Постанова Львівський апеляційний суд № 462/2667/25

Справа № 462/2667/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І Провадження № 22-ц/811/3609/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: 16.04.2025 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 10.01.2020 року у розмірі 49 415 грн 77 коп., з яких 43087,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6327,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору. Позов позивач обґрунтовував тим, що 10.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 10.01.2020 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 75 000 грн з визначеним строком кредитування - 20 років. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 в порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК Українидоговірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконала, у зв`язку з чим в останньої виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в користь позивача. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 49415 /сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять/ гривень 77 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривнi 40 копійок. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. У скарзі зазначила, що не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим була позбавлена гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, а також процесуальних прав, передбачених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, а саме права на подачу відзиву на позовну заяву, надання доказів на спростування доводів позивача та права на безпосередню участь в судовому засіданні для надання пояснення по суті позовних вимог. Вважає, що внаслідок її неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи, суд був позбавлений можливості всебічно та повно з`ясувати усі обставини справи, зокрема ті, які стосуються її майнового стану та відсутності у неї будь-якого джерела доходу, що призвело до ухвалення незаконного рішення суду, яке відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає обов`язковому скасуванню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Судом встановлено, що 10.01.2020 року між Акціонерним товариством «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», отримавши кредитну картку для користування кредитними коштами. Підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 погодила наступні умови договору: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 75 000 грн (п.1.2. Договору); тип кредитної карти - картка «Універсальна» GOLD; строк кредитування - 20 років (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних - 42,0 % (п.1.3 Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі - 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ № 151 від 13.12.2019 року «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі укладеного договору кредиту № б/н від 10.01.2020 року відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 03/23, тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку. Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачки в користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.01.2020 року, позивач посилався на невиконання ОСОБА_2 умов укладеного між сторонами договору та виникнення в останньої заборгованості, яка згідно наданого банком розрахунку становить 49 415 грн 77 коп., з яких 43087,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6327,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог про стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором, оскільки матеріалами справи встановлено факт виконання банком умов договору та неналежне виконання його умов позичальником. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю. При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язкової підстави для скасування оскаржуваного рішення суду у зв`язку з неналежним повідомленням ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання у даній справі, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки, направленої судом на останню відому адресу відповідачки, у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою» (а.с. 79), що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18. Крім того, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 зазначено, що аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи, була повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те, що кореспонденція була повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 128/240/20. Частиною 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Згідно довідки № 1306-7001990589 від 25 березня 2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Враховуючи, що судова повістка з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі була направлені ОСОБА_1 за офіційно зазначеною адресою сторони у справі, а саме АДРЕСА_1 , однак така повернулася з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, то відповідно до вимог процесуального закону відповідачка вважається такою, що отримала кореспонденцію від суду. Оскільки доводи скарга ОСОБА_1 зводяться лише до її неналежного повідомлення судом про час та місце розгляду справи, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра