , заборгованість за процентами - 995,00 грн., усього 2995,00 грн.; за кредитним договором №33024-02/2023 від 21.02.2023 заборгованість за тілом кредиту - 1400,00 грн , заборгованість за процентами - 294,00 грн., усього 1694,00грн.; за кредитним договором №6389398 від 21.02.2023 заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн. (позивач не вимагає стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором); за кредитним договором №78714965 від 26.02.2023 заборгованість за тілом кредиту - 8500,00 грн, заборгованість за процентами - 2550,00 грн., усього 11 050,00грн. Загальна сума боргу становить 25 739,00 грн. Щодо клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, а саме, копії відповіді ПрАТ «ВФ Україна» від 13.03.2025 року та заяви відповідачки, колегією були оглянуті вказані відповідь та заява, та долучені до матеріалів справи. Проте, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки, відповідачкою порушено порядок подання доказів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено: «Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції». За змістом частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 зазначено, що: «при цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019 № 615/0/45-19 через те, що цей витяг датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15». Такий правовий висновок викладений у Постанові ВС від 10.03.2021 по справі № 522/16044/20 . Надавши до апеляційного суду нові докази по справі, відповідачка не підтвердила за допомогою належних засобів доказування факт неможливості подання нею таких нових доказів до суду першої інстанції до закінчення розгляду справи, що в свою чергу унеможливлює їх прийняття судом апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко