Постанова 4854 № 420/31648/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31648/25 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Дата і місце ухвалення: 05.02.2026 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Тарновецького І.І., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №420/31648/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині визначення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», у період з 26 лютого 2022 року по 04 лютого 2023 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 грошового забезпечення (відсоткової надбавки за вислугу років, премії, встановленої рішенням Міністра оборони України на 2022 рік, надбавки за особливості проходження військової служби, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2023 по 04.02.2023 включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 грошового забезпечення (відсоткової надбавки за вислугу років, премії, встановленої рішенням Міністра оборони України на 2023 рік, надбавки за особливості проходження військової служби, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2023 по 04.02.2023 включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 грошової компенсації за 25 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 3 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 28 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, а також одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за 11 повних календарних місяців служби з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду та не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 та постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №160/28405/24. На думку апелянта, позивач пропустив установлений законом строк звернення до суду, оскільки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також про складові такого забезпечення йому стало відомо під час звільнення з військової служби та отримання 06 лютого 2023 року грошового атестата і довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тоді як із цим позовом він звернувся лише 17 вересня 2025 року. Крім того, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зазначає, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 не призвело до автоматичного відновлення дії пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у первинній редакції, а тому після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 відсутні правові підстави для застосування іншого розрахункового показника, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року. Також апелянт посилається на приписи бюджетного законодавства та зазначає, що нарахування і виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися в межах бюджетних асигнувань та відповідно до чинного на той час нормативного регулювання. У зв`язку із наведеним апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 26 лютого 2022 року по 04 лютого 2023 року. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №36 від 04 лютого 2023 року позивача виключено зі списків особового складу частини та при звільненні виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у сумі 21422 грн 03 коп., за 2023 рік у сумі 2573 грн 04 коп., грошову компенсацію за 28 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 24015 грн 04 коп., одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік. При нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби, а також пов`язаних із ним виплат відповідач застосовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року, що сторонами не заперечується. Вважаючи, що після 29 січня 2020 року посадовий оклад та оклад за військовим званням мали визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а відтак грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, компенсація за невикористані відпустки та одноразова грошова допомога при звільненні були нараховані у заниженому розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що після визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у первинній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування відповідачем при визначенні складових грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та наявність підстав для здійснення відповідного перерахунку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне та грошове забезпечення, а до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. На реалізацію зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704, якою визначено порядок формування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції було передбачено, що посадові оклади та оклади за військовими званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 до пункту 4 Постанови №704 були внесені зміни, відповідно до яких для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року. Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 визнано протиправним та скасовано. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких з 29.01.2020 року положення пункту 4 Постанови №704 підлягають застосуванню в частині, що не суперечить актам вищої юридичної сили. Верховний Суд у низці постанов, зокрема від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 та від 14 вересня 2022 року у справі №500/1886/21, дійшов висновку, що після 29 січня 2020 року при визначенні посадових окладів та окладів за військовими званнями підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Отже, відповідач у спірний період був зобов`язаний визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено у новій редакції та встановлено тримісячний строк звернення до суду. Разом із тим пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Отже, під час виникнення спірних правовідносин положення статті 233 КЗпП України підлягали застосуванню з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, який передбачав продовження відповідних строків на період дії карантину. З огляду на те, що спірні правовідносини охоплюють період з 26 лютого 2022 року по 04 лютого 2023 року та виникли під час дії карантину, а також враховуючи, що частина спірного періоду припадає на час дії редакції статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду не спростовують висновків суду першої інстанції та колегії суддів, оскільки при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду підлягають врахуванню конкретні обставини справи, а також особливості правового регулювання, встановлені статтею 233 КЗпП України та пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та не спростовують правильності встановлених судом обставин і застосованих норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. З огляду на результат апеляційного перегляду справи підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №420/31648/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий: І.І. Тарновецький Судді: А.В. Бойко О.А. Шевчук