Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 572/1240/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 572/1240/26 пров. № А/857/27476/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Димарчук Т.М., суддів Москаля Р.М., Сала П.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя Довгий І.І., м. Сарни) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у березні 2026 року звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив встановити факт порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 18.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 10.04.2026 позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стосовно незазначення реквізитів оскарженого наказу зазначає, що ним вживалися заходи для його отримання, однак будь-якої відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_1 не надійшло. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не було вжито дій стосовно витребування цього наказу за клопотанням позивача. Щодо недоліку апеляційної скарги по сплаті судового збору зазначає, що були наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви, однак суд першої інстанції безпідставно не взяв їх до уваги. Вважає, що в повній мірі усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Сарненського районного суду Рівненської області без руху, надав відомості та вчинив відповідні заходи, що відповідають можливостям позивача в даній ситуації. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що згідно з частиною другою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, в якій, зокрема, просив звільнити його від сплати судового збору на підставі скрутного матеріального стану. На підтвердження вказаного, додав довідку з Головного управління ПФУ в Рівненській області від 05.03.2026 №1700-0214-8/18540, згідно з якою ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Рівненській області і не отримує пенсію. Також позивачем додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.03.2026. Згідно з наданою довідкою за період з січня 2025 року по грудень 2025 року інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_1 в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня. Також, позивач заявив клопотання про витребування доказів у відповідача, зокрема наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період. Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 18.03.2026 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено. Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 18.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зокрема, вказано, що позивачем: не зазначено адресу відповідача Військової частини НОМЕР_1 Житомирської області; прізвище начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; не долучено письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не вказано, який саме наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата та номер) оскаржується; не подано доказів перебування ОСОБА_1 в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 ; зазначено також про необхідність надання документів, які підтверджують сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору. На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 03.04.2026 подав до суду заяву, в якій: зазначив адресу відповідача Військової частини НОМЕР_1 Житомирської області; надав докази перебування в списках військової частини НОМЕР_1 ; подав письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; вказав прізвище начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосовно реквізитів наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що не володіє такою інформацією. Разом з тим, повідомив, що ним вживалися заходи для з`ясування цієї інформації, зокрема надіслано запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак станом на 03.04.2026 будь-якої відповіді не отримано. Наведене підтверджується відповідними доказами. Стосовно недоліку щодо сплати судового збору, подав клопотання про звільнення від такого, та додав ті ж докази, що і до позовної заяви. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зокрема не вказано реквізитів оскаржуваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (дати та номеру). Також судом відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та зазначено, що позивач не довів свого незадовільного майнового стану. Суд апеляційної інстанції, вважає такі висновки першого суду необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи: - відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; - позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); - немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. З оскаржуваної ухвали суду першої інстанції слідує, що однією з підстав для повернення позовної заяви слугувало те, що позивач не вказав реквізитів оскаржуваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Апеляційний суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 9 КАС України, згідно з якою суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому, згідно з частиною 3 статті 77 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналізуючи вищенаведені норми, вбачається, що кодексом розподілено обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів. Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності. У свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх вимог. Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділений повноваженнями збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин справи, шляхом витребовування необхідних доказів у разі виникнення такої потреби. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього стаття 9 КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначаються докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначається щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Згідно з частинами 4, 5 статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо. Згідно зі статтею 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. З матеріалів справи вбачається, що позивачем були долучені в суді першої інстанції докази вжиття заходів з метою отримання спірного наказу. Зокрема, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 26.03.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій висловлено прохання надати копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с. 20); квитанцію з датою відправки та номером рекомендаційного листа із вказаною заявою (а.с. 21). Станом на момент подання позовної заяви та винесення судом ухвали про залишення позову без руху будь-якої відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем не отримано. Відтак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви у зв`язку з не зазначенням позивачем реквізитів спірного наказу та безпідставно в порушення приписів частини 4 статті 9 КАС України не вжив передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи. Стосовно несплати позивачем судового збору апеляційний суд зазначає наступне. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції вказав, що відсутні правові підстави для звільнення від сплати судового збору. Статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства. Згідно частини 1 статті 2 Закону України Про судовий збір платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Питання щодо зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 КАС України та Законом України "Про судовий збір". Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України Про судовий збір при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. У той же час, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), довідка з пенсійного органу про розмір пенсійної виплати, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. У розумінні приписів указаних норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору апелянту, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами. Особа, яка заявляє відповідне клопотання в порядку статті 133 КАС України, статті 8 Закону України Про судовий збір повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору, у встановленому законодавством порядку і розмірі. Крім того, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами). Так, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. В обґрунтування свого незадовільного майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 в суд першої інстанції надано: довідку з Головного управління ПФУ в Рівненській області від 05.03.2026 №1700-0214-8/18540, згідно з якою він не перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Рівненській області і не отримує пенсії; відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.03.2026, згідно з якими за період з січня по грудень 2025 року інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня. Повертаючи позовну заяву ухвалою від 10.04.2026 суд першої інстанції вказав, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Однак, при цьому не надав жодної оцінки довідці з Головного управління ПФУ в Рівненській області від 05.03.2026 №1700-0214-8/18540 та відомостям з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, з яких вбачається, що за період з січня по грудень 2025 року інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків стосовно ОСОБА_1 відсутня. Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо неусунення позивачем недоліків зазначених в ухвалі від 18.03.2026 без руху, а відтак допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Крім вищевказаного, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Невиконання судом першої інстанції відповідних функцій при ухвалені рішення, нівелює можливість у поновленні порушених прав та обмежує право доступу до суду, яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 572/1240/26 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Т. М. Димарчук судді Р. М. Москаль П. І. Сало