Постанова 4812 № 486/2001/25

12.05.26 22-ц/812/988/26 Справа №486/2001/25 Провадження № 22-ц/812/988/26 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 12 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В., за відсутності учасників справи належним чином повідомленних про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Палій Лілією Володимирівною на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 березня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Волощук О.О., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України. Заяву мотивовано тим, що її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на посаді кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення в/ НОМЕР_3 Національної гвардії України по мобілізації з 24 травня 2022 року. 26 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Михайлівка Покровського району Донецької області, внаслідок штурмових дій противника, її син зник безвісти. Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 13 вересня 2024 року ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 09 вересня 2024 року. ОСОБА_1 , як мати, вкінці серпня 2024 року отримала сповіщення №626 від 27 серпня 2024 року про зникнення свого сина під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Михайлівка Донецької області 26 серпня 2024 року. 30 серпня 2024 року вона звернулася у правоохоронні органи - відділення поліції №3 (м. Південноукраїнськ) Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, з заявою про розшук її сина, за її зверненням було порушено розшукову справу (номер кримінального провадження 12024152120000386) та відібрано букальний епітелій для молекулярно-генетичного дослідження. По факту зникнення на підставі наказу №3383 командира в/ НОМЕР_4 Національної гвардії України від 26 серпня 2024 року та наказу№1020 командира в/ч НОМЕР_4 Національної гвардії України від 19 лютого 2025 року було проведено службове розслідування. Вказаним службовим розслідування встановлено, що син заявниці ОСОБА_2 , за бойовим розпорядженням командира НОМЕР_5 бригади оперативного призначення від 25 серпня 2024 року №3071 дск, був залучений до виконання бойових завдань у районі Гірник, Селидове, Мирноград, Покровськ в операційній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для здійснення відсічі збройної агресії рф проти України. Під час бойового завдання 26 серпня 2024 року зранку противник почав штурмові дії, після відбиття штурму, її син та ст.сержант ОСОБА_3 почали відходити для укомплектування боєприпасами та ворог знову почав вогонь. Ховаючись від вогню, її син та ст.солдат ОСОБА_4 сховались в укритті (ангар), по якому теж було відкрито вогонь. Зважаючи на тривалий термін пошуку ОСОБА_2 (дорозвідка дронами не виявила трупів) та відсутність інформації щодо нього про перебування в полоні, ОСОБА_1 має чітку впевненість у загибелі її сина. Наказом №3661 командира в/ч НОМЕР_4 Національної гвардії України від 11.06.2025 року «Про підсумки службового розслідування», встановлено відсутність інформації про перебування у полоні солдата ОСОБА_2 , а також інформації про добровільну здачу його в полон. Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно до затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), с. Гірник Покровського району Донецької області до 05.09.2024 року мало статус території на якій велися активні бойові дії. Заявниця вважає, що оголошення її сина померлим поставить крапку її пошукам та марним очікуванням, як матері. Зазначає, що не має більше сил чекати його повернення, розуміючи, що ОСОБА_5 вже немає серед живих. Необхідність оголошення особи померлою в судовому порядку пов`язана з неможливістю у позасудовому порядку встановити (підтвердити) факт загибелі (смерті) військового. При цьому є важливим, що особа загинула саме внаслідок збройної агресії російської федерації. Викладені в акті службового розслідування факти дають підстави вважати, що мали місце обставини, які загрожували смертю фізичній особі та дають підставу припускати загибель військовослужбовця у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Посилаючись на викладене, заявниця просила оголосити громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зниклого безвісти за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Михайлівка Покровського району Донецької області під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, померлим з дня набрання законної сили рішенням суду. Ухвалами суду від 16 січня 2026 року та 11 лютого 2026 року залучено в якості заінтересованих осіб: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України. Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 березня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою. Надані заявницею на підтвердження обставин імовірної загибелі ОСОБА_2 докази не дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд дійшов висновку, що відсутні підстав для оголошення його померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України. Суд першої інстанції виснував, що враховуючи, що наявні матеріали заяви не містять безспірних доказів, які б дозволили оголосити ОСОБА_2 померлим, суд дійшов висновку, що оскільки за наданими до заяви документами ОСОБА_2 зник безвісти в районі проведення бойових дій, які припинені 25.03.2024 року та дана територія окупована з 24.10.2024 року, згідно з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 року, вказана заява про оголошення його померлим не підлягає задоволенню. Заявниця у заяві посилається на те, що днем вірогідної смерті ОСОБА_2 встановлено 09.09.2024 року, посилаючись на результати службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) №3383 від 26.08.2024 року, проте вказаний висновок не містить викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 в зазначену дату, а передбачає лише зазначення втрати зв`язку з солдатом ОСОБА_2 , що обумовлює можливість вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_6 , посилаючись на ті ж самі обставини, які вказували у заяві, а також на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву. Апеляційна скарга мотивована тим, що з фактів, викладених в акті службового розслідування наявні обставини, що загрожували смертю фізичній особі та дають підставу припускати загибель військовослужбовця у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В акті службового розслідування підтверджено всі обставини, що дають право вважати, що ОСОБА_2 загинув та зазначено, що територія, де він зник вже окупована, тому проведення там заходів щодо виявлення останків неможливо. Більше того, проводились дорозвідка БпЛА після бою і жодних останків виявлено не було, що дає підстави вважати ОСОБА_2 загиблим. Отже, зважаючи на тривалий термін пошуку ОСОБА_2 (дорозвідка дронами не виявила трупів) та відсутність інформації щодо нього про перебування в полоні, заявниця має чітку впевненість у його загибелі. Звертає увагу суду, що з моменту зникнення ОСОБА_2 минуло вже більше 1,5 року. За весь цей час вона не отримала від нього жодної звістки. Тим більше, що матеріалами справи підтверджується, що у полоні він не перебуває. Будь він живим, він обов`язково вже дав про себе знати чи з`явився за місцем проживання, оскільки крім заявниці, має ще неповнолітнього сина. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційну скаргу підтримують у повному обсязі та просять її задовольнити. Справу розглянуто за відсутності учасників справи, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16,17). Його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с.18) ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України по мобілізації з 24 травня 2022 року ( а.с.10 ). Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240913-1078 від 13.09.2024 року, ОСОБА_2 09.09.2024 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с.15). Відповідно до сповіщення сім`ї №626 від 27.08.2024 року, ОСОБА_1 надійшло повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, призваний на військову службу за мобілізацією 24.05.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник безвісти 26.08.2024 року під час виконання бойових завдань поблизу н.п.Михайлівка, Покровського району, Донецької області, внаслідок штурмових дій противником перестав виходити на зв`язок. Пошукові заходи успіхів не мали. На даний час місце знаходження невідоме (а.с.19). На підставі вище зазначеного сповіщення сім`ї №626 від 27.08.2024 року, ОСОБА_1 звернулася з заявою до поліції, у зв`язку з чим було заведено справу №12024152120000386 кримінального провадження (а.с.20) та відібрано букальний епітелій для молекулярно-генетичного дослідження (а.с.21). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №248 від 21.08.2024 року (місто Запоріжжя) солдата ОСОБА_2 (по мобілізації), який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 ), зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 21.08.2024 року (а.с.127). Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №253 від 26.08.2024 року (місто Запоріжжя), кулеметник 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_2 зник безвісті 26.08.2024 року (а.с.126). За фактом зникнення безвісті кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) №3383 від 26.08.2024 року (а.с.117) проведено службове розслідування, відповідно до висновку якого в ході розслідування встановлено, що 26.08.2024 року командир 3-го батальйону оперативного призначення майор ОСОБА_7 рапортом доповів про те, що 26.08.2024 року о 06:55-11:05 в районі півн. сх. околиці н.п. Миколаївка, Донецької області під час штурмових дій противника на спостережний пост « ІНФОРМАЦІЯ_8 » зник безвісти кулеметник 3-го взводу оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_2 . Солдат ОСОБА_2 на зв`язок не виходить, фактів загибелі та протиправних дій не встановлено. Пошукові дії тривають. Під час виконання завдання солдат ОСОБА_2 був екіпірований у засоби індивідуального захисту (шолом кевларовий, бронежилет, протигаз). Згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_7 бригади оперативного призначення від 25.08.2024 року №3071дск кулеметник 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_2 був залучений до виконання бойових завдань у районі Гірник, Селидове, Мирноград, Покровськ в операційній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для здійснення відсічі збройної агресії російської федерації проти України. З пояснень заступника командира бойової машини провідника-оператора роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення старшого сержанта ОСОБА_3 стало відмово, що 26.08.2024 року старший сержант ОСОБА_4 , старший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_2 були відряджені до 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 та перебували на СП «Болгар». 26.08.2024 року зранку противник почав штурмові дії на СП «Болгар». Після відбиття штурму з`ясувалося, що закінчились боєприпаси. Бійці почали відходити, щоб доукомплектуватися боєприпасами. При відході по ним противник почав вести вогонь, гвардійці змінили курс напрямку та побігли в укриття. Коли підбігали до укриття по ним знову почали вогонь. Старший сержант ОСОБА_3 бачив, що старший солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_2 зайшли в ангар, після чого втратив бійців з поля зору. Через важке поранення не зміг перевірити, де саме бійці та вирушив до місця евакуації, де його забрали. На місці евакуації старшому сержанту ОСОБА_3 надали допомогу та евакуювали, подальша доля гвардійців йому невідома. З пояснень начальника секції S-1 (персонал) штабу ББС лейтенанта ОСОБА_8 стало відомо, що 26.08.2024 року перебуваючи на КСП 2-го батальйону оперативного призначення по засобах радіозв`язку було передано інформацію про штурм СП «болгар». Після чого було направлено засоби аеророзвідки, щоб перевірити обстановку на СП «Болгар». Внаслідок чого було виявлено старшого сержанта ОСОБА_3 , який рухався в бік позиції «Ланцюг». Подальші пошукові заходи солдата ОСОБА_2 результату не дали та місцезнаходження його невідоме. Відповідно до витягу з журналу бойових дій НОМЕР_8 батальйону оперативного призначення НОМЕР_7 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 01.07.2024 року обліковий номер 279дск запис за 26.08.2024 року. 26.08.2024 року о 6:55-11:05 в районі пн. Окол н.п. Михайлівка під час штурмових дій противника на СП «Болгар»: солдат ОСОБА_2 , в/сл по мобілізації, кулеметник 3 воп роп (на БМП) НОМЕР_9 боп в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зник безвісти. Старший солдат ОСОБА_4 , в/сл по мобілізації, старший механік-водій 1 воп роп (на БМП) 3 бол в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зник безвісти (Додаток 7). В ході проведення службового розслідування було встановлено, що військовослужбовцями та посадовими особами підрозділу вживалися заходи щодо встановлення місцезнаходження солдата ОСОБА_2 , в тому числі за допомогою БпЛА розвідки. Причинами, які не дозволили встановити місцезнаходження військовослужбовця є стрімке просування противника та окупація місцевості на якій відбувалося виконання бойового завдання, щільний артилерійський обстріл місцевості ймовірного зникнення солдата ОСОБА_2 та масове застосування противником FPV дронів по пошуковим групам. В ході проведення службового розслідування будь-яких фактичних даних, що свідчили б про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває в полоні отримано не було. В ході проведення службового розслідування не було встановлено фактів або відомостей, які б свідчили про добровільну здачу в полон солдата ОСОБА_2 або відмову діяти зброєю під час бою. На час проведення службового розслідування достовірної інформації про місце перебування солдата ОСОБА_2 отримано не було, зв?язок з ним втрачено, а тому є підстави у зв?язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, вважати даного військовослужбовця зниклим безвісти за особливих обставин. 26.08.2024 року за №3/29/2/2-12782 по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 повідомлено керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Так, службовим розслідуванням встановлено, що кулеметник 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_2 у зв?язку зі збройним конфліктом, воєнними діями зник безвісти за особливих обставин. Пропонується вважати підтвердженим факт зникнення безвісти кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_2 ; вважати завершеним службове розслідування за фактом зникнення безвісти кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_2 ; вважати кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти за особливих обставин; вважати відсутньою вину посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо дій (бездіяльності), що призвели до зникнення безвісти кулеметника 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_2 ; вважати відсутньою інформацію щодо будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває в полоні; вважати відсутньою інформацію щодо будь-яких фактів або відомостей, які б свідчили про добровільну здачу в полон молодшого солдат ОСОБА_2 або відмову діяти зброєю під час бою /а.с.110-116, 128-130/. Згідно пояснень заступника командира бойової машини піхоти навідника-оператор РОП (на БМП) НОМЕР_9 БОП вч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_3 від 07.02.2025 року, 26.08.2024 року старший солдат ОСОБА_4 , старший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_2 були прикомандировані до 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 та перебували на СП «Болгар». 26.08.2024 року зранку противник почав штурмові дії на їхнє СП. Вони відбили штурм, у них закінчились боєприпаси. Вони почали відходити, щоб доукомплектуватися бк. Коли вони почали відходити, по ним почав вести вогонь противник, вони змінили курс напрямку, і побігли до укриття. Коли підбігали до укриття, по ним знову почали вогонь. ОСОБА_3 отримав сильно поранення в руку, надав собі медичну допомогу і продовжили рух до ангарів в укриття. По ним знову відкрили вогонь, і вони розбіглися. ОСОБА_3 побачив, як вони (старший солдат ОСОБА_9 та солдат ОСОБА_2 ) зайшли в ангар, після чого втратив їх з огляду. Через важке поранення він не зміг перевірити, де саме вони, і пішов до місця евакуації, де його забрали. На місці евакуації ОСОБА_3 зустрівся з іншою групою, яка надала йому допомогу та евакуювала. Подальше долю хлопців він не знає /а.с.121-122/. Згідно пояснень начальника секції S-1 (персонал) штабу ББС вч НОМЕР_1 НГУ лейтенанта ОСОБА_8 від 25.05.2025 року, 26.08.2024 року, перебуваючи на КСП 2-го батальйону оперативного призначення по засобах радіозв?язку було передано інформацію про штурм СП «Болгар». Після чого було направлено засоби аеророзвідки, щоб перевірити обстановку на СП «Болгар». Внаслідок чого було виявлено старшого сержанта ОСОБА_3 , який рухався в бік позиції «Ланцюг». Подальші пошукові заходи солдата ОСОБА_2 результату не дали та місцезнаходження його невідоме /а.с.123-124/. Відповідно до витягу з журналу бойових дій 2-го батальйону оперативного призначення НОМЕР_10 бригади оперативного призначення Національної гвардії України, 26.08.2024 року о 6.55-11.05 в районі пн. окол н.п. Михайлівка під час штурмових дій противника на СП « ІНФОРМАЦІЯ_8 »: солдат ОСОБА_2 , в/сл по мобілізації, кулеметник 3 воп роп (на БМП) НОМЕР_9 боп в/ч НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 зник безвісти (а.с.125). Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то воєнні дії на цій території ще не завершені, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, які є протилежними у питанні того, як застосовуються висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви вважав, що якщо після закінчення активних бойових дій на певній території, ця ж територія стала тимчасово окупованою рф, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається. Колегія суддів звертає увагу, що Касаційний цивільний суд нагадує, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" (речення друге). Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України "з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців" використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови Великої Палати Верховного Суду). У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців. Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу". У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: "… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість" (див. пункт 82 постанови). Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) про повернення на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 671/132/25 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою відступу (конкретизації) від попереднього правового висновку у справі № 755/11021/22. Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником. Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України. Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 26 серпня 2024року. Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25(щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 13 березня 2026 року в справі № 352/1828/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області). На переконання колегії суддів, розширювальне тлумачення частини 2 статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що у вказаній справі, є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ймовірно, загинув за особливих обставин в селищі Михайлівка Покроваського району Донецької області під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) №3383 від 26.08.2024 року, під час проведення якого допитані свідки: заступник командира бойової машини піхоти навідник-оператор РОП ( на БМП) З БОП ОСОБА_3 , начальник секції штабу ББС ОСОБА_8 , які підтвердили обставини загибелі ОСОБА_2 , а також документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , відсутня інформації про перебування його в полоні або про добровільну здачу в полон. Проте суд першої інстанції, виходячи з обставин справи й наданих сторонами доказів, в інший спосіб розтлумачив частину другу статті 46 ЦК України, в зв`язку з чим відмовив у задоволені заяви ОСОБА_10 про оголошення померлим її сина ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду належить скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_1 та оголосити громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце смерті - селище Михайлівка Покровського району Донецької області під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_6 , задовольнити. Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Оголосити громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце смерті - селище Михайлівка Покровського району Донецької області під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.