Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/10790/25

24.06.26 22-ц/812/1152/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року м. Миколаїв справа №489/10790/25 провадження №22-ц/812/1152/26 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Богуславською О. М., за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мамедової І. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_1 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Костюченка Г. С. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який обґрунтовував наступним. Позивач зазначав, що 07 листопада 2024 року між ним та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» або Страхова компанія) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів «КАСКО ALL RISKS» №563/24-Т/М, предметом якого є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування. 01 листопада 2025 року близько 19 год 15 хв в с. Грушiв Яворівського району Львівської області на вул. Прикордонній, 99 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу позивача, а саме,Mercedes-Benz, моделі GLS 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який не був уважним до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим наїздом на електроопору. Внаслідок цієї пригоди його застрахований транспортний засіб Mercedes-Benz, моделі GLS 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень. Вартість відновлювального ремонту становить 1 078 527,85 грн. Про настання страхової події відповідача було повідомлено 03 листопада 2025 року. Повідомлення було отримане останнім та зареєстроване шляхом присвоєння номеру страхової справі 006.02375725. Проте у період з 01 листопада 2025 року до 05 грудня 2025 року рішення про виплату страхового відшкодування прийнято не було. Після неодноразових письмових запитів та вимог його адвоката, стало відомо, що відповідач листом, надісланим позивачу 25 листопада 2025 року, повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування. Підставою відмови стало: несвоєчасне повідомлення страхувальником (його представником, вигодонабувачем, власником транспортного засобу, особами, які допущеннi до керування/користування застрахованим транспортним засобом на законних підставах, особами, яким транспортний засіб переданий на законних підставах або ix представниками) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених Договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяних збитків (пп. 8.3.1.5); невиконання страхувальником (іншою особою, допущеною до керування транспортним засобом) при дорожньо-транспортній пригоді обов`язку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2.10 ПДР. На думку позивача, такі дії страховика є порушенням умов договору страхування від 07 листопада 2024 року. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1 078 527,85 грн страхового відшкодування, 40 304,44 грн пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3900,43 грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань, 520,06 грн збитків від інфляції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами його право на отримання страхового відшкодування, оскільки він порушив умови договору страхування. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення ним умов договору страхування. Позивач вказував, що має право на відшкодування, виходячи з вимог п.6.10 частини В договору страхування, де сторони передбачили, що страхувальник під час дії договору страхування може скористатися правом не надавати страховику документи компетентних органів у випадках, якщо розмір збитку в результаті страхового випадку не перевищує ліміт відповідальності, зазначений в п.10.2.2 частини А договору страхування, та кількість випадків його можливості використання, зазначену в п.10.2.2. Також позивач звертав увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що страхова компанія не довела і не надала жодних доказів, які б підтверджували, що механічні пошкодження застрахованого транспортного засобу викликані не страховим випадком. Крім того, він зазначав, що не мав можливості виконати умови договору про повідомлення колл-центру відповідача про настання страхового випадку, бо перебував в прикордонній зоні, де в той час було відсутнє електропостачання, що призвело до нестійкого стільникового зв`язку мобільного оператора, що об`єктивно унеможливило звернення до колл-центру страховика. На додачу позивач вказував, що суд першої інстанції надав перевагу доводам відповідача, натомість, наведені ним факти не взяв до уваги. Доводи інших учасників справи ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Фактичні обставини справи, встановлені судом 07 листопада 2024 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було укладено договір страхування наземних транспортних засобів «КАСКО ALL RISKS» №563/24-Т/М, предметом якого є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування. Строк дії договору з 08 листопада 2024 року до 07 листопада 2025 року Об`єктом страхування є автомобіль марки Mercedes-Benz, модель GLS 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2023 року випуску, сірого кольору. Загальна страхова сума 4 950 000,00 грн. Відповідно до пунктів 4.2.8, 4.2.10, 4.2.13, 4.3.1, 4.3.3, 4.3.4 частини В договору страхування страхувальник зобов`язаний: ознайомити осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом (далі ТЗ) у встановленому законом порядку, осіб, які користуються застрахованим ТЗ на законних підставах, та осіб, яким ТЗ переданий на законних підставах, з умовами договору страхування та Загальними умовами страхового продукту; інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені розділом 5 частини В договору страхування, та виконати всі дії, передбачені розділом 5 частини В договору страхування, у разі настання страхового випадку; підтвердити факт настання події, яка може бути визнана страховим випадком, та надати страховику документи та речі, що підтверджують факт, причини та обставини настання страхового випадку та розмір заподіяного збитку, передбачені розділом 6 частини В договору страхування. Страховик має право: перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору страхування; у разі необхідності направити запити про надання відомостей щодо події, що має ознаки страхового випадку, та належного виконання страхувальником умов договору страхування до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я, юридичних осіб, фізичних осіб (та отримувати інформацію фізичних осіб за їх згодою), які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, а також самостійно або із залученням у встановленому законодавством порядку інших осіб з`ясовувати причини, наслідки та обставини події, що має ознаки страхового випадку, отримувати додаткові пояснення, документи та/або речі від страхувальника та осіб, які володіють інформацією щодо факту, причин та обставин настання події та розміру збитку; прийняти рішення про невизнання випадку страховим та/або відмову у здійсненні страхового відшкодування відповідно до умов, передбачених розділом 8 частини В договору страхування. Пункти 5.1.2 5.1.5 частини В договору страхування передбачають, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченої п.2.2 частини В договору страхування, страхувальник зобов`язаний: протягом однієї години з моменту настання події, повідомити про її настання компетентні органи, страховика або його представника за номерами телефонів, які вказані у договорі, а також викликати представників відповідних компетентних органів для фіксації факту настання події; протягом трьох робочих днів з моменту настання події письмово повідомити про це страховика шляхом надання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, встановленої страховиком форми. У випадку, коли виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник зобов`язаний підтвердити це документально; вжити заходів щодо збереження слідів події; при ДТП: негайно зупинити ТЗ і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди. Згідно з пунктами 8.3.1.5, 8.3.1.18 частини В договору страхування підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є: несвоєчасне повідомлення страхувальником (його представником, вигодонабувачем, власником транспортного засобу, особами, які допущені до керування/користування застрахованим транспортним засобом на законних підставах, особами, яким транспортний засіб переданий на законних підставах або ix представниками) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяних збитків; невиконання страхувальником (іншою особою, допущеною до керування транспортним засобом) при дорожньо-транспортній пригоді обов`язку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2.10 ПДР. Наявність самого тільки факту невиконання вказаного обов`язку (наприклад, фіксація в протоколі про адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП, інших документах, складених Національною поліцією України) є достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та не залежить від подальшого розгляду судом справи про адміністративне правопорушення та наявності /відсутності формального складу чи події адміністративного правопорушення. Пункт 6.10 частини В договору страхування визначає, що страхувальник під час дії договору страхування може скористатися правом не надавати страховику документи компетентних органів у випадках, якщо розмір збитку в результаті страхового випадку не перевищує ліміт відповідальності, зазначений в п.10.2.2 частини А договору страхування, та кількість випадків його можливого використання, зазначену в п.10.2.2 частини А договору страхування. Умова, передбачена цим пунктом договору страхування, не діє у випадку ДТП при наявності іншого учасника ДТП (окрім застрахованого ТЗ). При цьому, страхове відшкодування сплачується страхувальнику виключно шляхом перерахування на рахунок СТО, якщо інше письмово не погоджено страховиком. 01 листопада 2025 року близько 19 год 15 хв в с. Грушiв Яворівського району Львівської області на вул. Прикордонній, 99 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу ОСОБА_2 , а саме,Mercedes-Benz, моделі GLS 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який не був уважним до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим наїздом на електроопору, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 03 листопада 2025 року №501996, складений працівником поліції у відділенні поліції. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2025 року у справі №944/6017/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. Згідно з рахунком-фактурою ТОВ «Автомобільний дім Укравто Україна» №2125004579 від 10.11.2025 відновлювальний ремонт автомобіля Mercedes-Benz, моделі GLS 450, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 1 078 527,85 грн з урахуванням ПДВ та 898 773,21 грн без ПДВ. Про подію, яка відбулася 01 листопада 2025 року з застрахованим транспортним засобом, водій ОСОБА_3 01 листопада 2025 року ні Страхову компанію, ні органи поліції не повідомив, місце пригоди залишив, про що свідчать рапорт працівника поліції Барчишина Я., схема місця ДТП, пояснення мешканки будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , довідка Страхової компанії, лист Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Львівській області від 06.11.2025 №357667-2025, лист Яворівського РВ поліції ГУНП в Львівській області від 19.11.2025 №373052-2025. Про обставини потрапляння транспортного засобу в дорожньо-транспортну пригоду було повідомлено відповідача позивачем 03 листопада 2025 року шляхом направлення повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку. З листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» від 25.11.2025 на ім`я ОСОБА_2 випливає, що Страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки він та ОСОБА_3 не виконали всіх дій, передбачених розділом 5 частини В договору страхування та законодавства України у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 не вжив заходів для збереження слідів події, не повідомив відповідні компетентні органи (зокрема, органи поліції), не чекаючи на прибуття поліцейських, водій застрахованого транспортного засобу залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив пункт 2.10 Правил дорожнього руху України. Отже страхувальником (особою, допущеною до керування застрахованим транспортним засобом) було порушено обов`язки, передбачені, зокрема, пп.5.1.2 5.1.10 п.5.1 частини В договору страхування. Неналежне та недобросовісне виконанням умов договору, залишення місця пригоди до приїзду співробітників Національної поліції України позбавило можливості останніх своєчасно з`ясувати інформацію щодо причин та обставин настання пригоди, встановити особу, що керувала застрахованим транспортним засобом, стан особи на місці події/зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а також можливості направлення водія транспортного засобу на медичний огляд на стан сп`яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування вказані пункти 8.3.1.5 та 8.3.1.18 частини В договору страхування. Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтерес. Відповідно до ст.979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством. Згідно з ст.980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну. Стаття 89 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Стаття 102 вказаного Закону регламентує, що договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону. Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством. У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом. Розмір страхової виплати не може перевищувати обсяг зобов`язань страховика, визначених договором страхування або відповідно до законодавства. Відповідно до ст.103 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик, об`єднання страховиків або уповноважені ними особи направляють запити про надання відомостей щодо події, що має ознаки страхового випадку, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я, юридичних осіб, які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, а також можуть самостійно або із залученням у встановленому законодавством порядку інших осіб з`ясовувати причини, наслідки та обставини події, що має ознаки страхового випадку. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади охорони здоров`я, юридичні особи, які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, зобов`язані в порядку, встановленому законом, надсилати страховикам, об`єднанням страховиків, уповноваженим ними особам відповіді на запити про надання відомостей та копій документів, пов`язаних із подією, що має ознаки страхового випадку, у тому числі дані, що містять інформацію з обмеженим доступом. При цьому страховик, об`єднання страховиків, а також їх керівники та/або їх посадові та уповноважені ними особи несуть передбачену законом адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом. Інформація та відомості надаються на запит страховика, об`єднання страховиків, уповноважених ними осіб безоплатно протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідного запиту. Стаття 104 Закону України «Про страхування» передбачає, що порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови. Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку; 3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об`єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків); 6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування; 7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов`язковість укладення яких визначена законом. Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству. Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Згідно з вимогами статей 526, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами його право на отримання страхового відшкодування, оскільки він порушив умови договору страхування. Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, оскільки з досліджених доказів вбачається, що водій застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, що відповідно до пункту 8.3.1.18 частини В договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи та виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Інші доводи скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає недоцільним повторне наведення обґрунтувань на спростування доводів апеляційної скарги, які вже були оцінені судом. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що хоча пункт перший статті 6 Конвенції і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі «Гарсіа Руїз проти Іспанії»). Що стосується посилань позивача на те, що він має право на отримання страхового відшкодування відповідно до пункту 6.10 частини В договору страхування, то вони є помилковими, оскільки умови договору містять категоричний висновок про те, що залишення водієм застрахованого транспортного засобу місця ДТП є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Локтіонова Судді Т. В. Крамаренко О. О. Ямкова Повне судове рішення складено 26 червня 2026 року.