Постанова 4801 № 127/11931/26

Справа № 127/11931/26 Провадження № 33/801/636/2026 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн. У постанові суду зазначено, що 05 квітня 2026 року 10 год 10 хв у м. Вінниці по вул. Батозькій, 2д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, а саме взагалі його ніколи не отримував, чим вчинив дане правопорушення повторно протягом року, постанова серії ЕНА №6604038 від 02 лютого 2026 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами. Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 01 червня 2026 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що того дня ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, за кермом автомобіля перебувала його сестра. Крім того, що у постанові серії ЕНА №6604038 від 02 лютого 2026 року відсутня відмітка про набуття законної сили, як і відомостей про отримання даної постанови особою, яка вказана правопорушником. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, постанова серії ЕНА №6604038 від 02 лютого 2026 року не може бути належним та допустимим доказом «повторності» за кваліфікацією за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також ОСОБА_1 просить поновити строк на подання апеляційної скарги. У судовому засіданні 18 червня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Загарій С. С. апеляційну скаргу підтримали із посиланням на викладені у ній обставини. Також у засіданні надала пояснення ОСОБА_2 сестра ОСОБА_1 , яка зазначила, що саме вона була за кермом автомобіля того дня. Втім причини зупинки автомобіля та обставин, за яких працівниками поліції було вирішено скласти протокол на ОСОБА_1 , пояснити не змогла. За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні 25 червня 2026 року був заслуханий працівник поліції, який склав протокол відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Суду пояснив, що 05 квітня 2026 року ним було зупинено автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю полісу обов`язкового страхування. У салоні автомобіля на пасажирському сидінні перебувала особа жіночої статі. У ході бесіди із ОСОБА_1 було встановлено, що він не має посвідчення водія, а також те, що 02 лютого 2026 року він притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Після чого ОСОБА_1 почав сперечатися із працівниками поліції, заперечувати факт керування автомобілем, а особа жіночої статі, яка перебувала у на пасажирському сидіння пересіла на місце водія. Внаслідок таких дій ОСОБА_3 було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 . У судове засідання 25 червня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його хворобою гострий тонзиліт. Втім на переконання апеляційного суду вказана хвороба не свідчить про неможливість прибуття особи у судове засідання. Окрім того у довідці № 56 від 24 червня 2026 року роком народження пацієнта зазначено 2018 рік, що викликає сумніви у достовірності вказаних у ній даних. За таких обставин причина неявки ОСОБА_1 в судове засідання є неповажною. Захисник ОСОБА_1 адвокат Загарій С. С., у судове засідання 25 червня 2026 року також не з`явився, причин неявки не повідомив. Враховуючи викладене, а також те, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисником були надані пояснення по суті справи 18 червня 2026 року, апеляційний суд вважає за можливе продовжити розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника. Заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. У клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що з оскаржуваною постановою суду він ознайомився 20 травня 2026 року. Із матеріалів справи видно, що у судовому засіданні ОСОБА_1 присутній не був, копію постанови отримав 20 травня 2026 року, тому апеляційний суд з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 вважає, що строк на подання апеляційної скарги можливо поновити. Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому. Відповідно до положень ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух»). Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України (Далі ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до пункту 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. Пунктом 1.9 ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У рішенні ЄСПЛ від 25 березня 2021 року по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: -керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП); -керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП); -керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2026 року ЕПР1 № 632543, 05 квітня 2026 року 10 год 10 хв у м. Вінниці по вул. Батозькій, 2д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, а саме взагалі його ніколи не отримував, чим вчинив дане правопорушення повторно протягом року, постанова серії ЕНА №6604038 від 02 лютого 2026 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП (а. с. 2). Відповідно до довідки старшого інспектора ВАП, ОСОБА_1 02 лютого 2026 року керував автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування, чим порушив ч. 2 ст. 126 КУпАП. Постановою ЕНА №6604038 від 02 лютого 2026 року (а. с. 4) накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн, проте ОСОБА_1 05 січня 2026 року повторно протягом року керував автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування, чим порушив ч. 5 ст. 126 КУпАП (а. с. 1). Таким чином, наявні у матеріалах справи докази та надані у суді апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інспектора поліції Фармуги Д. В. у сукупності спростовують доводи апеляційної скарги. Твердження скаржника про те, що автомобілем того дня керувала ОСОБА_2 , а не він, не узгоджуються із матеріалами справи. До того ж ОСОБА_2 не змогла послідовно та повно пояснити обставин події. Також ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не пояснили суду обставин, за яких працівники поліції встановили особу ОСОБА_1 , якщо за їх твердженнями він не був водієм транспортного засобу, та дійшли висновку про складення протоколу відносно нього. Доводи скаржника про те, що постанова серії ЕНА №6604038 від 02 лютого 2026 року не може бути належним та допустимим доказом «повторності», оскільки не містить відомостей про набрання нею законної сили, суд відхиляє, адже постанова поліцейського у справі про адміністративне правопорушення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку на її оскарження, а відомостей про її оскарження чи скасування стороною захисту не надано. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 5 ст. 126 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 245, 280, 283, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Оніщук