Постанова 4802 № 161/19928/25

Справа № 161/19928/25 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д. Провадження № 22-ц/802/862/26 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Осіпука В. В., секретаря Прядуна Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 Бущака Володимира Володимировича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2022 внука позивача ОСОБА_2 було призвано на військову службу під час мобілізації, а 25.03.2025 він зник безвісти під час виконання військового обов`язку. У 2013 році батьків ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав. Позивач виховувала ОСОБА_2 та утримувала його до досягнення повноліття, а потім - вже він утримував її. Ще до мобілізації позивач та її внук проживали разом, винаймали квартири в різних районах міста Одеса. Потім він фактично придбав житловий будинок в с. Долинське Подільського району Одеської області (без юридичного оформлення права власності), в якому вони постійно проживали. Він оплачував всі необхідні платежі та утримував позивача. В 2025 році внук придбав позивачу легковий автомобіль. Під час проходження онуком військової служби позивач перебувала поряд з ним, він винаймав їй квартиру поблизу місця проходження служби та утримував її матеріально. Годувальником в сім`ї був ОСОБА_2 .. Встановлення факту перебування на утриманні внука необхідно позивачу для отримання належного йому грошового забезпечення та інших виплат. В зв`язку з цим позивач просила суд встановити факт перебування на утриманні внука, який зник безвісти. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2026 рокузаяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні внука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 25.03.2025 під час виконання обов`язків військової служби. Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 Бущак В. В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд не визначився належним чином з характером спірних правовідносин та фактами, які підлягали встановленню, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив достатності наданих доказів для задоволення вимог,просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовнихвимогу повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Міністерства оборони України Ткачук В. В. просить апеляційну скаргу задовольнити, вважає рішення незаконним та необґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Якимова О. В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Від позивача ОСОБА_1 та представників відповідачів надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності. Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзивів, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 01.07.2013, (а.с. 8), свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 22.07.2025, (а.с. 8 зворот). Його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12.06.2013 у справі №544/731/13, яке набрало законної сили 23.06.2013, були позбавлені батьківських прав щодо нього (а.с. 9-10). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, отримує пенсію за віком (пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , а.с. 16). В сповіщенні №1000 від 25.03.2025 зазначено про те, що солдат ОСОБА_2 , 1997 року народження, призваний на військову службу по мобілізації 27.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Щербинівка Донецької області, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність 25.03.2025 зник безвісти. На даний момент його місцезнаходження не встановлено (а.с. 13 зворот). Відомості про ОСОБА_2 , зниклого безвісти за особливих обставин, внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (витяг №20250819-3402 від 19.08.2025, а.с. 14). Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту перебування фізичної особи на утриманні. Слід звернути увагу, щов даному випадку між сторонами відсутній спір про право позивача в матеріальному сенсі, адже відповідачі не є суб`єктами отримання будь-яких соціальних виплат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21). А тому такі вимоги позивача мали б розглядатися судом в порядку окремого, а не позовного провадження. Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Цією ж частиною вказаної статті Закону №2011-XII визначені порядок виплати та коло осіб, яким виплачується грошове забезпечення, а також передбачено, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Стаття 16-1 Закону №2011-XII визначає коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч. 1 ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування на утриманні внука, який зник безвісти. Задовольняючи заяву в частині встановлення факту перебування на утриманні внука, який зник безвісти, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 , яка є бабою військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти при виконанні військової служби, отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, тобто перебувала на його утриманні, оскільки заявницею надано належні та допустимі докази на підтвердження даного факту. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не ґрунтується на встановлених обставинах справи та досліджених доказах. Так, обґрунтовуючи свої висновки, суд покликався на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12.06.2013 у справі №544/731/13, яке набрало законної сили 23.06.2013. Цим рішенням суду встановлено обставину про те, що неповнолітній ОСОБА_2 , з 2002 року постійно проживав з бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Разом з тим, постійне проживання внука з позивачкою на момент його неповноліття не свідчить про перебування баби на утриманні внука. Згідно з довідками №1220 від 02.08.2018 та №535 від 02.08.2022, виданими Долинською сільською радою, ОСОБА_1 проживає (без реєстрації місця проживання) на території Долинської сільської ради Подільського (Ананьївського) району Одеської області з 02.08.2018 по дату оформлення довідок (а.с. 16 зворот-17). В зазначеній довідці будь яка інформація про спільне проживання позивачки з онуком відсутня. На думку суду першої інстанції в письмових поясненнях сусідів позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначено про те, що ОСОБА_1 проживала в будинку в селі Долинське, який придбав їй внук ОСОБА_7 , та вела невелике господарство. Внук купував їй дрова, ліки, продукти, а коли вона хворіла - то забирав до себе в Одесу, оскільки вона піклувалася про нього в дитинстві (а.с. 7). При цьому так звані пояснення сусідів - це ксерокопія рукописного тексту невідомого походження і вони не можуть бути належними та допустимими доказами у цій справі. Будь які свідки в судовому засіданні не допитувалися. Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази скрутного матеріального становища позивачки. В Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутні відомості про доходи ОСОБА_1 за період з січня 2025 до березня 2025 року (відомості з ДРФОПП №1618-25-09700 від 25.08.2025 а.с. 15 зворот), проте ця довідка не свідчить про відсутність інших доходів у позивачки, при цьому інформація про розмір пенсії, яку отримує позивачка, відсутня. На аркуші справи 11 міститься копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 , її покликання на ту обставину, що ОСОБА_8 подарував їй автомобіль, не підтверджені доказами, інформація щодо придбання цього автомобіля за кошти ОСОБА_2 відсутня. Суд також дійшов висновку, що з виписки по рахунку № НОМЕР_5 за період з 01.05.2024 до 22.07.2025 вбачається, що ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на ім`я ОСОБА_1 (а.с.12 зворот-13), проте незначна кількість таких переказів та їх розмір не можуть свідчити про грошову допомогу позивачці від онука та про її постійний характер. Таким чином, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач не довела належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи, і на які вона посилалася на підставу своїх вимог, а самефакту перебування ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_2 , тобто отримання нею допомоги від онука, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Слід також зазначити, що позивачкою не доведено відсутність осіб, які за законом зобов`язані утримувати ОСОБА_1 . Також, відсутня доказова інформація щодо наявності або відсутності у позивача інших дітей, відсутня інформації щодо рідних братів/сестер ОСОБА_2 , які, у разі їх наявності, могли б свідчити про перебування на утриманні, а також на права яких безпосередньо вплинуло б рішення про встановлення юридичного факту перебування на утриманні. Також апеляційним судом встановлено, що відповідно до поданого представником позивача ОСОБА_9 сповіщення № 19 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця, виданого Міністерством обороно України ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.03.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув, також дану обставину підтверджує подане Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 актовий запис 4 від 06.05.2026 року Серія НОМЕР_6 . В тексті сповіщення зазначено, що особисте розпорядження відсутнє. Таким чином, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , оскільки не встановив усіх елементів юридичного складу, необхідного для встановлення відповідного факту. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 Бущака Володимира Володимировича задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року в даній справі скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий Судді :