Постанова 4803 № 201/13127/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5946/22 Справа № 201/13127/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог було вказано, що позивач мав намір придбати квартиру, та в процесі пошуків житла за допомогою ріелторів йому було запропоновано придбати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку він погодився придбати. 12.11.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір про наміри №12\11. Відповідач декілька разів зазначала, що вона є єдиним власником квартири, ріелтори запевнили позивача, що усі документи перевірено та жодних питань щодо їх правової частини не має. Згідно п. 2.1 договору позивач передав відповідачу у якості гарантії виконання зобов`язань грошову суму у розмірі 52200.00 грн. Згодом виявилося, що відповідач не є одноособовою власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 . 3\4 означеної квартири належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.03.2006, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.07.2019 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2015. 1\4 квартири належить доньці відповідача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.03.2006, як учасниці приватизації квартири. Даний факт був прихований від позивача та з цих підстав він відмовився від купівлі квартири. Після того як позивач звернувся до відповідача з прохання повернути сплачені кошти за договором, відповідач відмовилась їх повертати, що на думку позивача порушує його права. На підставі викладено просить суд стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 52200.00 грн., яка була сплачена за договором про наміри №12\11, а також судові витрати (а.с.2-13). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовлено (а.с. 83-86). Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення суду, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.92-101). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір про наміри №12\11 відповідно до якого сторони погодили не пізніше 13 грудня 2021 року до 17:00 годин, укласти та нотаріально посвідчити приватним нотаріусом договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Згідно п. 2.1 договору позивач передав відповідачу у якості гарантії виконання зобов`язань грошову суму у розмірі 52200.00 грн. Власниками вказаної квартири є відповідач та її донька. 3\4 означеної квартири належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.03.2006, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.07.2019 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2015. 1\4 квартири належить доньці відповідача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.03.2006, як учасниці приватизації квартири. Вказані обставини не заперечуються сторонами. Договір про наміри був укладений на підтвердження сторонами дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу, а час протягом одного місяця між укладанням договору про наміри - 12 листопада 2021 року та узгодженою сторонами датою вчинення договору купівлі-продажу - 13 грудня 2021 року був необхідним для отримання дозволу органу опіки та піклування на продаж позивачу частки житла, яка належить неповнолітній доньці відповідача, оскільки для вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини обов`язково надається дозвіл органу опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло (частина 4 статті 177 Сімейного кодексу У країни). Розпорядженням голови адміністрації соборного району Дніпровської міської ради від 02 грудня 2021 року №267-р «Про надання дозволу дитині, ОСОБА_3 , на продаж житла та прийняття в дар житла на своє ім`я» було надано дозвіл ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє за згодою своїх батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на продаж частини квартири, належної їй на праві спільної сумісної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за умови одночасного прийняття в дар на своє ім`я квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. № 52). На підтвердження своїх дійсних намірів щодо укладення договору купівлі-продажу, 10 грудня 2021 року відповідачем було надіслано позивачу лист-запрошення, з пропозицією 13 грудня 2021 року о 17:00 з`явитись до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Тетерєвої М.М., офіс якої розташовано за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення 12 (кабінет 15, 17), проте відправлення так і не було доставлено позивачу, що підтверджується роздруківкою трекінгу відправлення з офіційного веб-сайту Укрпошти (а.с. № 56-59). 13 грудня 2021 року о 17:00 позивач та її неповнолітня донька ОСОБА_3 з`явились до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Тетерєвої М.М. та знаходились у приміщенні нотаріальної контори, очікуючи явку позивача, що підтверджується свідоцтвом від 13 грудня 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за №1319, заявою позивача про надання згоди своїй неповнолітній доньці ОСОБА_3 на отримання свідоцтва про перебування особи в певному місці від 13 грудня 2021 року, зареєстрованою в реєстрі за №1318, свідоцтвом від 13 грудня 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за №1320 (а.с. 53-55). Позивач у вказаний час не з`явився та договір купівлі-продажу укладено не було, що також не заперечують сторони. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є не доведеними та не ґрунтуються на законі. Однак, із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України). Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Як вбачається із матеріалів справи, сторони договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства не уклали, а лише домовилися укласти такий договір у майбутньому. А тому передана позивачем грошова сума у загальному розмірі 2000.00 дол. США є авансом, а не завдатком. Враховуючи наведене та положення статті 570 ЦК України сума, яка названа в договорі про наміри завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу нерухомого майна на виконання якого передано кошти. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання. Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постанові від ЗО січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18).,постанові у справі №551/980/19 від 22 квітня 2021 року,постанові у справі № 711/5065/15-ц від 17 червня 2021 року. На зазначене суд 1 інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду 1 інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, слід скасувати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 52 200,00 грн. в рахунок повернення сплаченого авансового платежу за договором №12/11 від 12.11.2021 року. На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2270, 00 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти у розмірі 52 200,00 грн. в рахунок повернення сплаченого авансового платежу за договором №12/11 від 12.11.2021 року. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: