Постанова Закарпатський апеляційний суд № 309/1262/25

Справа № 309/1262/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 28 травня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляков Михайло Володимирович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року та на додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2025 року у складі судді Волощук О. Я., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу, сплаченого за попереднім договором,- в с т а н о в и в : У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення авансу, сплаченого за попереднім договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 серпня 2022 року між ОСОБА_2 було укладено попередній договір, згідно якого сторони зобов`язались: відповідач ОСОБА_1 зобов`язувався продати позивачу будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок за суму еквівалентну 13000 доларів США не пізніше 01 листопада 2022 року. В якості авансу відповідачу було передано кошти у розмірі 1000 доларів США та надана відповідна розписка. На момент укладення попереднього договору відповідачем не було оформлено правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований будинок, і відповідач зобов`язувався виготовити їх для подальшого оформлення договору купівлі-продажу. 10.11.2022 року позивачем було направлено засобами поштового зв`язку відповідачу лист-вимогу повернути у 10-денний строк грошові кошти отримані відповідачем у розмірі 1000 доларів США у зв`язку із невиконання домовленостей щодо оформлення документів для укладення договору купівлі-продажу. Позивач вважає, що відповідачем не вчинено усіх необхідних дій, які б свідчили про наміри та готовність укласти основний договір у встановлений попереднім договором строк і основний договір не укладений із його вини. У зв`язку з тим, що договір купівлі продажу будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований будинок, не було укладено, передана відповідачу сума у розмірі 1000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню. За вказаних обставин позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суми авансу сплаченої у розмірі 1000 доларів США еквівалентної 41080,70 грн. та судові витрати у справі. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого за попереднім договором авансу в розмірі 41080,70 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. 19.08.2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Кричфалушій І.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі, пов`язаних з правничою допомогою адвоката по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу, сплаченого за попереднім договором. Додатковим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2025 року заяву представника позивача, адвоката Кричфалушій І.І. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляков М.В., просить рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути на користь апелянта судовий збір, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував заперечення відповідача та не надав оцінку поданим ним доказів, яким підтверджено, що всі документи необхідні для відчуження будинку та земельної ділянки були виготовлені на початку грудня 2022 року. Суд помилково вказує суму отриману відповідачем як аванс, хоча така є завдатком, та не врахував, що порушення зобов`язання сталося з вини ОСОБА_2 , що є підставою для відмови у позові. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представники відповідача адвокати Поляков М.В., Гринюк Г.В. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, представників сторони, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з приписами ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи заявлений позов суд першої інтенції виходив з його обґрунтованості та доведеності. З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до розписки від 24.08.2022 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 1000доларів США за продаж будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки. У даній розписці зазначено суму угоди еквівалентну 13000 доларам США та визначено дефініцію сплаченої суми - 1000 доларів США, як завдаток. Відповідач ОСОБА_1 визнав отримання суми у розмірі 1000 доларів США від позивача. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, шо зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №296/10217/15-ц (провадження №14-727цс19). Встановивши, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі продажу будинку та земельної ділянки, позивач у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачу 10000 доларів США, як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкта нерухомого майна, однак договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не був укладений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного позивачем авансу у розмірі 1000 доларів США, що 41080,70 грн. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року в справі № 6-176цс12. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов. Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, ґрунтуються на помилковому тлумаченні вищевказаних норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу. Доводів щодо необґрунтованості додаткового рішення від 29 серпня 2025 року апеляційна скарга не містить, вмотивована виключно неправомірністю рішення суду по суті спору від 18 серпня 2025 року. Оскільки рішення суду від 29 серпня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає, то і відсутні підстави для скасування додаткового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судових рішень першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поляков Михайло Володимирович,залишити без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року та додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 08 червня 2026 року . Головуючий : Судді: